Постанова 4823 № 750/14410/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 лютого 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/14410/19 Головуючий у першій інстанції Логвіна Т. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/258/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шарапової О.Л. суддів: Євстафіїва О.К., Харечко Л.К., секретар: Шапко В.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити у якості факту, що має юридичне значення, ту обставину, що він проживав у квартирі АДРЕСА_1 , з 30 січня 2006 року по 31 травня 2019 року у якості члена сім`ї наймача житлового приміщення без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Неданчичі, Ріпкинського району, Чернігівської області, проживала з 1978 року у вказаній квартирі та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чернігові. Позовні вимоги мотивовані тим, що у 70-х-80-х роках минулого століття ОСОБА_3 виступала наймачем квартири АДРЕСА_1 . Разом із нею у якості члена сім`ї проживала її племінниця ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_3 у жовтні 1988 року, рішенням Деснянського районного народного суду м. Чернігова від 17 січня 1989 року за ОСОБА_2 фактично було визнано самостійне право на вказане житло, яке виникло у останньої як у члена сім`ї померлої ОСОБА_3 . Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів від 13 березня 1989 року № 77 «Про відкриття особових рахунків по ЖЕУ району» ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Між ним та ОСОБА_2 виникли фактичні шлюбні відносини. При цьому, він залишався зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_2 , фактично проживаючи однією сім`єю разом із ОСОБА_2 . З 30 січня 2006 року на підставі особистої письмової заяви ОСОБА_2 у спірній квартирі був зареєстрований він. Жодної іншої угоди щодо порядку користування жилим приміщенням, у розумінні ч.2 ст.65 ЖК УРСР, між ним та ОСОБА_2 не укладалося. Впродовж багатьох років він та ОСОБА_2 жили разом однією родиною, мали спільний бюджет, удвох вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання спільного для них житла, піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. З метою визнання його наймачем вказаного жилого приміщення він звернувся до Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради, але йому було відмовлено з посиланням на те, що він не є членом сім`ї ОСОБА_2 у розумінні ст.64 ЖК УРСР та рекомендовано звернутися з даного питання до суду. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2020 року позовні вимоги задоволені. В апеляційній скарзі виконавчий комітет Чернігівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що належним відповідачем у даній справі є Чернігівська міська рада, як розпорядник державного житлового фонду, а не її виконавчий орган. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що позивачу ордер на спірне жиле приміщення не видавався, договір найму з позивачем не укладався. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що позивач не був членом сім`ї ОСОБА_2 , оскільки не відносить до жодної із категорії осіб, зазначених у ч.2 ст.64 ЖК УРСР. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту наявності між ним та ОСОБА_2 сімейних відносин. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що позивач був зареєстрований у спірному жилому приміщенні як піднаймач. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що позивач вже був забезпечений житлом по АДРЕСА_3 , яке приватизував; у держави відсутній обов`язок повторно забезпечувати його житлом. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 зазначає, що за приписами ст. 29 Закону України « Про місцеве самоврядування» на ст. 51 ЖК УРСР саме до власних повноважень виконавчого комітету міської ради належить розпорядження державним житловим фондом, тобто саме виконавчий комітет Чернігівської міської ради є належним відповідачем по справі. У відзиві на апеляційну скаргу вказується на те, що доказами по справі підтверджується, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися фактичні шлюбні відносини, позивач проживав у спірній квартирі як член сім «ї наймача жилого приміщення, «іншої угоди» щодо порядку користування житловим приміщенням, у розумінні ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалося. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів № 77 від 13 березня 1989 року особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 був відкритий на ОСОБА_2 (а.с. 12). 30 січня 2006 року ОСОБА_2 на ім.»я начальника паспортної служби подано заяву про реєстрацію на її житлову площу по АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 14); у вказаній заяві не зазначено, що позивача слід зареєструвати у спірному жилому приміщенні як піднаймача. Позивач був зареєстрований за вищевказаною адресою як піднаймач ( а.с. 96, 97). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с.24). 13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради із заявою про визнання його наймачем квартири АДРЕСА_1 та переоформлення на нього особового рахунку для здійснення розрахунків за житлово-комунальні послуги, але йому було відмовлено (а.с.26, 27) За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 64 ЖК Української РСР членами сім`ї наймача може бути визнано осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Відповідно до ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Згідно зі ст. 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 правомірно вселився у спірну квартиру, постійно в ній проживав та був зареєстрований, тобто має достатні та триваючі зв`язки з вказаною квартирою, яка є його житлом.. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказами по справі підтверджується, що позивач та ОСОБА_2 з 30 січня 2006 року по 31 травня 2019 року проживали у квартирі АДРЕСА_1 однією родиною, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання спільного для них житла, піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства. Доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у даній справі є Чернігівська міська рада, як розпорядник державного житлового фонду, а не її виконавчий орган, апеляційний суд вважає такими, що суперечать приписам ст. 29 Закону України « Про місцеве самоврядування» та ст.. 51 ЖК УРСР, а тому не дають підстав для скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу ордер на спірне жиле приміщення не видавався, договір найму з позивачем не укладався, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки позивач вселився у спірне жиле приміщення за згодою його наймача, постійно в ній проживав та був зареєстрований, тобто має достатні та триваючі зв`язки з вказаною квартирою, яка є його житлом.. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був членом сім`ї ОСОБА_2 в розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР та не надав доказів на підтвердження факту наявності між ним та ОСОБА_2 сімейних відносин., апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки доказами по справі підтверджується, що позивач та ОСОБА_2 з 30 січня 2006 року по 31 травня 2019 року проживали у квартирі АДРЕСА_1 однією родиною, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання спільного для них житла, піклувалися один про одного. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був зареєстрований у спірному жилому приміщенні як піднаймач, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки в заяві від 30 січня 2006 року ОСОБА_2 не зазначала, що ОСОБА_1 слід зареєструвати у спірній квартирі саме як піднаймача. Відсутні докази про те, що ОСОБА_1 укладався договір піднайму вказаного жилого приміщення. Вказані обставини також встановлені постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач вже був забезпечений житлом по АДРЕСА_3 , яке приватизував; у держави відсутній обов`язок повторно забезпечувати його житлом, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем не ставиться питання про приватизацію спірної квартири, яка є його «житлом» у розумінні Конвенції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 19 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: