Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/9753/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/154/21 Єдиний унікальний № 335/9753/20 Головуючий в 1-й інстанції Крамаренко І.А. Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Тивоненко Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Тивоненко Д.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2021 року, в с т а н о в и в: постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2021 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює на посаді плавильника на заводі «Феросплавів», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Як зазначено в постанові, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07.11.2020, серії ДПР18 № 298480, вбачається, що 07.11.2020 о 21:34 год. водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ 21093 д.н. НОМЕР_1 , в м. Запоріжжі по вул. Перемоги, 70-Б, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності двох свідків. Від керування транспортним засобом відсторонений. Про повторність попереджений. Чим порушив п. 2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі захисник Тивоненко Д.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 із з зазначеною постановою не згоден, вважає її такою, що винесена з порушенням матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції належним чином не з`ясував всі обставини справи та безпідставно виніс рішення, крім того, апелянту не було забезпечено у суді першої інстанції можливості скористатись правовою допомогою адвоката під час розгляду протоколу та дослідження доказів. Вважає, що судом першої інстанції порушено право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на захист, оскільки останнє судове засідання у цій справі відбулось без адвоката Тивоненка Д.Р., який завчасно надав суду клопотання про його відкладення у зв`язку із перебуванням на самоізоляції (у дружини адвоката виявили коронавірус, докази цього містяться з матеріалах справи). Крім того, гр. ОСОБА_1 для підтримання клопотання про відкладення розгляду справи та з метою спростування можливих висновків суду про процесуальне затягування розгляду цієї справи, прибув до суду першої інстанції, не зважаючи на те, що і він перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи. Також зауважує, що у судовому засіданні ОСОБА_1 усно заявив клопотання про фіксування засідання технічними засобами, а також просив перерву для подачі клопотання про виклик свідків через канцелярію суду першої інстанції, у задоволенні вказаних клопотань суд першої інстанції відмовив та дослідив докази без адвоката, не надав ОСОБА_1 можливості надати пояснення щодо події правопорушення, чим порушив права особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Також зауважує, що на всіх долучених до матеріалів справ відео не вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, явні ознаки, що можуть про це свідчити на відео також відсутні. Зауважує, що свідки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (водій та пасажирка ТЗ - BMW) самі підтвердили про конфлікт з гр. ОСОБА_1 , що виник між ними до того, як останнього зупинила поліція. Відтак, ці свідки є заінтересованими особами, а їх показання є сумнівними, у зв`язку із чим і їх необхідно допитати в суді. З наявних у матеріалах справи відео не можна встановити, чому саме відмовився від проходження освідування на місце зупинки ОСОБА_1 . Відеозапис вівся не постійно, а з перервами, в матеріали справи надані ті частини відео, які зображують ОСОБА_1 з негативної сторони. Також зауважує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування на місці зупинки за допомогою спеціального засобу DRAGER тільки через те, що співробітники поліції при ньому відмовились змінити насадку (з тієї, що вже була на нову) на цей прилад. ОСОБА_1 неодноразово зазначав поліцейським, що через спалах коронавірусу у світі він просто не хоче бути інфікованим, адже насадка невідомо скільки раз і де застосовувалась. ОСОБА_1 неодноразово сам пропонував поліцейським проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення освідування на стан алкогольного сп`яніння, що також підтверджується і наявним у матеріалах справи відеофайлом. Зауважує, що необхідне допитати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які можуть підтвердити, що гр. ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування за допомогою спеціального засобу DRAGER тільки через не надання нової змінної насадки, і те, що сам пропонував проїхати для освідування в медичний заклад. Також звертає увагу що ОСОБА_1 інкримінувалось керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження обстеження у встановленому порядку на стан сп`яніння у медичному закладі у присутності двох свідків. Зауважує, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, є неповним, оскільки на них зафіксовано лише повідомлення гр. ОСОБА_1 своїх анкетних даних і відповідь на питання працівника поліції щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Більш того, незрозуміло яким чином матеріали справи містять відеозапис не з автомобілю поліцейських та не з їх бодікамери, отже, ставиться під сумнів їх належність та допустимість; на відеозаписах працівниками поліції ОСОБА_1 не роз`яснювались його права та обов`язки, не роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а також можливий вид стягнення за відмову від проходження огляду, а також там не зафіксовано факт керування та зупинки транспортного засобу. Зауважує, що разом із протоколом поліція надала в матеріали справи DVD-R диск з відеозаписами, зауважує, що перед тим, як досліджувати вказані докази, необхідно пересвідчитись, чи скріплені ці докази ЕЦП представника поліції, у випадку відсутності такого ЕЦП, ці докази є недопустимими. Просить скасувати постанову Орджонікідзєвського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2021 року і закрити провадження по цій справі в зв`язку з відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_1 . Заслухавши в судовому засіданні, ОСОБА_1 , захисника Тивоненко Д.Р., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.(крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 298480 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п. 2.5 ПДР України, в якому зазначено вищевказані обставини, свідки, довідкою «адмінпрактики» про відсутність повторності; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 07.11.2020; письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 07.11.2020, які пояснили, що у їх присутності 07.11.2020 водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння спеціальним технічним приладом на місці зупинки та у медичному закладі; поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 07.11.2020, які пояснили, що водій керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н. НОМЕР_1 , порушував ПДР України, створюючи аварійну ситуацію на дорозі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, після чого було повідомлено поліцію та надано відео цих обставин; відеозаписом на СD-диску, файли якого оглянуто у судовому засіданні. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що працівниками патрульної поліції було дотримано всіх вимог, визначених «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376. Дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст. 252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст. 251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв`язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_8 складу зазначеного адміністративного правопорушення. Доводи апелянта з приводу того, що апелянту не було забезпечено у суді першої інстанції можливості скористатись правовою допомогою адвоката під час розгляду протоколу та дослідження доказів, вважає, що судом першої інстанції порушено право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на захист, оскільки останнє судове засідання у цій справі відбулось без адвоката Тивоненка Д.Р., який завчасно надав суду клопотання про його відкладення у зв`язку із перебуванням на самоізоляції (у дружини адвоката виявили коронавірус, докази цього містяться з матеріалах справи), крім того, ОСОБА_1 для підтримання клопотання про відкладення розгляду справи та з метою спростування можливих висновків суду про процесуальне затягування розгляду цієї справи, прибув до суду першої інстанції, не зважаючи на те, що і він перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи, є необґрунтованими за наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, вказана справа неодноразово призначалася до судового розгляду та відкладалася, а саме: 03.12.2020 у зв`язку з неявкою правопорушника (судову повістку повернуто до суду з позначкою «адресат відсутній»); 17.12.2020 за заявою ОСОБА_1 , який зазначив, що потребує часу для звернення за правовою допомогою, оскільки нічого не розуміє; 05.01.2021 у зв`язку із клопотанням адвоката Тивоненка Д.Р., який просив про відкладення для ознайомлення з матеріалами справи. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи адвокат Тивоненко Д.Р. 05.01.2021 ознайомився з матеріалами справи (а.с. 19). Суд першої інстанції розцінив чергове клопотання, як спосіб затягування розгляду справи з метою уникнення притягнення до відповідальності, оскільки строк притягнення спливає 07 лютого 2021 року, при цьому судом першої інстанції зауважено, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім, такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас, протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і разом з тим, зауважує, що в даному випадку, ці порушення не є такими, що впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки вони в даному випадку не перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен був це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Отже, приймаючи до уваги, що законом передбачені певні строки притягнення до адміністративної відповідальності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності його захисника. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і за відсутності захисника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. При цьому в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній ОСОБА_1 , захисник Тивоненко Д.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , а тому права ОСОБА_1 , які були порушені в суді першої інстанції, були поновлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Доводи апелянта з приводу того, що у судовому засіданні ОСОБА_1 усно заявив клопотання про фіксування засідання технічними засобами, а також просив перерву для подачі клопотання про виклик свідків через канцелярію суду першої інстанції, у задоволенні вказаних клопотань суд першої інстанції відмовив та дослідив докази без адвоката, не надав ОСОБА_1 можливості надати пояснення щодо події правопорушення, чим порушив права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, є голослівними, нічим не підтверджуються, крім того, спростовуються матеріалами справи, зі змісту судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні, надав пояснення по суті вчиненого адміністративного правопорушення, однак клопотань про допит свідків не заявляв. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що сторона захисту ознайомилась з матеріалами справи ще 12.01.2021 року (а.с. 22), заявляла різні клопотання (а.с.28), однак клопотань про виклик і допит свідків не заявляла. Доводи апелянта з приводу того, що на всіх долучених до матеріалів справ відео не вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, явні ознаки, що можуть про це свідчити на відео також відсутні, також є необґрунтованими, оскільки як зауважив суд першої інстанції і з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з наявного відеозапису, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093 д.н. НОМЕР_1 ; після зупинки транспортного засобу вів себе зухвало, сперечався з поліцейськими, висловлювався нецензурною лайкою, його поведінка не відповідала обстановці, поліцейським у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у акті огляду: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, інспектором патрульної поліції було запропоновано, у присутності двох свідків, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в спеціалізованій медичній установі, але ОСОБА_1 відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Доводи про те, що свідки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (водій та пасажирка ТЗ - BMW) самі підтвердили про конфлікт з гр. ОСОБА_1 , що виник між ними до того, як останнього зупинила поліція, відтак, ці свідки є заінтересованими особами, а їх показання є сумнівними, у зв`язку із чим і їх необхідно допитати в суді, також є необґрунтованими, оскільки як вбачається з відеозапису, який міститься в матеріалах справи, вказані свідки зняли на відео, як вказаний автомобіль ВАЗ 21093 держномер НОМЕР_2 , який в подальшому з`ясувалось, був під керуванням водія ОСОБА_1 , неодноразово створював під час руху на дорозі аварійні ситуації, через що вказані свідки зателефонували до поліції, вказавши про цей факт. Вочевидь зазначені свідки не були раніше знайомі з ОСОБА_8 , тому вважати їх особами зацікавленими немає ніяких підстав, їх пояснення є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та сумнівів не викликають. Доводи апелянта з приводу того, що з наявних у матеріалах справи відео не можна встановити, чому саме відмовився від проходження освідування на місце зупинки ОСОБА_1 , бо відеозапис вівся не постійно, а з перервами, в матеріалах справи надані ті частини відео, які зображують ОСОБА_1 з негативної сторони, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з відео файлу, який міститься на диску з нагрудної камери поліцейського, на запитання поліцейського у зв`язку виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, поліцейський запитує ОСОБА_8 чи буде він проходити тест на алкогольне сп`яніння за допомогою приладу Драгер алкотест, або в мед закладі, він відмовляється, на відео присутні обидва свідки, в присутності яких все це відбувається, крім того, необхідно зауважити, що той зміст, який міститься на диску з нагрудної камери поліцейського є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_8 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме зафіксовано факт його відмови в присутності двох свідків від проходження медичного огляду на місці та в медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння. Доводи апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування на місці зупинки за допомогою спеціального засобу DRAGER тільки через те, що співробітники поліції при ньому відмовились змінити насадку (з тієї, що вже була на нову) на цей прилад, ОСОБА_1 неодноразово зазначав поліцейським, що через спалах коронавірусу у світі він просто не хоче бути інфікованим, адже насадка невідомо скільки раз і де застосовувалась, є голослівними і нічим не підтверджуються, крім того, повністю спростовуються матеріалами справи, оскільки ні в протоколі про адміністративне правопорушення, на з відео фалу, не вбачається, що він висловлював таке прохання. Доводи апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 неодноразово сам пропонував поліцейським проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення освідування на стан алкогольного сп`яніння, що також підтверджується і наявним у матеріалах справи відео файлом, також не заслуговують на увагу, оскільки таке прохання від нього надійшло, як вбачається з оглянутого відео файлу, після неодноразової відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження освідування на місці зупинки та в мед закладі на стан алкогольного сп`яніння, та після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта з приводу того, що він вважає за необхідне допитати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які можуть підтвердити, що гр. ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування за допомогою спеціального засобу DRAGER тільки через не надання нової змінної насадки, і те, що сам пропонував проїхати для освідування в медичний заклад є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам ч.7 ст. 294 КУпАП, оскільки відсутні докази відмови районним судом в допиті даних свідків. Доводи апелянта з приводу того, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, є неповним, оскільки на них зафіксовано лише повідомлення гр. ОСОБА_1 своїх анкетних даних і відповідь на питання працівника поліції щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння; незрозуміло яким чином матеріали справи містять відеозапис не з автомобілю поліцейських та не з їх бодікамери, отже, ставиться під сумнів їх належність та допустимість; на відеозаписах працівниками поліції ОСОБА_1 не роз`яснювались його права та обов`язки, не роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а також можливий вид стягнення за відмову від проходження огляду, а також там не зафіксовано факт керування та зупинки транспортного засобу, є також необґрунтованим, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи та доказами, які містяться в ньому, оскільки з оглянуто відео файлу вбачається, як старший лейтенант поліції Самофал Т.О. роз`яснює ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Заперечень та зауважень з боку ОСОБА_1 не надійшло. Доводи апелянта з приводу того, що разом із протоколом поліція надала в матеріали справи DVD-R диск з відеозаписами, зауважує, що перед тим, як досліджувати вказані докази, необхідно пересвідчитись, чи скріплені ці докази ЕЦП представника поліції, у випадку відсутності такого ЕЦП, ці докази є недопустимими, є також необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам КУпАП. Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, оскільки ці порушення не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, які б свідчили про незаконність постанови, а тому відповідно і до задоволення скарги захисника Тивоненко Д.Р. Керуючись ст. 294 КУпАП суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Тивоненко Д.Р. залишити без задоволення. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 335/9753/20