Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/12532/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1443/21 Справа № 201/12532/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2018 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати укладеною додаткову угоду № 2 до договору-зобов`язання від 27 січня 2005 року № 1/05, укладеного між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 , у визначеній редакції. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 липня 2011 року №5/14 (зі змінами та доповненнями) затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженернотранспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі Порядок). Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженернотранспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. Пайова участь забудовників є внеском, який забудовник має сплатити до бюджету міста. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об`єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Вказувала, що на виконання рішенням міської ради від 28 грудня 2011 року №5/14 ОСОБА_1 зобов`язано перерахувати у цільовий фонд міської ради кошти пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра у розмірі 99 464,66 грн по об`єкту «Будівництво кафе» на АДРЕСА_1 . Зазначені кошти відповідачем сплачено в повному обсязі. Для розрахунку пайового внеску ОСОБА_1 надано до фінансово-економічного департаменту міської ради техніко-економічні показники об`єкта. Загальна площа об`єкта будівництва зазначена 342,3 кв. м. Однак за даними технічної документації на будівлю, виготовленої станом на 22 жовтня 2012 року, зазначена загальна площа об`єкта склала 598,2 кв. м. Об`єкт побудовано загальною площею більше ніж було визначено в техніко-економічних показниках, тобто площа збільшилася на 255,9 кв. м. Договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об`єкту: «Будівля кафе по АДРЕСА_1 », об`єкт загальною площею 598,2 кв. м, замовником якого є ОСОБА_1 , та який введено в експлуатацію в липні 2012 року декларацією ДП 014312122301, з Дніпровською міською радою не укладався. На виконання вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 № 5/14 листом від 29 грудня 2017 року вих. № 10/15-817 відповідача повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проект додаткової угоди № 2 до Договору-зобов`язання від 27 січня 2005 року № 1/05, де запропоновано сплатити кошти пайової участі у розмірі 253 397,52 грн. Вказувала, що відповіді на зазначений лист не отримано, протокол розбіжностей або підписаної угоди від відповідача не надходив, що свідчить про ухилення останньої від сплати обов`язкового внеску пайової участі. Посилаючсиь на викладені обставини просила задовольнити заявлені позовні вимоги. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року позов Дніпровської міської ради задоволено. Визнано укладеною Додаткову угоду № 2 до Договору-зобов`язання від 27 січня 2005 № 1/05 між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 у відповідній редакції. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у січні 2005 року укладено договір-зобов`язання про участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Кошти по об`єкту «Будівництво кафе по АДРЕСА_1 » сплачені повністю за об`єкт, загальною площею 342,3 кв. м, а у липні 2012 року підписана декларація про готовність об`єкта загальною площею 598,2 кв. м. Оскільки існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору, в якому визначаються величина пайової участі, відповідач зобов`язана укласти зазначений договір. Відмова відповідача від укладення договору порушує права та обов`язки територіальної громади міста. Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що такого способу захисту як визнання договору укладеним цивільне законодавство не передбачає, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17. Зазначає, що відповідач виконала свої зобов`язання по сплаті участі замовника в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, однак визначений позивачем в договорі розмір пайової участі в сумі 253 397,52 грн перевищує граничну 10-ти відсоткову вартість об`єкта нерухомості. Крім того, 31 жовтня 2012 року будівля кафе була відчужена шляхом дарування ОСОБА_2 , тому у відповідача не можуть виникнути зобов`язання з приводу її використання. Законом визначено п`ятнадцятиденний строк для укладення договору пайової участі з дня реєстрації звернення замовника але до прийняття об`єкта в експлуатацію. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що під час візування проекту рішення міської ради з`ясувалось, що забудовником ОСОБА_1 побудовано та прийнято до експлуатації об`єкт більшої площі. Тому листом від 29 грудня 2017 року вих. № 10/15-817 Департамент запропонував відповідачу врегулювати питання пайової участі. Зазначену вимогу у відповідний семиденний термін відповідачем не виконано. Тому враховуючи, що існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги. Постановою Верховного Суді від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що 27 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради укладено договір-зобов`язання № 1/05 про участь замовника в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Відповідно до пункту 2.1 договору в рахунок участі на паях замовник зобов`язується виконати роботи із благоустрою території, що прилягає до відведеної земельної ділянки, а саме: асфальтування внутрішньодворової дороги від вул. Шевченка у двір буд № 9 на АДРЕСА_2 , майданчика та мощіння тротуара на АДРЕСА_1 , загальною площею 170 кв. м, на суму 8 500 грн до прийняття об`єкта в експлуатацію. 11 липня 2011 між ОСОБА_1 та Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради укладено додаткову угоду до договору-зобов`язання від 27 січня 2005 року № 1/05. Відповідно до пункту 2.1, предметом договору є сплата забудовником внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська, у зв`язку з намірами забудовника здійснити будівництво кафе за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням рішення міської ради від 13 листопада 2005 року № 435/29. На виконання пункту 2.1 додаткової угоди станом на 13 липня 2005 року забудовником перераховано до цільового фонду міської ради кошти у розмірі 1 240,00 грн. Залишок коштів, що підлягають перерахуванню становить 99 464,66 грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі. Відповідно до пункту 4.11 рішення Дніпропетровської міської ради від 28 грудня 2011 року №143/9 ОСОБА_1 зобов`язана перерахувати до цільового фонду міської ради кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра у розмірі 99 464,66 грн по об`єкту назва «Будівництво кафе по АДРЕСА_1 ». Зазначені кошти ОСОБА_1 сплачені в повному обсязі. Вказаний факт визнається сторонами. 19 липня 2012 року підписана декларація про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до якої загальна площа будівлі становить 598,2 кв. м. Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 25 квітня 2018 року № 10/13-239 повідомив міську раду, що відповідачем не виконані умови Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині сплати пайового внеску. Декларацією від 19 липня 2012 року № ДП 014312122301 об`єкт: «Будівля кафе по АДРЕСА_1 », загальною площею 598,2 кв. м, введений в експлуатацію, тобто об`єкт побудовано загальною площею більше ніж було визначено в техніко-економічних показниках, а саме площа збільшилась на 255,9 кв. м. Згідно із зазначеною декларацією замовником об`єкта є ОСОБА_1 . Оскільки об`єкт «Будівля кафе по АДРЕСА_1 » прийнято в експлуатацію в липні 2012 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та затвердження Порядку залучення, розрахунку і використання пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська (рішення міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14), розмір внеску, зазначеного в п. 4.11 рішення Дніпропетровської міської ради від 28 грудня 2011 року № 143/19, підлягає коригуванню відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Встановлено, що на декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14312122301 відсутня відмітка Центру дозвільних процедур «Єдине вікно» Дніпропетровської міської ради, що свідчить про те, що Дніпровська міська рада не була обізнана про наявність зазначеної декларації під час її реєстрації дозвільним органом 19 липня 2012 року. Листом від 29 грудня 2017 року вих. № 10/15-817 відповідача повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено для підписання проект додаткової угоди № 2 до Договору-зобов`язання від 27 січня 2005 року № 1/05, де запропоновано сплатити кошти пайової участі у розмірі 253 397,52 грн. Відповіді на зазначений лист не отримано, протоколу розбіжностей або підписаної угоди позивачеві не направлено, що свідчить про ухилення відповідача від сплати обов`язкового внеску пайової участі. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав законної сили 12 березня 2011 року. Частиною першою статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури. Відповідно до положень частини третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Положеннями цієї статті також передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Частинами восьмою та дев`ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста затверджено рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року № 6/11 (далі Порядок). У подальшому зазначений Порядок викладений у новій редакції згідно з рішенням міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14, який був чинним на момент звернення Дніпровської міської ради до суду, тобто 19 листопада 2018 року. Вказаним Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська з урахуванням соціально-економічного значення об`єктів будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо для міста. Пайова участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста є внеском, який замовник (забудовник) має сплатити до бюджету міста. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об`єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається з матеріалів справи, договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Дніпра, який Дніпровська міська рада просить визнати укладеним у цій справі, розроблений та складений на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення Дніпровської міської ради від 21 березня 2007 року №6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» (зі змінами та доповненнями). Крім того, як вбачається з позовної заяви, датою укладення договору про пайову участь, який Дніпровська міська рада просить визнати укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , запропоновано 2017 рік. Разом з цим судом встановлено, шо ОСОБА_1 відчужила нежиле приміщення будівля кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного та нотаріально посвідченого 31 жовтня 2012 року /т.1, а.с.33/. З постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії встановлено, що нежитлове приміщення: будівля кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 598,2 кв. м, належить йому на праві власності на підставі договору дарування від 31 жовтня 2012 року та підтверджено витягом про державну реєстрацію права власності від 19 листопада 2012 року № 36306756 /т.1, а.с. 63-66/. Таким чином, судом встановлено, що нерухоме майно щодо якого укладено договір-зобов`язання від 27 січня 2005 року № 1/05 станом на 2017 рік не перебувало у власності відповідача. Виходячи з того, що на час запропонування позивачем укласти додатковий договір до договору про пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра спірне майно не належало відповідачу, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог банку. Відповідно до ст.141 ЦПК України з Дніпровської міської ради підлягає стягненню судовий збір на користь ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 2 550 грн., за подання касаційної скарги у розмірі 4 204 грн., а всього: 6 754 грн. керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року скасувати. В задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним відмовити. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 550 грн., за подання касаційної скарги у розмірі 4 204 грн., а всього: 6 754 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров