Постанова 4857 № 1.380.2019.005028

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005028 пров. № А/857/15545/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Братичак У.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 24 хв. 06 жовтня 2020 року, повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року, у справі №1.380.2019.005028 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 01.10.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», просив: - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не подання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про розмір належних ОСОБА_1 сум відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 21.02.2015 № 006-13501-210215; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення до переліку вкладників ОСОБА_1 із сумою до відшкодування за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 21.02.2015 №006-13501-210215 в розмірі 5750,91 доларів США та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 щодо розміру належних йому сум відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 21.02.2015 №006-13501-210215. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч.2 ст.26 Закону №4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування. Суд першої інстанції вказав, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом, немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту). Суд першої інстанції зазначив, що кошти розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст.26 Закону №4452-VI. Суд першої інстанції вказав, що Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для не подання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про розмір належних позивачу сум відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 21.02.2015 № 006-13501-210215, відповідно до приписів Закону №4452-VI. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що починаючи з 03.03.2015 Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Скаржник вказує, що під час перевірки встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім`я позивача, надійшли внаслідок розбивки великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов`язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. Скаржник зазначає, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Вказує, що дії щодо формування переліку вкладників АТ «Дельта Банк» вчинялись Уповноваженим ФГВФО ще у жовтні 2015 року. Учасники справи в судове засідання 11.02.2021 не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень статті 229 та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (договір банківського рахунку) №006-13501-210215. Відповідно до умов вказаного договору, Банк відкриває клієнту поточний рахунок у доларах США, оформлює за ініціативою Клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи «Visa International» та/або «MasterCard», а також ПІН-код до Картки. 26.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (Вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США №024-13504-260215 відповідно до пункту 1.6. якого ПАТ «Дельта Банк» відкрив ОСОБА_1 вкладний (депозитний) рахунок, сума вкладу 2000 дол.США, зарахування владу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника відкритого в Банку, готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами Договору. Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича із листом в якому стверджував про наявність у нього відкритого в АТ «Дельта Банк» поточного рахунку на якому обліковуються грошові кошти. Відповідно до листа Банку від 09.08.2019, починаючи з 05.10.2015 в Банку здійснюється процедура ліквідації, всі залишки на рахунках клієнтів Банку (кредиторів) станом на 05.10.2015 є кредиторськими вимогами до Банку, які клієнти (кредитори) Банку мали можливість заявити до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» в порядку та строки передбачені Законом. Вказано, що кошти, які обліковувались станом на 02.10.2015 на рахунку ОСОБА_1 та які є кредиторськими вимогами до Банку, перенесено для обліку на балансовий рахунок вимог кредиторів. Відповідно до Довідки Банку від 09.08.2019 станом на 02.10.2015 за Договором №006-13501-210215 від 21.02.2015 обліковувалась сума грошових коштів у розмірі 5750,91 дол.США. Вважаючи, що Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» безпідставно та без жодних правових обґрунтувань не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2121-III) закріплено критерії віднесення банку до категорії проблемних та встановлено, що Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону №2121-III Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним. Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі такої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича. Згідно з частиною 2 статті 76 Закону №2121-III Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №4452-VI). Відповідно до статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI встановлено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду. Згідно з частинами 1, 2, 5, 6 статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до частини 2 статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Частиною 4 статті 38 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Таким чином, законодавцем встановлено як обов`язок Уповноваженої особи у визначені строки скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов`язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому право Уповноваженої особи перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2015 протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» від 29.05.2015 №408, затверджено результати перевірки якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перелік відповідних правочинів викладено в додатку №1 до вказаного протоколу. Також відповідно до зазначеного протоколу запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладі рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та щодо застосування наслідків такої нікчемності. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. 16.09.2015 видано наказ №813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями». Так, статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Як вказано скаржником в апеляційній скарзі Комісія дійшла висновку, що умови укладеного з позивачем договору є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI. Суд апеляційної інстанції вважає вказані висновки безпідставними з огляду на наступне. Частиною 2 статті 1058 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Відповідно до частини 2 статті 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За своєю суттю, індивідуальні умови - це умови, які погоджені між банком та конкретним вкладником і відмінні від умов, застосованих до інших вкладників банку. Тобто особі (вкладнику) банк надав (при наявності певних обставин, про які відомо і вкладнику, і банку) фінансові привілеї, які не надав іншим вкладникам. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладався договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (договір банківського рахунку) №006-13501-210215 на звичайних умовах, що були передбачені Банком щодо таких видів договорів, умови досліджуваного договору є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач, доказів на підтвердження нікчемності зазначеного правочину (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) Уповноваженою особою не наведено, а тому покликання на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності правочину не відповідає фактичним обставинам. В свою чергу можливість отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду не відносяться до переліку підстав, визначених у частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI, за якими зазначений договір позивача можна вважати нікчемним. Крім того, в силу положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключено судом. Судом апеляційної інстанції не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору №006-13501-210215. До того ж, як встановлено судом першої інстанції, укладення договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (договір банківського рахунку) № НОМЕР_1 та зарахування коштів відбулись 21.02.2015, до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження Тимчасової адміністрації (02.03.2015 року). Отже, кошти розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження Тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. Уповноважена особа в свою чергу, не довела належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського рахунку та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами визначено Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення № 14). Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Положення № 14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Згідно з пунктом 4 Розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Положення № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Згідно з пунктом 2 Розділу ІV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 Розділу ІV Положення №14). Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Так само, підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 14 травня 2019 року (справа № 826/18545/15), від 17 травня 2019 року (справа №826/2710/16), від 11 червня 2019 року (справа №814/2560/16), від 9 листопада 2019 року (справа №П/811/3527/15), від 14 серпня 2020 року (справа № 826/4352/16), а також Великої Палати Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року (справа №802/351/16-а), від 08 жовтня 2020 року (справа № 826/14383/17). Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач є вкладником банку, який отримав право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, тоді як скаржником не наведено та не надано доказів на обґрунтування висновку про визнання договору №006-13501-210215 нікчемним, як і доказів на обґрунтування наявності інших підстав, вичерпний перелік яких закріплено в статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і які тягнуть за собою безумовне визнання правочину нікчемним, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення таких у повному обсязі. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №1.380.2019.005028 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 18.02.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України