Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 349/679/20

Справа № 349/679/20 Провадження № 22-ц/4808/209/21 Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Девляшевського В.А. секретаря Мельник О.В., з участю апелянта ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Рибія М.Г. у м. Рогатині, встановив: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_6 в розмірі 170 751,16 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2011 року вони проживають окремо один від одного, дитина проживає разом з нею. До листопада 2019 року відповідач сплачував аліменти на дитину в розмірі 500 грн щомісячно. 24.11.2017 року в дитини діагностовано гостру лімфобластну лейкемію, у зв`язку з чим вона протягом 2017-2018 років періодично лікувалась в онкогематологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. В подальшому в дитини було також діагностовано інші хвороби і дитина продовжувала лікуватись до 14.11.2019 року. За цей час на придбання препаратів для лікування було витрачено значні кошти. Підтверджуючі документи про витрати є лише на 125 002,30 грн. Крім того, на транспорт до лікарні, проживання позивача, харчування та придбання фруктів для дитини було витрачено 216 500 грн. Разом понесені витрати на дитину становлять 341 502,32 грн, тому просила стягнути із відповідача половину вказаної суми, посилаючись на те, що відповідач матеріально забезпечений, працює в Іспанії, однак не надає кошти на лікування доньки. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Рогатинського районного суду від 16 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не довела витрат у розмірі 216 500 грн. на проїзд до лікарні, проживання та харчування дитини, адже не додано жодного доказу на підтвердження таких витрат, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ОСОБА_1 у відповіді на відзив не надала жодних пояснень щодо переплати ОСОБА_4 аліментів. У зв`язку з цим, суд вважав обґрунтованим твердження ОСОБА_4 про те, що переплата аліментів станом на 31.12.2017 року в розмірі 88 555 грн є його допомогою, наданою на лікування дитини. Оскільки ОСОБА_4 довів свою участь у додаткових витратах на дитину в розмірі, що становить 74,84% від встановлених судом додаткових витрат на дитину (125 002,30 грн), вимога ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення суду Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд вважав обґрунтованим твердження відповідача про те, що переплата аліментів станом на 31.12.2017 року в розмірі 88 555 грн є його допомогою, наданою на лікування дитини. Однак апелянт із цим твердженням не погоджується, адже стягнення аліментів є відмінним від стягнення додаткових витрат на дитину. Зазначає, що у зв`язку з тяжкою хворобою дочки, вона змушена завжди перебувати поруч із дитиною, що унеможливлює її працевлаштування, має єдиний дохід соціальну допомогу по догляду за дитиною інвалідом в розмірі 2 435 грн щомісячно, в той час коли у відповідача є значно краще матеріальне становище, він фізично здоровий та постійно працевлаштований, працює у Королівстві Іспанії по контракту. Зважаючи на правові позиції, викладені Верховним Судом (постанови від 04.12.2019 року у справі №320/383/19 та від 12.12.2019 року у справі №756/4947/17-ц) та, виходячи із системного аналізу положень ст. 185 СК України, вважає, що є усі правові підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Із зазначених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначив, що апелянт не вказує на положення та норми закону, які суд неправильно застосував та які не застосував. Вважає, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення. В апеляційній скарзі апелянт без жодних доказів додає нові факти, які не вказувались у позовній заяві, а саме, що в дитини було також діагностовано інші хвороби і вона продовжує лікуватись по даний час. Відповідач зазначає, що на даний час не працює за контрактом та не перебуває на території Королівства Іспанії, офіційно не працевлаштований, не має доброго матеріального забезпечення. Переплату та постійну сплату на утримання дітей значно більших сум, аніж встановлено чинним законодавством, він вважає такими, що повинні використовуватись на підтримання здоров`я, нормального харчування, медичного обстеження, навчання та є достатніми з його сторони на сьогоднішній день. Апелянт та її представник в засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до копії медичної карти стаціонарного хворого № 13090/16 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології Івано-Франківської обласної дитячої лікарні (ОДКЛ) з 22.11.2016 року до 25.02.2017 року (т. 1 а.с. 5-6). Основний діагноз: гострий лімфобластний Т-лінійний лейкоз, ФАБ-варіант L-1, ЦНС-негативний, 1-й гострий період. Під час лікування використовувались наступні медикаменти: преднізолон, вінкристин, доксорубіцин, L-аспарагіназа, метотрексат, ендоксан, пурінетол, цитозар. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 2678/17 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 13.03.2017 року до 16.05.2017 року (т. 1 а.с. 25). За даними виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5805/17 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 06.06.2017 року до 13.09.2017 року (т. 1 а.с. 48-49). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: метотрексат, дексаметазон, вінкристин, цитозар. Рекомендації: бісептол, урсомакс та інші. З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 10744/17 вбачається, що ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 12.10.2017 року до 13.10.2017 року (т. 1 а.с. 75). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: метотрексат, пурінетол. Рекомендації: введення метотрексату, тіатріазолін, аспаркам, бісептол, ніфуроксазид, урсофальк та інші. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 12046/17 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 13.11.2017 року до 15.11.2017 року (т. 1 а.с. 78). Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 13283/17 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 13.12.2017 року до 22.12.2017 року (т. 1 а.с. 81-83). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: метотрексат, ніфуроксазид, бісептол, октагам, реамберин, метотрексат, глутаргін, тіатриазолін, гептрал. Рекомендації: Магне В6, заспокійливі чаї, предуктал, агвантар, фосфалюгель, ессенціале, холелесан. За даними виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 431/18 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 15.01.2018 року до 01.02.2018 року (т. 1 а.с. 88). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: метотрексат, пурінетол, берлітіон, солюмедрол, глутаргін, реамберин, гептрал, тіатріазолін, реосорбілакт, урсофальк. З відомостей у виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 2359/18 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 03.03.2018 року до 09.03.2018 року (т. 1 а.с. 101). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: квадроцеф, аміцил, муколван, тавегіл, тіосульфат натрію, фіз. Розчин, розчин Рінгера, ацикловір, йогурт, АЦЦ, інгаляції беродуал. Рекомендовано: приймати ентерожерміну, едем, тіотріазолін, ацикловір. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 4054/18 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 17.04.2018 року до 04.05.2018 року (т. 1 а.с. 103). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: глутаргін, реамберин, тіатріазолін, реосорбілакт, біовен, розчин Рінгера, глюкоза, дицинон, аспаркам. За даними виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 6834/18 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 28.06.2018 року до 12.07.2018 року (т. 1 а.с. 109). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: нокспрей, сінуприт, біовен, метотрексат, пурінетол, цефтріаксон, тігацил, метронідазол, воріконазол, адреналін. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 11065/18 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 18.10.2018 року до 02.11.2018 року (т. 1 а.с. 116). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: цефтум, аміцил, кансидаз, октагам, тавегіл, пульмікорт, пектолван, вінтолін, детоксикаційна терапія. Рекомендовано: приймати урсофальк, проводити біохімічний аналіз крові 1 раз на 2 тижні. За відомостями виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1234/19 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 05.02.2019 року до 15.02.2019 року (т. 1 а.с. 122). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: пурінетол, метотрексат, грінтерол. Рекомендовано: цетрин, мірамістин, АТФ-лонг, аспаркам, урсофальк, йодомарин, аналіз крові. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 2966/19 ОСОБА_6 лікувалася в алергологічному відділенні ОДКЛ з 21.03.2019 року до 02.04.2019 року (т. 1 а.с. 124). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: натрій хлорид, еуфілін, дексаметазон, квадроцеф, фліксотид, азітроміцин, лоратидин, нок-спрей. За даними виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4869/19 ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 14.05.2019 року до 21.05.2019 року (т. 1 а.с. 128). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: грінтерол. З відомостей випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 11060/19 вбачається, що ОСОБА_6 лікувалася у відділенні онкогематології ОДКЛ з 04.11.2019 року до 14.11.2019 року (т. 1 а.с. 130). Під час лікування використовувались наступні медикаменти: грінтерол, агвантар, аспаркам, АТФ-лонг. Рекомендовано приймати: агвантар, вітамін Е та інше. Відповідно до корінця медичного заключення № 9 на дитину (підлітка) інваліда з дитинства у віці до 18 років від 27.02.2017 року та посвідчення, виданого 01.06.2017 року (т. 1 а.с. 134, 135), ОСОБА_6 з 02.03.2017 року до 01.03.2022 року призначена державна соціальна допомога у сумі 1 806,90 грн як дитині з інвалідністю віком до 18 років. Згідно заключення районної ЛКК від 12.06.2019 року, виданого КНМП «Рогатинська центральна районна лікарня», ОСОБА_6 потребує індивідуальної форми навчання за скоригованою програмою (т. 1 а.с. 137). За даними консультативної довідки лікаря КНП «Рогатинський ЦПМ-СД» ОСОБА_7 від 10.12.2019 року ОСОБА_6 потребує постійного лікування, стороннього догляду, постійного контрольного огляду гематолога, дієти (т. 1 а.с. 136). Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20.03.2012 року вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 і ОСОБА_8 в розмірі по 500 грн щомісячно на кожну дитину. Згідно з копіями розрахунків зі сплати аліментів, виданих головним державним виконавцем Винничуком О.М., за період з лютого 2012 року до грудня 2014 року ОСОБА_4 заборгував 3 845 грн аліментів. За період з січня 2015 року до грудня 2017 року ОСОБА_4 переплатив 88 555 грн аліментів (з урахуванням погашеної заборгованості). Основна сума переплати припала на 2017 рік 83 400 грн. За період з січня 2018 року до жовтня 2019 року ОСОБА_4 переплатив 4 563 грн аліментів. Копією квитанції від 05.06.2020 року підтверджується сплата ОСОБА_4 аліментів в розмірі 4 970 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Положеннями ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дітей, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв`язку з хронічною хворобою дитини, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на лікування, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, тощо). Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вимога позивачки ОСОБА_1 полягає у разовому стягненні з відповідача додаткових витрат на дитину у зв`язку з особливими обставинами - лікуванням дитини, після їх фактичного понесення позивачем за період з листопада 2016 року по листопад 2019 року. Суд першої інстанції вважав обґрунтованим твердження відповідача про те, що переплата аліментів станом на 31.12.2017 року в розмірі 88 555 грн є його допомогою, наданою на лікування дитини. Однак, такий висновок суду не узгоджуються з нормами матеріального права, а саме ст. 185 ЦПК України, оскільки аліменти та додаткові витрати на дитину це різні види платежів. Як ствердив представник відповідача в засіданні апеляційного суду та підтверджується розрахунками із сплати аліментів (т. 1 а.с. 162-164), проведеними головним державним виконавцем Винничуком О.М., ОСОБА_4 , перераховуючи вказані суми грошей через ДВС для ОСОБА_1 , вказував призначення платежу аліменти. Суд першої інстанції встановив, що наданими позивачем платіжними документами (фіскальними чеками, квитанціями, рахунками, накладними, товарними чеками) підтверджується, що на лікування ОСОБА_6 (придбання медикаментів та супутніх товарів, обстеження тощо) з 11.11.2016 року до 14.11.2019 року ОСОБА_1 було витрачено 125 002,30 грн., погодившись із розрахунком, наведеним позивачкою у позовній заяві. Однак, вказана сума додаткових витрат не підтверджена матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши призначення лікарів, препарати, які позивач придбавала для лікування дитини, перевіривши усі надані позивачем квитанції, чеки, рахунки тощо, встановив, що всього позивачем понесено витрат на лікування ОСОБА_6 (придбання медикаментів та супутніх товарів, обстеження тощо) з 11.11.2016 року до 14.11.2019 року у розмірі 89 866,90 грн. Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив (т. 1 а.с. 188) посилався на те, що саме всі ліки та інші товари, серед яких є і ліки від ГРВІ, нежиті, особистої гігієни тощо), які куплялись у різний час, в різних аптеках, які позивач долучив до справи не підтверджують, що саме ці ліки спрямовувались на лікування їхньої дочки ОСОБА_6 , тому долучені квитанції відповідач вважав такими, що не відносяться до даної справи та не носять доказового характеру. Суд першої інстанції належним чином не перевірив вказаних доводів відповідача і тому прийшов до помилкового висновку щодо розміру додаткових витрат на лікування дитини. Позивачкою на підтвердження понесення додаткових витрат на дитину долучено чеки про придбання наступних товарів: вагового товару на суму 156,79 грн (т. 1 а.с. 207), SD адаптеру на суму 499 грн (т. 1 а.с. 245), жувальної гумки на суму 9,50 грн (т. 1 а.с. 202), у ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» крану триходового на суму 33,40 грн (т. 1 а.с. 242), поповнення мобільного на суму 63,50 (т. 2 а.с. 28), всього на загальну суму 762,19 грн, які в розумінні ст. 185 СК України не відносяться до додаткових витрат на дитину, а тому судом першої інстанції помилково віднесені такі витрати до додаткових витрат, понесених позивачкою на хвору дитину. Не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги також експрес накладні «Нової пошти» та квитанції (т. 1 а.с. 215-222, 245), згідно яких позивачка здійснювала грошові перекази в розмірі 3 692 грн, 1 396 грн, 145 грн, 720 грн, у яких вказано опис відправлення «фармацевтика» та «товари медичного призначення» (всього на суму 5 953 грн), оскільки із них не можливо встановити, які медикаменти були придбані і чи призначені вони для лікування дитини ОСОБА_6 . У матеріалах справи відсутні докази про те, що дитині ОСОБА_6 призначались чи використовувались при лікуванні наступні медичні препарати: «Гепамерц», придбаний згідно двох квитанцій на суму 2 173,12 грн, 1 475,57 грн та 897,98 грн (т. 2 а.с. 18, 19, 23), «Вальтрекс» на суму 430,50 грн (т. 2 а.с. 11). Тому вищезазначені лікарські препарати на загальну суму 4 977,17 грн не можуть бути віднесені до додаткових витрат, понесених позивачкою на лікування дитини. Відхиляються апеляційним судом як неналежний доказ нечитабельні чеки, з яких не видно, які медикаменти придбано: на суму 16,95 грн (т. 1 а.с. 194), 52,30 грн (т. 2 а.с. 212), 30,70 грн (т. 1 а.с. 223), 436,10 грн (т. 2 а.с. 31), на загальну суму 536,05 грн. Квитанції про оплату харчування та води також не є належним доказом понесення додаткових витрат на лікуванням дитини, на суму 68,02 грн та 64,25 грн (т. 2 а.с. 231, 248), що становить загальну суму 132,27 грн. Не враховується судом також копії двох рахунків, за якими замовлявся медичний препарат «октагам» на загальну суму 20 400 грн (кожний на суму 10 200 грн) (т. 2 а.с. 25, 26), оскільки у вказаних рахунках відсутні будь-які відомості, про те, що вони були оплачені, а сам по собі рахунок не є платіжним документом, не містить достеменної інформації про сплату цих коштів, а лише вказує на вартість медичного препарату. Аналогічно не приймається до уваги рахунок на суму 390,75 грн (т. 2 а.с. 24), оскільки він не містить відомостей про його оплату. Проаналізувавши усі надані документи суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка понесла додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 89 866,90 грн, тому позивачка має право на стягнення з відповідача половини від вказаної суми, тобто 44 933,45 грн. Проте, суд апеляційної інстанції враховує оплату відповідачем на рахунок позивачки трьох платежів, оскільки такі співпадають із періодом понесення додаткових витрат: 1) 18.11.2016 року на суму 100 євро, що в еквіваленті на дату сплати за курсом НБУ (1 євро = 27,92 грн) становить 2 792 грн; 2) 29.10.2016 року на суму 100 євро, що в еквіваленті на дату сплати за курсом НБУ (1 євро = 27,90 грн) складає 2 790 грн; 3) 08.10.2016 року на суму 150 євро, що в еквіваленті на дату сплати за курсом НБУ (1 євро = 28,96 грн) становить 4 344 грн. Вказані платежі на загальну суму 9 926 грн слід зарахувати як сплачені відповідачем додаткові витрати на лікування дитини. Інші проплати, здійснені відповідачем згідно платіжних документів про перерахунок ОСОБА_4 коштів ОСОБА_1 за період до жовтня 2016 року колегією суддів не враховуються оскільки не відповідають періоду понесення позивачкою додаткових витрат. З урахуванням сплачених сум позивачці в розмірі 9 926 грн, з відповідача підлягає стягненню 35 007,45 грн (44 933,45 грн 9 926 грн = 35 007,45 грн) додаткових витрат на лікування дитини. Суд першої інстанції вірно вважав, що ОСОБА_1 не довела витрат у розмірі 216 500 грн на проїзд до лікарні, проживання та харчування дитини, адже не додано жодного доказу на підтвердження таких витрат. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача в користь позивачки 35 007,45 грн додаткових витрат, понесених на лікування дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 35 007,45 грн додаткових витрат, позивачка звільнена від сплати судових витрат, то пропорційно розміру задоволених позовних вимог (19,91%) стягненню з відповідача на користь держави підлягає 350,07 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 524,88 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської областівід 16 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 35007,45 грн (тридцять п`ять тисяч сім гривень 45 копійок) додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 350,07 грн та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 524,88 грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року