Постанова 4811 № 447/2391/19

Справа № 447/2391/19 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І. Провадження № 22-ц/811/2378/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:82 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М. секретаря: Симець В.І. з участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується комунальними послугами, зокрема, є споживачем послуг постачання природного газу ПАТ «Львівгаз» та ТзОВ «Львівгаззбут». Нарахування оплати послуги газопостачання у разі відсутності індивідуального лічильника здійснюється відповідно до норм споживання, залежно від кількості зареєстрованих осіб. Зважаючи на те, що 1/2 частина квартири, де він проживає, належить його колишній дружині, яка з 2015 року там не проживає, однак зареєстрована за вказаною адресою, відтак він змушений сплачувати за послуги , якими не користується. Стверджує, що з лютого 2017 року нарахування оплати послуги за газопостачання мешканцям будинку проводиться згідно показників будинкового газового лічильника. Він не погоджується з такими розрахунками оплати за показниками загально будинкового газового лічильника, однак не має змоги встановити індивідуальний лічильник обліку газопостачання, а РГК «Львівгаз» відмовляється встановити індивідуальний газовий лічильник, оскільки встановлено будинковий. Зазначає, що саме на ПАТ «Львівгаз» покладено обов`язок встановлення лічильників газу та лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладення такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Показники загального будинкового лічильника не можуть показати реального споживання природного газу. Вважає, що обліковуючи спожитий газ за показниками встановленого загальнобудинкового лічильника газу за період з жовтня 2018 року до червня 2019 року, ТзОВ «Львівгаз збут» неправомірно розрахувало вартість спожитого газу у розмірі 1577,05 грн. за 162.15 куб. м. газу, що призвело до передплати на суму 1380,77 грн. З наведених підстав просить: визнати дії ПАТ «Львівгаз» по встановленню загальнобудинкового лічильника для обліку спожитого газу мешканцями квартир АДРЕСА_2 протиправними; зобов`язати ПАТ «Львівгаз» забезпечити його як споживача природного газу у найкоротші терміни лічильником обліку природного газу та встановити його за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ТОВ «Львівгаз збут» вартість спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1577,05 грн. за 162,15 куб. м. газу розрахувати відповідно до встановлених норм споживання природного газу, а не за показниками загальнобудинкового лічильника газу та повернути надлишково сплачену суму у розмірі 1380,77 грн.; зобов`язати ТОВ «Львівгаз збут» здійснювати розрахунок вартості спожитого газу відповідно до встановлених норм споживання до забезпечення його індивідуальним лічильником обліку газу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій в частині визнання дії ПАТ «Львівгаз» по встановленню загальнобудинкового лічильника обліку газу для обліку спожитого газу мешканцями квартир будинку АДРЕСА_2 протиправними, зобов`язання ПАТ «Львівгаз» встановити індивідуальний лічильник обліку газу за місцем його проживання, зобов`язання ТОВ «Львівгаз збут» здійснювати розрахунок спожитого газу та його вартості відповідно до встановлених норм споживання до моменту встановлення індивідуального газового лічильника - закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» здійснити перевірку правильності нарахування вартості спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 за період з моменту встановлення загальнобудинкового лічильника до моменту встановлення індивідуального лічильники. В разі необхідностізобовязано Акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» здійснити перерахунок фактичного об`єму спожитого газу та послуг газопостачання згідно з нормами споживання природного газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто в рівних частках з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» судовий збір в доход держави в розмірі 840,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Апелянт стверджує, що суд вийшов за межі позовних вимог та самостійно, всупереч принципу диспозитивності, визначив правову підставу та предмет позову, оскільки рішенням суду зобов`язано АТ «Львівгаз» здійснити перевірку правильності нарахування вартості спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 за період з моменту встановлення загальнобудинкового лічильника до моменту встановлення індивідуального лічильники, а в разі необхідностізобовязано Акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» здійснити перерахунок фактичного об`єму спожитого газу та послуг газопостачання згідно з нормами споживання природного газу, хоча така вимога позивачем не заявлялася. Зазначає, що АТ «Львівгаз» здійснює облік об`єму спожитого газу та не здійснює будь-яких нарахувань його вартості, оскільки обчислення вартості спожитого газу є обов`язком постачальника ТОВ «Львівгаз збут». Таким чином здійснення перевірки правильності нарахування вартості спожитого газу буде втручанням в господарську діяльність постачальника, що вважає неправомірним. З наведених підстав просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної краги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково позовні вимоги, зобов`язуючи Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» здійснити перевірку правильності нарахування вартості спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , за період з моменту встановлення загальнобудинкового лічильника до моменту встановлення індивідуального лічильники та у разі необхідності здійснити перерахунок фактичного об`єму спожитого газу та послуг газопостачання згідно з нормами споживання природного газу абоненту ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що нарахування оплати за послуги з газопостачання виходячи з показників загальнобудинкового лічильника є неправомірним, а відтак у разі необхідності підлягає перерахунку. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на таке. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами, якими є: визнати дії ПАТ «Львівгаз» по встановленню загальнобудинкового лічильника для обліку спожитого газу мешканцями квартир АДРЕСА_2 протиправними; зобов`язати ПАТ «Львівгаз» забезпечити його як споживача природного газу у найкоротші терміни лічильником обліку природного газу та встановити його за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ТОВ «Львівгаз збут» вартість спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1577,05 грн. за 162,15 куб. м. газу розрахувати відповідно до встановлених норм споживання природного газу, а не за показниками загальнобудинкового лічильника газу та повернути надлишково сплачену суму у розмірі 1380,77 грн.; зобов`язати ТОВ «Львівгаз збут» здійснювати розрахунок вартості спожитого газу відповідно до встановлених норм споживання до забезпечення його індивідуальним лічильником обліку газу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2020 року, яка не оскаржувалася, а відтак набрала законної сили, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій в частині визнання дії ПАТ «Львівгаз» по встановленню загальнобудинкового лічильника обліку газу для обліку спожитого газу мешканцями квартир будинку АДРЕСА_2 протиправними, зобов`язання ПАТ «Львівгаз» встановити індивідуальний лічильник обліку газу за місцем його проживання, зобов`язання ТОВ «Львівгаз збут» здійснювати розрахунок спожитого газу та його вартості відповідно до встановлених норм споживання до моменту встановлення індивідуального газового лічильника - закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» здійснити перевірку правильності нарахування вартості спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 за період з моменту встановлення загальнобудинкового лічильника до моменту встановлення індивідуального лічильники. В разі необхідностізобовязано Акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» здійснити перерахунок фактичного об`єму спожитого газу та послуг газопостачання згідно з нормами споживання природного газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Колегія суддів, аналізуючи зміст позовної заяви ОСОБА_1 , зазначені у ній позовні вимоги, враховуючи ухвалу суду від 17.06.2020 року, погоджується з доводами апелянта, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», що судом порушено принцип диспозитивності цивільного процесу, оскільки позивач ОСОБА_1 з позовною вимогою про зобов`язання саме Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» здійснити перевірку правильності нарахування вартості спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 за період з моменту встановлення загальнобудинкового лічильника до моменту встановлення індивідуального лічильники, і в разі необхідності здійснити перерахунок фактичного об`єму спожитого газу та послуг газопостачання згідно з нормами споживання природного газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , до суду не звертався. Крім цього, з врахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.2020 року, невирішеною судом залишилась лише позовна вимога ОСОБА_1 до ТОВ «Львівгаззбут», а саме, про зобов`язання ТОВ «Львівгаззбут» вартість спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1577,05 грн. за 162,15 куб. м. газу розрахувати відповідно до встановлених норм споживання природного газу, а не за показниками загальнобудинкового лічильника газу та повернути надлишково сплачену суму у розмірі 1380,77 грн. А відтак, задоволення судом першої інстанції позовної вимоги до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», яка позивачем до ПАТ «Львівгаз» не заявлялася, свідчить про порушення судом принципу диспозитивності цивільного судочинства, про незаконність рішення суду першої інстанції, яким задоволено вимоги до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз». Позовні вимоги, в тому числі і позовну вимогу про зобов`язання ТОВ «Львівгаз збут» вартість спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1577,05 грн. за 162,15 куб. м. газу розрахувати відповідно до встановлених норм споживання природного газу, а не за показниками загальнобудинкового лічильника газу та повернути надлишково сплачену суму у розмірі 1380,77 грн., позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Львівгаззбут» нараховував мешканцям житлових будинків, квартири яких не обладнані індивідуальними лічильниками, оплату за спожитий газ не у розмірі норми споживання, а згідно показників загально будинкового лічильника, яка є значно вищою. При цьому він, як споживач послуг, поставлений у нерівні умови щодо розміру плати за послуги газопостачання у порівнянні з тими, яким ПАТ «Львівгаз» встановило газові лічильники. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500 затверджено типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, який є публічним, регламентує порядок та умови постачання природного газу побутовим споживачам. Сторонами типового договору виступають споживач та постачальник ТОВ «Львівгаззбут». Відповідно до п.2.3 типового договору відносини сторін, що є предметом договору, але не врегульовані ним, регламентуються згідно із Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494. Згідно до п.4.4. типового договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що міститься в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або в міжопалювальний сезон. Відповідно до п.13 розділу 111 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496 розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та між опалювальний період. Пунктом 5 гл.4 розділу 1Х Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 передбачено, що Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до оператора газотранспортної системи. Виходячи з наведеного, щомісяця інформацію щодо обсягів споживання природного газу по особовому рахунку споживача ОСОБА_1 ТОВ «Львівгаззбут» отримує від Оператора ГРМ, тобто, АТ «Львівгаз». Судами встановлено, що ТОВ «Львівгаззбут» отримує дані щодо обсягів споживання природного газу побутовими споживачами природного газу від ПАТ «Львівгаз», тобто, ТОВ «Львівгаззбут» не отримує дані щодо обсягів споживання природного газу побутовими споживачами безпосередньо від побутових споживачів, а отримує їх лише опосередковано, тобто, через ПАТ «Львівгаз». Тому за відсутності належних та допустимих доказів щодо неправомірності нарахованих обсягів природного газу Оператором ГРМ, яким є ПАТ «Львівгаз», всі дані щодо обсягів споживання природного газу є правомірними. А відтак, дії ТОВ «Львівгаззбут» не можуть вважатись такими, що порушують права та інтереси споживача ОСОБА_1 в частині неправильного нарахування лплати за послуги газопостачання поки не буде визнано протиправними відповідні дії ПАТ «Львівгаз», як Оператора ГРМ, на якого законодавством в імперативному порядку покладено обов`язок здійснення обліку природного газу, зокрема за об`єктами споживання побутових споживачів. Разом з тим, позовна заява ОСОБА_1 не містить позовної вимоги до ПАТ «Львівгаз» про визнання неправомірними дій ПАТ «Львівгаз» по обліку природного газу, щодо нарахування обсягів споживання ОСОБА_1 природного газу. А відтак, пред`явлення позивачем ОСОБА_1 позовної вимоги до ТОВ «Львівгаззбут» про зобов`язання розрахувати вартість спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1577,05 грн. за 162,15 куб. м. газу відповідно до встановлених норм споживання природного газу, а не за показниками загальнобудинкового лічильника газу та повернути надлишково сплачену суму у розмірі 1380,77 грн. до ТОВ «Львівгаззбут», за відсутності вимоги до ПАТ «Львівгаз» про визнання дій по обліку спожитого позивачем природного газу, не підлягає до задоволення, тобто, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Львівгаззбут» слід відмовити, що не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з вимогами до належних відповідачів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Львівгаззбут» про зобов`язання ТОВ «Львівгаззбут» розрахувати вартість спожитого газу абонента за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1577,05 грн. за 162,15 куб. м. газу відповідно до встановлених норм споживання природного газу, а не за показниками загальнобудинкового лічильника газу та повернути надлишково сплачену суму в розмірі 1380,77 грн. відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 12.02.2021 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Крайник Н. П. Ванівський О.М.