Постанова 4857 № 460/4732/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4732/20 пров. № А/857/324/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Володимирецької селищної ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року в справі №460/4732/20 (суддя Жуковська Л.А., м. Рівне, повний текст рішення складений 27 серпня 2020 року) за позовом Володимирецької селищної ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року Володимирецька селищна рада звернулася в суд з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, винесену 28.04.2020 у межах виконавчого провадження №61932670. Рішенням від 27 серпня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Володимирецька селищна рада подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що державний виконавець не вчиняв будь-яких дій для примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження №61932670 та оскаржувана постанова прийнята в день відкриття відповідного виконавчого провадження 28.04.2020. Тому підстави для стягнення виконавчого збору у межах такого виконавчого провадження відсутні. Також апелянт покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, в якій зазначено, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду, та фактичне стягнення сум боргу. У постанові наголошується, що виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи привели до виконання рішення суду. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі №460/2950/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради Рівненської області про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій залишено без задоволення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 460/2950/19 скасоване та ухвалене нове рішення, яким адміністративний позов задоволений частково. Визнана протиправною бездіяльність Володимирецької селищної ради Рівненської області щодо невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011. Зобов`язано Володимирецьку селищну раду Рівненської області невідкладно вжити заходів, спрямованих на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року щодо придбання та надання у користування ОСОБА_1 квартири, яка відповідає вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України. Стягнуто з Володимирецької селищної ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 13.04.2020, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №1 по адміністративній справі №460/2950/19 (а.с.39). 16.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист №1 Рівненського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №460/2950/19 від 13.04.2020 (а.с.40), 28.04.2020 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Олексієвець Іванна Володимирівна, на підставі заяви про примусове виконання, відкрила виконавче провадження №61932670 з примусового виконання виконавчого листа №460/2950/19 від 13.04.2020 про зобов`язання Володимирецької селищної ради Рівненської області невідкладно вжити заходів, спрямованих на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року щодо придбання та надання у користування ОСОБА_1 квартири, яка відповідає вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України (а.с.42-43). У той же день, 28.04.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Олексієвець Іванною Володимирівною винесена оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору у сумі 18892,00 грн. Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 28.04.2020 ВП №61932670 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, відтак, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору скасуванню не підлягає. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України ,,Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі також Закон №1404-VIII). За приписами ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно із ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Частиною 5 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, під час якого визначається розмір виконавчого збору. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). У пункті 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5, закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, у якій зазначається розмір та порядок стягнення такого. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 23 січня 2019 року у справі №703/1086/17, 28 квітня 2020 року у справі №480/3452/19 та від 21.05.2020 у справі №336/2056/17. Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено. Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 з огляду на те, що викладені у наведеному судовому рішенні висновки не узгоджуються з обставинами даної справи. Оскільки спір у справі №2540/3203/18 виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами ч.2 ст.27 та ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), а предметом спору даної адміністративної справи є винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, у сукупності викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної 28.04.2020 у межах виконавчого провадження №61932670, задоволенню не підлягають. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Володимирецької селищної ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року в справі №460/4732/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 19.02.2021.