Постанова 4804 № 241/1705/20

22-ц/804/700/21 241/1705/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „16 лютого 2021 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 241/1705/20 Номер провадження 22-ц/804/700/21 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б. за участю секретаря: Грішко С. В. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року головуючого судді Демочко Д.О. зі складанням повного тексту судового рішення 14 грудня 2020 року по цивільній справі про зміну розміру аліментів і способу стягнення ,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів і способу стягнення.Позов мотивований тим, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600 грн щомісячно,але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Призначена сума аліментів є дуже маленькою на даний час та її катастрофічно не вистачає для забезпечення повноцінного харчування дитини, придбання одягу та ліків для неї, здобуття освіти, відвідування позашкільних закладів розвитку, для повноцінного розвитку дитини, як особистості, забезпечення достатнього рівня її життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а також для забезпечення інтересів дитини. Діючими нормами законодавства у ч.2 ст.182 СК України закріплено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину,який не може бути менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З урахуванням викладеного, просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року, та стягнути з ОСОБА_2 щомісяця аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили. Відкликати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року № 241/539/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь, на утримання дитини. Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів і способу стягнення відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі,посилаючись на неповне з*ясування судом обставин справи,що мають значення для справи,невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення норм матеріального та процесуального права . Зокрема зазначає, що ОСОБА_2 є фізично здоровим, працездатним, наразі працює за кордоном у Польщі та отримує заробітну плату, проте, доказів на підтвердження цього надати суду вона не може, оскільки самостійно не в змозі їх отримати, а тому він може забезпечити дитині гідні умови життя та утримання шляхом сплати аліментів у частці від доходу (заробітку). На даний час присудженого матеріального забезпечення на дитину у розмірі 600 грн щомісячно недостатньо, що ставить її з дитиною в скрутне матеріальне становище. Розмір аліментів визначений у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, є тим мінімумом, який батько в силу свого батьківського обов`язку за законом повинен сплачувати доньці, та який не призведе до порушення його прав та інтересів. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Дана справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте,зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 3). Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області № 241/539/16-ц від 08 квітня 2016 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення до суду, а саме 24 березня 2016 року (а.с. 4). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2020 року ВП № 50942192, виданого Мангушським районним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), загальна сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 , за період з 24 березня 2016 року по 31 серпня 2020 року, складає 4 541,30 грн (а.с. 5-7). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду переконливих доказів можливості сплати відповідачем більшого розміру аліментів, натомість, у останнього вбачається заборгованість, що на думку суду першої інстанції свідчить про скрутне матеріальне становище відповідача. Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо. Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийняту резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Заявлений ОСОБА_1 позов зводиться до вимог стягувача про зміну розміру і способу стягнення аліментів ( ч.3 ст.181,ст.192 СК України) . Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, практику Верховного Суду, втілену у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на законодавчо закріплену в абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України можливість змінювати розмір аліментів за заявою їх одержувача шляхом зміни способу їх присудження, в поєднанні з положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою як зміну власне обсягу (розміру) аліментів, так і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Відмовляючи в задоволенні позову, суд усунувся від розв`язання виниклого спору. При цьому суд першої інстанції не зважив на положення національного матеріального закону, чинні на момент прийняття судового рішення, щодо розміру гарантованого мінімуму по аліментам і декларативних положень наведених міжнародних правових актів щодо прав дитини загалом, і економічних та соціальних прав зокрема. Так, за ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ,ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аналіз вказаних норм свідчить,що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері,батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,разом з яким проживає дитина. Тобто,визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці ) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, з урахуванням Закону № 2475- VIII від 03 липня 2018 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, з 08 липня 2017 року збільшився мінімальний розмір аліментів та зникло обмеження, за яким мінімальний розмір аліментів не розповсюджувався на аліменти, які стягувались у твердій грошовій сумі. Із вказаної дати мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, незалежно від того як стягуються аліменти : в частці від заробітку чи у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» для дітей віком від 6 до 18 років встановлено такі розміри прожиткового мінімуму : з 1 січня 2395 грн, з 1 липня 2510 грн, з 1 грудня 2618 грн. Як встановлено, відповідач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 600 грн щомісячно. Тобто, позивач отримує аліменти в розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством. Відтак, стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки у меншому за мінімальний розмір, встановлений ст. 182 СК України, призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення. На ці положення закону щодо гарантійного рівня матеріального утримання дитини, чинні на поточний період, суд не зважив, а констатував лише в судовому рішенні на наявність заборгованості із сплати аліментів, що на думку суду свідчить про скрутне матеріальне становище відповідача . Прийняття Закону України «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни в бік збільшення розміру стягнутих з відповідача аліментів. Саме у такому мінімальному розмірі (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), з огляду на гарантії прав дитини у спірних відносинах, державний виконавець фактично нараховує в своїй довідці аліменти, належні до сплати ОСОБА_2 (а.с. 5-7). Прийняття судового рішення про зміну аліментів на мінімально унормованому законодавцем рівні, в такому випадку, забезпечить юридичну єдність застосування чинного законодавства щодо розміру аліментів судом, органом примусового виконання судових рішень, та буде однозначним для тлумачення і виконання платником аліментів. Оскільки відповідач, не спрямувавши до апеляційного суду відзиву, не спростував наявність або відсутність в нього роботи, не стверджував про нерегулярність і мінливість отримуваного ним доходу, то апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми 600 грн на частку від доходу платника аліментів.Заявлений одержувачем аліментів розмір цієї частки (1/4) є обґрунтованим. Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок порушення норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, таке рішення, з огляду на обґрунтованість апеляційної скарги позивача, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову згідно вищенаведеного мотивування з визначенням початку стягнення аліментів у зміненому розмірі з дня прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 840, 80 грн та судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1261,20 грн Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів і способу стягнення - задовольнити. Змінити розмір аліментів і спосіб стягнення, присуджений рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 08 квітня 2016 року ,що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою : АДРЕСА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 лютого 2021 року і до повноліття дитини. Відкликати виконавчий лист № 241/ 539/ 16-ц від 08 квітня 2016 року, виданий на підставі рішення Першотравневого районного суду Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірів 600 (шістсот) грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 березня 2016 року. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 19 лютого 2021 року. Судді: