Ухвала КЦС ВС № 753/3548/17

Ухвала 19 лютого 2021 року м. Київ справа № 753/3548/17 провадження № 61-2073ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати суду виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із зазначенням повного найменування третьої особи у справі, дати отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції та адреси електронної пошти, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 16 000,00 грн та надати суду документи, що підтверджують його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, продовжено ОСОБА_1 встановлений ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року процесуальний строк для сплати судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без розгляду, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-14052ск19). У червні 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати уточнену редакцію касаційної скарги із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення суми сплаченого судового збору. Продовжено Третьяковій С. А. строк для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 09 липня 2020 року. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику, заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору задоволено та зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 16 000,00 грн (провадження № 61-9440ск20). 30 січня 2021 року ОСОБА_1 втретє звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

1. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року складено 27 червня 2019 року, проте втретє касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду 30 січня 2021 року, тобто більше, ніж через один рік з дня складення повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Виняток із наведеного загального правила викладено в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Наведених випадків касаційна скарга ОСОБА_1 не містить, а тому заявнику слід її уточнити.

2. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

3. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, на її думку, вона звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги на цій підставі. Разом із тим, заявник не звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на наступне. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Дійсно, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, проте ОСОБА_1 не укладала з Національним банком України договорів банківського вкладу, за якими просить суд відшкодувати грошові кошти, а отже не є споживачем послуг відповідача у цій справі. Таким чином, аналіз оскаржуваних судових рішень у справі дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 у даному випадку не звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1 600,00 грн. Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду фізичною особовою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 16 000,00 грн (8 000,00 грн х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УГК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393, 394 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 22 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник