Постанова 4819 № 655/812/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 655/812/20 Головуючий у 1-й інстанції: Посунько Г.А. Номер провадження: 33/819/68/21 Доповідач: Калініна О.В. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі: судді Калініної О.В. при секретарі Осипенко С.С. за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 захисника Цупри К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Горностаївського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою Горностаївського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420, 40 грн. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала. 05.01.2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду. Вказує, що постанова прийнята з істотним порушенням норм права та підлягає скасуванню у повному обсязі. Справу розглянуто судом за його відсутності , про дату , час та місце розгляду справи його належним чином жодного разу не повідомили . За його відсутності справа не повинна була розглядатися , так як він звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення судового засідання . Висновки суду про те, що він зловживає своїми процесуальними правами вважає хибними, оскільки 29.12.2020 року він звернувся до відділу Горностаївського центру вторинної правової допомоги за безоплатною консультацією, після чого почав збирати довідки , необхідні для призначення захисника. Всупереч заявленому клопотанню про відкладення розгляду справи , суд 30.12.2020 року розглянув справу за його відсутності , чим порушив його право користуватися правничою допомогою. Вказує, що судом не було взято до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення був складений із порушенням законодавства , а саме : відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу; працівником поліції порушено процедуру проведення його огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; в матеріалах справи відсутні докази про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Складені на нього 03.10.2020 року протоколи про порушення ПДР він оскаржує в судовому порядку. Посилається і на те, що поліцейським було порушено визначений ст. 266 КУпАП порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 , яка була допитана судом. У матеріалах справи відсутнє направлення на огляд у медичний заклад, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направив його у заклад охорони здоров`я і це є підставою для прийняття рішення про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та закриття справи. Посилаючись на постанову Верховного суду від 18.07.2019 року у справі № 216/5226/16-а, від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17 апелянт вказує, що відеозапис, зроблений поліцейським не є належним та допустимим доказом вини , оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення , а лише містить процесуальну послідовність. Судом не було взято до уваги, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Суд безпідставно взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 і при цьому не врахував, що свідок під`їхала на авто поліцейських і вийшла з автомобіля лише коли їй необхідно було поставити свій підпис у протоколі, що підтверджено письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 які додані до апеляційної скарги. З посиланням на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 161/5372/17 зазначає , що пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть бути прийняті до уваги , оскільки вказані особи є працівниками поліції. Посилається, на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом його винуватості , оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини , викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи і не викликади сумніви у Суду. З копії протоколу про адміністративне правопорушення, яка була направлена апелянту , не можна встановити дату та час складання протоколу , незрозуміло хто саме склав протокол, не видно на кого саме склали цей протокол , незрозуміло чи рухався він на транспортному засобі та на якому саме, незрозуміла суть адміністративного правопорушення. Стверджує, що поліцейським не було надано жодного доказу того , що він вчинив адмінінстративне правопорушення , передбачене ч 1 ст. 130 КУпАП. Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник Цупра К.В.,на участі у справі якого наполягав ОСОБА_1 , вказуючи на те, що отримав від захисника належну правову допомогу , підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги . Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши за клопотанням апелянта нові докази та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. Мотиви суду. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності постанови суду першої інстанції зводяться до того що : суд порушив право ОСОБА_1 на захист , не задовольнивши його клопотання про відкладення судового засідання , провів розгляд справи за його відсутності ; не дав належну оцінку поясненням свідка ОСОБА_2 ; безпідставно поклав в основу свого висновку показання поліцейських ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відеозапис та протокол про адміністративне правопорушення , які не можуть бути визнані належними і допустимим доказами; не дав оцінку діям поліцейських , які не дотрималися визначеного ст. 266 КУпАП порядку проведення огляду на стан спяніння. Ретельно перевіривши кожен довод апеляційної скарги , апеляційний суд враховує наступне. Розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 не можна визнати достатньою та самостійною підставою для скасування постанови, оскільки це не перешкодило суду винести законне і обґрунтоване судове рішення. Як видно із матеріалів справи 20.10.2020 року до Горностаївського районного суду Херсонської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення складений 03.10.2020 року відносно ОСОБА_1 з додатками. Судове засідання у цій справі було призначено на 02.11.2020 року , про що було повідомлено ОСОБА_1 шляхом направлення 20.10.2020 року судової повістки , копія якої міститься у матеріалах справи ( а.п. 14) 30.10.2020 року ОСОБА_1 подав до суду письмове клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 02.11.2020 року, посилаючись на погане самопочуття. В подальшому , як видно зі справи , ОСОБА_6 на кожне призначене судове засідання направлялися судові повістки про виклик до суду , копії яких наявні в матеріалах справи з відміткою про дату направлення та вихідним номером. ОСОБА_1 подавав письмові заяви про відкладення судового засідання на 12.11.2020 року , посилаючись на погане самопочуття, на 25.11.2020 року для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи , на 08.12.2020 року для ознайомлення з матеріалами справи , на 23.12.2020 року для надання часу та можливості знайти та скористатися послугами адвоката , на 30.12.2020 року для надання часу для збору довідок для призначення захисника з Центру безоплатної вторинної правової допомоги. Доводи апелянта про те, що його у належний спосіб не було повідомлено про дату , час та місце розгляду справи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. 30.12.2020 року Горноставським районним судом було розглянуто справу про адміністративне за відсутності ОСОБА_1 , оскільки суд дійшов висновку про наявність визначених ст. 268 КУпАП підстав для здійснення судового розгляду за відсутносі особи, що притягається до адміністративної відповідальності . Апеляційний суд визнає необгрунтованими твердження апелянта про те, що суд не мав підстав для розгляду справи за його відсутності . Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема за статтею 130 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 130 КУпАП, в якій ОСОБА_1 притягався до відповідальності, не належить до цих випадків. Матеріали справи доводять, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаним про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення і, що справа буде розглядатися Горностаївським районним судом Херсонської області . Судом неодноразово відкладатися судові засідання за клопотанням ОСОБА_1 надавалася йому можливість ознайомитися з матеріалами справи , та можливість скористатися правовою допомогою. Обставин, які б перешкодили ОСОБА_1 скористатися правовою допомогою з моменту надходження справи до суду з 20.10.2020 року по час розгляду судом справи 30.12.2020 року апелянт не навів, і при цьому до Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги Бугременко Г.О. звернувся лише 29.12.2020 року . Суд дійшов мотивованого висновку , про те, що поведінка ОСОБА_1 що полягала у неодноразовому поданні заяв про відкладення розгляду справи не була спрямована ефективну реалізацію своїх прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення та добросовісне користування наданими процесуальними правами . Апеляційний суд вважає, що судом було дотримано необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»). Посилання апелянта на те, що розгляд справи за його відсутністю є підставою для скасування оскаржуваної апеляційний суд визнає безгрунтовними. ОСОБА_1 забезпечено під час апеляційного розгляду право відстоювати свою правову позицію, та надати докази, дати пояснення. З постанови вбачається, що судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2020 року о 18:15 год., в смт. Горностаївка Херсонської області по вул. Покровській, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Opel Vectra д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому порядку водій відмовився, у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 обґрунтований протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 469022 від 03.10.2020 року, поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, згідно положень ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Судом на виконання вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, надано належну оцінку доказам. Суд обґрунтовано поклав в основу рішення протокол про адміністративне правопорушення від 03.10.2020 року в якому зафіксовано, що 03.10.2020 року о 18.15 год. в смт. Горностаївка, по вул. Покровській ОСОБА_1 , керував автомобілем "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода та запах алкоголю з порожнини рота), відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 ПДР. Твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі прямо суперечить вимогам ст. 251 КУпАП, яка передбачає, що доказами є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються , зокрема протоколом про адміністративне правопорушення. Протокол складено уповноваженою службовою особою, він містить відомості щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дату, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також інформацію про свідків, їх підписи, підпис поліцейського, що його склав, що відповідає положенням ст. 255, 256 КУпАП. Як слідує зі змісту протоколу ОСОБА_1 відмовився від підпису адміністративних матеріалів. Зазначена обставина відображена у протоколі про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ч.3 ст. 256 КУпАП. Твердження апелянта про те, що надіслана йому копія не відображає всіх передбачених ст. 256 КУпАП відомостей , не є підставою для визнання недопустимим доказом самого протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2020 року, оскільки неналежна якість копії протоколу не доводить невідповідність змісту оригіналу протоколу вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому посилання апелянта на те, що у протоколі має бути обов`язково зазначена причина зупинки транспортного засобу , позбавлені правового обгрунтування. Статтею 256 КУпАП не передбачено і вимогу щодо внесення до протоколу відомостей про технічний запис, яким здійснено фото або відеозапис ( якщо такий запис здійснювався). Апеляційний суд вважає неприйнятною вказівку апелянта на недопустимість відеозапису наданого поліцейським, як доказу у справі про адміністративне правопорушення, яка мотивована посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17 Як слідує зі змісту зазначеної постанови від 15.11.2018 року, предметом перегляду в касаційному порядку, який здійснювався за правилами КАСУ, було серед іншого, відповідність вимогам закону змісту постанови про адміністративне правопорушення, винесеної правоохоронцями за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, у порядку регламентованому ст. 283 КУпАП. Таким чином, предметом перегляду суду касаційної інстанції було процесуальне рішення, винесене у формі постанови, а не протоколу про адміністративне правопорушення, що має місце у даному випадку, під час перегляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в апеляційному порядку, регламентованому нормами КУпАП. Крім того, оцінка допустимості доказів у справах, на які посилається апелянт була здійснена Верховним Судом за правилами КАСУ, а не КУпАП, а відтак твердження апелянта про недопустимість відеозапису, як окремого джерела доказів у даному випадку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за правилами , визначеними КУпАП , не заслуговують на увагу. З наведених вище підстав не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення має бути посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, оскільки такої вимоги законом не передбачено. З аналогічних підстав не є прийнятними і доводи апеляційної скарги про те, що згідно із правовими висновками касаційного суду доказами не можуть бути пояснення особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення. Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, як видно, грунтуються не лише на поясненнях поліцейських , а вони об`єктивно підтверджені сукупністю інших доказів, зазначених у постанові суду. За приписами п 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до положень ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до приписів п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Матеріали справи свідчать , що поліцейським дотримано вимоги закону, який регламентує як процедуру направлення водія на огляд з метою виявлення ознак алкогольного сп`яніння, так і факт фіксування такої відмови ( у присутності двох свідків). Виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився і така відмова зафіксована у присутності двох свідків. Присутність двох свідків на місці зупинки транспортного засобу при фіксації правопорушення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оспорюється. Відомості, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення об`єктивно підтверджуються поясненнями свідків, а також відеозаписом, долученим правоохоронцями до матеріалів справи. Свідок ОСОБА_2 в суді підтведила , що у її присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи про те,що суд не дав належної оцніки показанням цього свідка слід визнати безпідставними. Письмові поясненя свідка ОСОБА_7 та його підпис у протоколі підтверджують, що він був присутнім під час фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. В апеляційній скарзі апелянт не спростовує факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у присутності двох свідків. Згідно приписів зазначених вище нормативних актів, у присутності свідків має бути зафіксовано відмову особи від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому інші обставини , які мають значення для правильного вирішення справи , в тому числі і факт керування особою транспортним засобом не має обов`язково підтверджуватися свідками. Згідно із приписами ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу, а тому суд обґрунтовано взяв до уваги відомості, зафіксовані за допомогою технічного засобу фіксації. Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати, розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, а також з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб. Наданий поліцейськими відеозапис може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП, а відтак зафіксовані на технічному носії інформації відомості підставно враховані судом при винесенні рішення. Із відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 03.10.2020 року керував транспортним засобом, був зупинений поліцейськими за порушення ПДР, поліцейський повідомив причини зупинки . При цьому у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, наявність яких об`єктивно вбачається із відеозапису, які в подальшому були зафіксовані поліцейським у протоколі, що давало правоохоронцям підстави заявити вимогу до нього пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, проте ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду , що було зафіксовано у присутності двох свідків. Надалі йому повідомлено, що у такому разі відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР, тобто за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 свою відмову від проходження огляду на стан сп`яніння не мотивував тим , що бажає пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу «Драгер», у зв`язку з чим є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що апелянт був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. При цьому ОСОБА_1 достовірно були відомі наслідки відмови від проходження медичного огляду, а саме складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного розгляду , виходячи за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що він не хотів проходити огляд на стан сп`яніння так як перед цим працював з хімічним речовинами і хвилювався за те, щоб вони не були виявлені під час медичного огляду , а також посилався на те, що він мав погане самопочуття , а не ознаки алкогольного сп`яніння , про що наголошував поліцейськими. Апеляційний суд не визнає пояснення апелянта підставою для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП , оскільки такі пояснення поза межами доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надав лише під час апеляційного розгялду, їх слід критично оцінювати , вони не підтверджені будь якими доказами. Пояснення свідків ОСОБА_8 - дружини апелянта та ОСОБА_9 - друга апелянта , надані під час апеляційного розгляду , які не підтверджені офіційними відомостями медичної установи , в яку зі слів свідків звертавсвя ОСОБА_1 , не переконують суд у достовірності повідомлених свідками обставин. ОСОБА_1 вказав, що він не вважає необхідним надати відповідні письмові докази з медичної установи про те, що в момент зупинення транспортного засобу він перебував у хворобливому стані , а не у стані алкогольного сп`яніння та відповідно потребував медичної допомоги , яку отримав після складання щодо нього протоколу. Водночас під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не вказував про те, що він бажав пройти огляд на місці зупинки із застосуванням технічних засобів. Пояснення апелянта під час апеляційного розгляду, нові докази , які були досліджені судом не спростовують висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме у тому, що він без об`єктивних причин не виконав вимоги п 2.5 ПДР. Не можуть бути прийняті до уваги і письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , на які посилається апелянт , оскільки вони суперечать встановленим судом першої інстанції обставинам , сукупності покладеним в основу судового рішення доказам. Про допит цього свідка під час апеляційного розгляду клопотання не заявлялося. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи направлення на проходження медичного огляду є неспроможними, так як направлення водія на медичний огляд складається у тому випадку, коли особа погоджується на його проходження, а безпосередньо сам акт огляду, складається уповноваженою особою за результатами проведення медичного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, то сама по собі відсутність письмового направлення не має юридичного значення. Сукупність покладених судом в основу рішення доказів не викликає сумнівів у апеляційного суду щодо їх достовірності та достатності для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Заявляючи вимогу про скасування постанови апелянт при цьому не вказав , яке процесуальне рішення він просить прийняти за результатами апеляційного розгляду відповідно до приписів ст. 294 КУпАП. Доводи апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП через недотримання процедури проведення огляду на стан сп`яніння та фіксації відмови від його проведення не знайшли свого підтвердження і спростовуються покладеними в основу постанови доказами. Стягнення на ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у межах строків, визначених ст. 38 КУпАП. Дотримався суд і загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначених ст. 33 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів того , що ОСОБА_1 не отримував посвідчення на право керувати транспортними засобами. За результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду відносно ОСОБА_1 не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Горностаївського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Копію постанови направити учасниками справи у порядку ст. 295 КУпАП. Суддя Херсонського апеляційного суду (підпис) О.В. Калініна