Постанова КАС ВС № 2а-9900/12/2070

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Київ справа № 2а-9900/12/2070 касаційне провадження № К/9901/28639/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року (головуючий суддя - Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курило Л.В.; судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі № 2а-9900/12/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: У серпні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» (далі - ПрАТ «Філіп Морріс Україна»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 травня 2012 року № 0000190042, від 08 травня 2012 року № 0000180042, від 08 травня 2012 року № 0000170042, від 08 травня 2012 року № 0000160042. Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03 серпня 2015 року адміністративний позов задовольнив. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 січня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін. СДПІ з ОВП у м. Харкові звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає про ненадання ПрАТ «Філіп Морріс Україна» доказів щодо: фактичного списання та утилізації пошкоджених марок акцизного збору; притягнення до матеріальної відповідальності матеріально-відповідальної за зберігання акцизних марок особи; перерахування до бюджету розрахункової суми акцизного збору, утриманої з відповідальної особи; складання акта списання пошкоджених марок акцизного збору в присутності представників органу державної податкової служби та місцевої державної адміністрації. Також наголошує на удаваному (фіктивному) характері господарських операцій, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», Приватним підприємством «Аркадос», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», Приватним підприємством «Ново-Ком», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксілайн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо», Товариством з обмеженою відповідальністю «Небо Івентс Едженсі», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спіра». Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 червня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Харкові. 15 липня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). 13 грудня 2018 року СДПІ з ОВП у м. Харкові заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ з ОВП у м. Харкові на Офіс великих платників податків ДФС у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову перевірку ПрАТ «Філіп Морріс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2012 року № 42/42-1/00383231. Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 7 Закону України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 329/95-ВР), пункту 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 567), статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 18-92) у зв`язку з ненарахуванням акцизного збору з вартості пошкоджених тютюнових виробів. Крім того відповідач дійшов висновку про недотримання платником вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 138.2, 138.5, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні природного газу в Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», послуг з розміщення комунікаційних матеріалів у Приватного підприємства «Аркадос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» та Приватного підприємства «Ново-Ком», спецодягу у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , рекламних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксілайн», послуг з організації та проведення спеціальних виставкових заходів, а також із постачання обладнання, пов`язаного з проведенням таких заходів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Небо Івентс Едженсі», ремкомплектів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра», що мотивовано наявністю у цих суб`єктів господарської діяльності ознак фіктивності. На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 08 травня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000190042, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 5237400,00 грн за основним платежем та 1309350,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000180042, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 6871526,88 грн за основним платежем та 1717881,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000170042, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1983199,00 грн за основним платежем та 72282,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000160042, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1654407,00 грн за основним платежем та 108282,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08 травня 2012 року № 0000190042 та від 08 травня 2012 року № 0000180042, суди виходили, з того, що, факт знищення пошкоджених тютюнових виробів підтверджується актом про проведення знищення неякісних тютюнових виробів від 18 травня 2010 року № 190 та актом списання непридатних тютюнових виробів від 20 серпня 2009 року № 19/08-09. Крім того, судові інстанції врахували висновок експерта Донецької торгово-промислової палати від 22 вересня 2009 року № 3712, де зазначено, що до експертизи пред`явлено 7868 коробів з тютюновими виробами, які пошкоджені в результаті пожежі та її наслідків, що підтверджується актом про пожежу від 22 липня 2009 року. Відповідно до вказаного висновку із загальної кількості тютюнових виробів, що постраждали внаслідок пожежі, 925 коробів придатні до використання, 6943 короба - деформовані, зворотна поверхня зі слідами гарі, копоті від пожежі, внутрішня упаковка має виражений сторонній запах та сліди дії засобів пожежогасіння. Відсоток втрати якості - 100%. Сума від втрати якості становить 4461522,69 грн. Проте, на переконання Верховного Суду, наведені висновки є передчасними, враховуючи таке. Згідно зі статтею 1 Декрету № 18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Відповідно до пункту «а» частини першої статті 3 Декрету № 18-92 об`єктом оподаткування є, зокрема, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини. Згідно зі статтею 4 Декрету № 18-92 датою виникнення податкових зобов`язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції). Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що обов`язок зі сплати акцизного збору виникає внаслідок факту реалізації платником певної номенклатури товарів. Тобто оборот з реалізації підакцизного товару вважається здійсненим з моменту настання першої події, з якою пов`язується виникнення обов`язку щодо сплати акцизного збору. Частиною першою статті 7 Закону № 329/95-ВР передбачено, що марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до пункту 19 Положення № 567 маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції. За правилами пунктів 25, 26, 27 Положення № 567 невикористані (унаслідок пошкодження) марки приймаються для знищення. Пошкоджені марки повинні бути наклеєні на окремому аркуші паперу формату А3 (290 х 420 мм) так, щоб чітко було видно центральну частину марки, окремі частини розірваних марок повинні бути з`єднані, а загальна частина кожної поверненої імпортером (замовником, виробником) марки повинна становити не менш як 60 відсотків початкового розміру. Оформлені належним чином пошкоджені марки повертаються їх продавцю. Продавець складає акт про знищення пошкоджених марок. Перший примірник акта разом із заявою платника про повернення сплаченої суми акцизного збору або про зарахування її в рахунок майбутніх платежів залишається у продавця. У разі неможливості вирівнювання пошкоджених автоматом з наклеювання марок і наклеювання їх на окремому аркуші паперу на підприємстві-виробнику створюється комісія, яка складає акт про списання таких марок. В акті обов`язково зазначається фактична кількість зіпсованих автоматом марок. До складу зазначеної комісії залучається представник органу державної податкової служби за місцезнаходженням виробника (голова комісії) і представник відповідної місцевої держадміністрації. У разі неможливості встановлення фактичної кількості зіпсованих автоматом марок методом підрахунку визначення їх кількості проводиться розрахунковим шляхом. При цьому покупцям не відшкодовується сплачена сума акцизного збору і нові марки не видаються. У разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця матеріально відповідальна особа підприємства-виробника несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки. Зазначені суми стягуються з рахунку підприємства в безспірному порядку. Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Проте, вирішуючи спір, суди не перевірили обставини щодо дотримання позивачем наведених вимог Положення № 567 при списанні та утилізації пошкоджених марок акцизного збору або вчинення ним будь-яких активних дій з метою дотримання вказаних нормативних положень. Необхідно також зазначити, що за правилами частини п`ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Вищий адміністративний суду України, направляючи справу на новий розгляд, дійшов висновку про те, що повному встановленню та перевірці обставин справи в цій частині сприяв би допит як свідків осіб, які входили до складу комісії, створеної з метою проведення службового розслідування у зв`язку з пожежею, що сталася 20 липня 2009 року, керівника складу, відповідальних комірників. Утім, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору наведені висновки проігноровано. При наданні оцінки правомірності формування позивачем даних податкового обліку при придбанні товарів та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», Приватного підприємства «Аркадос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», Приватного підприємства «Ново-Ком», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксілайн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Небо Івентс Едженсі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра» суди виходили з того, що реальність оспорюваних операцій та господарський характер понесених платником за ними витрат підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Водночас слід зазначити, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Таким чином, витрати (валові витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій. Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим. Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», Приватного підприємства «Аркадос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», Приватного підприємства «Ново-Ком», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксілайн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Небо Івентс Едженсі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра» виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення, внесені до якого, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі № 0417/1-298/2011 встановлено, що в жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» було придбане з метою здійснення фіктивного підприємництва шляхом надання незаконних фінансових послуг з конвертації грошових коштів із безготівкової форми в готівкову. В свою чергу, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Замінити відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова