Ухвала КАС ВС № 320/7179/19

УХВАЛА 18 лютого 2021 року Київ справа №320/7179/19 адміністративне провадження №К/9901/4281/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 320/7179/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - зобов`язати Державну податкову службу України вилучити інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зберегти за позивачкою форму обліку платників податків за: прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації (згідно дії ст. ст. 28, 294, 296 ЦК України); - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області здійснювати в подальшому облік ОСОБА_1 , як платника податків без застосування будь-якого цифрового ідентифікатора, а саме: ідентифікаційного номера, серії на номеру паспорту, унікального номера запису реєстру і вести облік тільки за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації та проставити у паспорті ОСОБА_1 (на стор. 7, 8 або 9 ) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 30 листопада 2020 року (відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду») позивачем подано касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №320/7179/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року було повернуто особі, яка її подала. Як вбачається з відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду», копію вказаної ухвали скаржником отримано 30 грудня 2020 року. Разом з тим, касаційну скаргу скаржником подано вдруге лише 06 лютого 2020 року (відповідно до поштової відмітки на конверті), тобто більше, ніж через місяць після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою. Водночас, матеріали касаційної скарги не містять клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, натомість скаржник зазначає лише про можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції. Верховний Суд зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції, проте це не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього. Крім того, подання первинної касаційної скарги у встановлений законом строк не передбачає зупинення строку на касаційне оскарження для нього та можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд звертає увагу скаржника, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі посилання повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. З урахуванням викладеного, скаржнику необхідно було б надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з належним обґрунтуванням та доказами поважності причин пропуску такого строку. Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи норми права, не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №806/3265/17. При цьому, варто зауважити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, у справі №806/3265/17 предметом розгляду був висновок про відмову Відділу УДМС у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Отже, правовідносини у справі №806/3265/17 та у даній справі вважатись подібними не можуть, оскільки суб`єктний складу учасників відносин, об`єкт та предмета правового регулювання не є тотожними. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, а також надання уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи. На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 328, 330, 332 КАС України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 320/7179/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху (в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження), в установлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання вимог ухвали суду в іншій частині, в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. А. Губська Судді М. В. Білак О. В. Калашнікова