Постанова 4855 № 620/1695/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1695/20 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення Відповідача прийняте у вигляді картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № /2020/00019 та рішення про коригування митної вартості товарів № /2020/000022/2 від 08.01.2020. В обґрунтування вимог зазначено, що Товариством було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказано, що висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які митний орган вимагав надати, не входять у перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, будь-яких підстав, передбачених нормою частини третьої статті 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів не було, а тому Відповідач не вправі визнавати ненадання запитуваних документів підставою для коригування митної вартості, а в подальшому і для відмови у митному оформленні транспортного засобу. Відповідачем не враховано, що транспортний засіб задекларований згідно митної декларації, яку використано для визначення митної вартості імпортованого Позивачем транспортного засобу, не може вважатися ідентичним або подібним (аналогічним), оскільки у них не будуть співпадати рік випуску, ступінь зносу (амортизації). Також вказано, що Відповідач не проводив необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товару. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 08.01.2020 № UA 102000/2020/000022/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.01.2020 № UA102030/2020/00019. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Північна митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що до митного оформлення надані платіжні доручення, в графі призначення платежу яких вказано лише контракт, а реквізити рахунку фактури відсутні, тобто ідентифікувати платіжне доручення з даною поставкою не має можливості. Зазначено, що Позивачем не було надано до митного оформлення документи, що підтверджують якість напівпричепа, що передбачено умовами контракту. Крім того вказано, що до митного оформлення надано документи, відповідно до яких оцінюваний напівпричіп продавався різними власниками, а Позивачем не надано документів на підтвердження переходу права власності. Враховуючи виявлені розбіжності, митну вартість товару скориговано за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації щодо аналогічного товару, про що обгрунтовано винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" та REDL GMBH (Австрія) укладено контракт № 11-10/2019, згідно якого Позивачем придбані 10 бувших у використанні напівпричепів, зокрема, SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі /кузова - № НОМЕР_1 , рік випуску 2013 на умовах даного контракту (надалі також -Контракт). Згідно пункту 3.2 Контракту № 11-10/2019 від 11.10.2019 напівпричіп поставляється на умовах (EXW) - Австрія Інкотермс 2010, тобто імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення. У розділі 4 Контракту від 11.10.2019 № 11-10/2019 вказано, що вартість 1 (одного) напівпричепа SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі/кузова - № НОМЕР_1 , рік випуску 2013 складає 7000,00 Євро. Загальна вартість Контракту становить 73800,00 Євро та складається з вартості напівпричепа, його страховки, оформлення транзитних номерів та Сертифікату походження EURO 1 для вивозу. Оплата здійснюється шляхом безготівкової оплати з рахунку покупця (ТОВ "ВІП АВТО ТРАНС") на рахунок продавця (REDL GMBH (Австрія), що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) від 12.12.2019 № 2019/3682 та платіжними дорученнями № 52 від 25.10.2019, № 53 від 05.11.2019 та № 54 від 12.11.2019. Технічні характеристики автомобіля підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2019 № НОМЕР_2 . На підставі договору від 01.02.2016 № 01/02/01/2016 особою, що здійснює декларування, подано до Північної митниці ДМС України митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA102030/2020/631051, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 199034,52 грн. (184752,40 грн. + 14282,12 грн. транспортних витрат на доставку транспортного засобу), визначену за основним методом - за ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактура (інвойс) від 12.12.2019 № 2019/3682; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 - Nr X 455765 від 13.12.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2019 № А 46730689; платіжні доручення (банківські платіжні документи, що стосуються товару) № 52 від 25 жовтня 2019 року, № 53 від 05 листопада 2019 року та № 54 від 12 листопада 2019 року; довідка про транспортні витрати на доставку транспортного засобу № 263 від 28.12.2019; контракт № 11-10/2019 від 11.10.2019; договір про надання послуг митного брокера від 01.02.2016 № 01/02/01/2016; митна декларація країни відправлення від 13.12.2019 № 19AT230000EV0AFZE5. 08.01.2020 посадовою особою митного поста "Нові Яриловичі" сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Так, особою, уповноваженою на декларування товарів, листом від 08.01.2020 надана відповідь, за якою митний орган повідомлено, що надати вищезазначені документи не має можливість через їх відсутність. 08.01.2020 Відповідач прийняв рішення № UA102000/2020/000022/2 про коригування митної вартості товарів на рівні 8750,00 Євро. Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00019. Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вищевказаним рішенням, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом Позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої Позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відтак, колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на Позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Митну вартість транспортного засобу "Напівпричіп-бортовий тентований марки "SCHMITZ" модель "SCB*S3T" номер кузова - НОМЕР_1 " скориговано відповідно до цінової інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби України (МД від 27.11.2019 № UA102230/2019/639428) на рівні 8750 EUR та ґрунтується на раніше визнаної митними органами митної вартості відповідно статті 64 Митного кодексу України. Митну оцінку транспортного засобу здійснено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості - 8750 EUR. Відповідачем вказано, що при цьому в графі призначення платежу зазначено лише контракт. А так як, загальна вартість контракту становить 73800 EUR, то невідомо яка частина коштів сплачувалася за вказаний напівпричіп. Також зазначено, що враховуючи спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, а також виявлені розбіжності в документах, які не дають можливості митному органу однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості напівпричепа, відомості, використані декларантом, не підтверджені документально та не є достовірними, виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості. Причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості Відповідачем вказано такі: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - враховуючи спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, виявлені розбіжності в документах, які не дають можливості митному органу однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості тягача, уповноважена на декларування, має подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а також факт відмови особи, уповноваженої на декларування, від надання додаткових документів; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості - відсутність достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості. Зазначене унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, а тому митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. В той же час, колегія суддів зазначає, що для здійснення митного оформлення та підтвердження митної вартості Позивачем митному органу, зокрема, було надано: - банківські платіжні документи від 25.10.2019 № 52 (33000,00 EUR), від 05.11.2019 № 53 (34800 EUR), від 12.11.2019 № 54 (6000,00 EUR); - контракт від 11.10.2019 № 11-12/2019. Разом з тим, предметом вказаного контракту є продаж 10 бувших у використанні напівпричепів, загальна вартість контракту складає 73800,00 Євро. За наведених обставин, колегія суддів досліджуючи вказані вище платіжні документи вказує, що не видається можливим ідентифікувати товар, за який сплачені кошти. Колегія суддів зазначає, що Позивачем не вказано, за якими іншими характеристиками, відомостями, які підтверджені відповідними доказами, можливо встановити саме заявлену ним вартість вищевказаного напівпричепа на рівні, задекларованому Позивачем. Відтак, колегія суддів зазначає, що в даних правовідносинах у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої Позивачем митної вартості товару, оскільки за вказаними обставинами митний орган мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та коригування такої вартості, що не спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс". Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень навів переконливі доводи та надав докази на підтвердження правомірності своїх дій та рішення, прийнятого в межах спірних правовідносин. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" відмовити. Оцінюючи наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що вказаною постановою відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс", підстави для стягнення на користь Позивача витрат на правничу допомогу - відсутні. Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко