LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд946/7846/19

від 17.02.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1949/21 Номер справи місцевого суду: 946/7846/19 Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів: Громіка Р.Д., Дрішлюка І.А., в порядку спрощеного провадження переглянув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року по справі за позовом комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: 30 жовтня 2019 року КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (далі - КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» забезпечує ОСОБА_1 послугами з централізованого опалення та з обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_1 . 21 червня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3 були укладені договір про надання послуг з централізованого опалення та договір про надання послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, відповідно до яких оплата наданих послуг має проводитись не пізніше 20 та 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, відповідно. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Проте відповідач проводила оплату за спожиті послуги не в повному обсязі, в результаті чого у неї станом на 01 жовтня 2019 року утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 23 224,68 грн. та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в розмірі 355,61 грн., яку позивач просить стягнути з неї, та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. 27 грудня 2019 року надала суду відзив на позовну заяву (а.с. 24-25), в якому вказала, що вона була власницею квартири АДРЕСА_1 до липня 2016 року. У липні 2016 року вона уклала договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_4 .. З огляду на вказане, вважає себе неналежним відповідачем по справі, тому просила закрити провадження по справі. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року позов задоволено у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Також в апеляційній скарзі міститься клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 . Указане клопотання не може бути задоволене судом з огляду на те, що вступ третьої особи у справу на стороні позивача або відповідача можливий виключно під час розгляду справи судом першої інстанції, з урахуванням вимог глави 4 ЦПК України щодо порядку залучення третіх осіб. Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень для залучення третіх осіб до участі у справі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 17 лютого 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляцію, що містяться у відзиві КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго», перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Згідно із ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що між КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» та ОСОБА_3 21 червня 2016 року було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та договір про надання послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, відповідно до яких оплата наданих послуг має проводитись не пізніше 20 та 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, відповідно. Розрахунковим періодом є календарний місяць. (а.с. 4-5). Теплова енергія у квартиру АДРЕСА_1 надавалась належним чином. Доказів відключення від теплопостачання суду не надано. Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Печерським районним у м. Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 18.09.2016р. (а.с. 30), після реєстрації шлюбу 18.09.2016р. ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок за номером НОМЕР_2 , згідно якого станом на 01 жовтня 2019 року виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 23 224,68 грн. та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в розмірі 355,61 грн. (а.с. 3). ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2555, виданого 08.07.2013р. приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г., що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №200503944 від 17.02.2020р. (а.с. 20). Таким чином, ОСОБА_3 знаходиться у договірних відносинах з КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго». Згідно розрахунків сума заборгованості, яка утворилася в період з 01.10.2016р. по 01.10.2019р. становить: за послуги з централізованого опалення в розмірі 23 224,68 грн. та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в розмірі 355,61 грн.. Нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення проведені на підставі тарифів, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015р., №1171 від 31.03.2015р. (в редакції постанови №1101 від 09.06.2016р.) та рішеннями виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №49 від 19.01.2018р., №1285 від 26.11.2018р., а за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення згідно з тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №461 від 07.06.2013р., №1106 від 08.10.2018р.. Статтею 67 ЖК України, передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної і гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що кореспондується із ч. 2 ст. 68 ЖК УРСР, квартирна плата та плата за комунальні послуги нараховується та вноситься щомісячно. Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція. Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується (чи має намір користуватись) цими послугами. Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами. Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 передбачено, що оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач є споживачем житлово-комунальний послуг, які йому надає КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» й зобов`язана сплачувати за спожиті послуги у встановлений законом строк, але остання виконує свої обов`язки не в повному обсязі, тому за період з 01.10.2016р. по 01.10.2019р. у відповідача виникла заборгованістьза послуги з централізованого опалення в розмірі 23 224,68 грн. та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення в розмірі 355,61 грн.. Оскільки, позовні вимоги були доведені позивачем та не були спростовані відповідачем, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги адвоката Щербакова С.Ю. в інтересах ОСОБА_7 про те, що відповідач з 30 червня 2016 року не є власником квартири та не отримує надані КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» послуги, колегія суддів вважає недоведеними. Так, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером №244598662 від 16 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2555, виданого 08 липня 2013 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г., реєстрація права власності відбулась 08 липня 2013 року. Наданий до апеляційної скарги договір купівлі продажу квартири від 30 червня 2016 року не приймається судовою колегією до уваги, оскільки він не відповідає вимогам ст. ст. 203, 657 ЦК України, а тому не є належним доказом переходу права власності до іншої особи. Таким чином, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального чи матеріального права, які є підставою для скасування рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389 ЦПК України Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Щербакова Станіслава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 17 лютого 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дрішлюк Р.Д.Громік

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»