Постанова 4857 № 300/914/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/914/20 пров. № А/857/14352/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмар В.Я. з участю секретаря судового засідання Пильо І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача голови Долинської міської ради Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення утриманих сум із заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (суддя першої інстанції Шумей М.В., м. Івано-Франківськ), В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 28.02.2020 №44 «Про доручення», стягнення безпідставно утриманих сум із заробітної плати в розмірі 488,63 грн. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року залучено до участі у справі голову Долинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Долинської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 безпідставно утриману суму заробітної плати в сумі 488 грн. 63 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Із таким судовим рішенням в частині відмови в позові не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає його постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що відповідно до діючого законодавства визначено порядок ведення табелю обліку робочого часу. Виправлення, підчистки в табелі не допускаються. Будь-які коригування у табелі можна вносити лише на підставі підтвердних документів. Однак, жодних документів, які б підтверджували відсутність на робочому місці без дозволу керівництва міської ради 14 грудня 2019 року начальника відділу економіки Михнича Р.В. з 11:00 год. та до кінця робочого дня (5 годин 15 хвилин) відповідачем не надано. Відтак, немає жодних підтверджених підстав вносити зміни у табель обліку робочого часу за грудень 2019 року. Отже розпорядження від 28.02.2020 №44 є незаконним та підлягає до скасування. Вказане розпорядження винесено із порушенням вичерпного переліку підстав наведеного у ч. 2 ст. 127 КЗпП, не наведено факту лічильної помилки. Зауважує, що немає доказів відсутності його на робочому місці без дозволу керівництва міської ради 14 грудня 2019 року з 11:00 год та до кінця робочого дня (5 годин 15 хвилин). Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність і обґрунтованість судового рішення. У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній. Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджено відомостями про надіслання та отримання суб`єктами владних повноважень судових повісток (надісланих електронною поштою) 28 січня 2021 року . Клопотань про відкладення слухання до суду подано не було. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працює в Долинській міській раді Івано-Франківської області начальником відділу економіки та є посадовою особою органу місцевого самоврядування 6 категорії з присвоєнням 11-го рангу відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Розпорядженням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 23.12.2019 за №189-к начальника відділу економіки ОСОБА_1 , керуючись Положенням про преміювання працівників міської ради за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме відлучення з роботи без дозволу; неподання звіту про виконану роботу; неналежне виконання посадових обов`язків позбавлено премії за грудень 2019 року. Розпорядженням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 23.12.2019 за №192-к, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 за №268 «Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Положенням про порядок преміювання працівників апарату міської ради та враховуючи результати роботи за грудень 2019 року визначено преміювати працівників апарату міської ради (за виключенням, зокрема, ОСОБА_1 ) в процентному відношенні до середньомісячної заробітної плати згідно з додатком. Розпорядженням №44 від 28.02.2020 «Про доручення» міським головою надано доручення провідному спеціалісту відділу кадрового забезпечення управління правового і кадрового забезпечення внести зміни в облік робочого часу позивача ОСОБА_1 за грудень 2019 року шляхом подання нового бланку табелю за грудень 2019 року; відділу бухгалтерського обліку та звітності здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2019 року з врахуванням виправленого табеля обліку робочого часу. На підставі внесених змін до табелю та фактично відпрацьованого часу спеціалістом відділу обліку та звітності проведено розрахунок суми, яка підлягає до утримання та утримано з позивача 488,63 гривні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що міській голова Володимир Гаразд виніс оскаржуване розпорядження в межах своїх повноважень, оскільки воно стосується безпосередньо працівника апарату відповідної ради щодо порушення ним трудового розпорядку. Отже, у зв`язку з відсутністю на робочому місці без дозволу керівництва міської ради 14 грудня 2019 року начальника відділу економіки Михнича Р.В., неподання пояснювальної записки з даного приводу, на виконання протокольних доручень щотижневої наради міського голови від 21.12.2019, та у зв`язку з помилковим внесенням даних у табель обліку робочого часу за грудень 2019 року міським головою правомірно було прийнято розпорядження №44 від 28.02.2020 та виправлено допущену помилку в табелі. Водночас, відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Як вбачається із розпорядження міського голови від 28.02.2020 №44 підставою для утримання надміру сплаченої заробітної плати слугували внесені зміни до табелю робочого часу. Тому, у зв`язку з добровільною виплатою, відсутністю рахункової помилки з боку відповідача і недобросовісності з боку набувача, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно утримано із заробітної плати позивача 488,63 гривні. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування оскаржуваного розпорядження, виходячи з наступного. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (надалі Закон №2493-III). Відповідно до приписів статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Згідно зі статтею 7 Закону № 2493-ІІІ правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні»; «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Згідно ч.3 ст.24 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР сільській, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету. Згідно пункту 20 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова видає розпорядження в межах своїх повноважень. Згідно ст.127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136). Статтею 139 Кодексу законів про працю України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Згідно з статтею 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Частиною першою статті 147-1 Кодексу законів про працю України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша статті 148 Кодексу законів про працю України). Статтею 149 Кодексу законів про працю України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. З вищевикладеного слідує, що умовами притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення ним трудової дисципліни. Тільки у разі виявлення порушення працівником трудової дисципліни, орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника, з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, оголошує наказом (розпорядженням, рішенням) стягнення. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Згідно частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутні докази відсутності начальника відділу економіки Михнича Р.В.на робочому місці без дозволу керівництва міської ради 14 грудня 2019 року з 11:00 год та до кінця робочого дня (5 годин 15 хвилин). Також, в оскаржуваному розпорядженні не наведено факту лічильної помилки, яка б стала підставою для внесення змін до табелю обліку робочого часу і відповідно підставою для здійснення відрахування із заробітної плати. Отже, у відповідача не було законних підстав для внесення змін до табелю обліку робочого часу. Враховуючи викладене, оскаржуване розпорядження відповідача від 28.02.2020 №44 «Про доручення» відповідача, яким доручено провідному спеціалісту відділу кадрового забезпечення управління правового і кадрового забезпечення внести зміни в облік робочого часу позивача ОСОБА_1 за грудень 2019 року шляхом подання нового бланку табелю за грудень 2019 року; відділу бухгалтерського обліку та звітності здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2019 року з врахуванням виправленого табеля обліку робочого часу, є протиправним і підлягає скасуванню. Апеляційний суд звертає увагу, що оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії, яке має безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому висновок суду першої інстанції, що вказане розпорядження винесено в межах компетенції і стосується безпосередньо працівника апарату, отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, є безпідставними. На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити і скасувати рішення суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Долинської міської ради Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича від 28.02.2020 №44 «Про доручення». Стягнути з Долинської міської ради Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054317, вул. Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) безпідставно утриману суму заробітної плати в сумі 488 (чотириста вісімдесят вісім) гривень 63 копійки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 19.02.2021 у зв`язку з тимчасовою відсутністю судді Качмара В.Я.