Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4146/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4146/20 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про: - визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення індексації пенсії; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Відповідача виплатити Позивачу суму індексації пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 41840,64 грн та стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачка, посилаючись на статті 51, 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зазначила, що Відповідачем протиправно було відмовлено їй у проведенні індексації пенсії її померлого чоловіка, оскільки вважає, що Відповідачем було повідомлено про проведений перерахунок пенсії 11 вересня 2020 року, тому 6-ти місячний строк на звернення з заявою про виплату грошової суми, яку померлий чоловік Позивача заробив попередньою працею є не пропущеним. Також вважає, що внаслідок даних протиправних дій з боку Відповідача їй завдано моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, Позивачем наголошено на тому, що адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі, сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебував на обліку отримував пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Згідно копії свідоцтва про шлюб від 17.03.2018 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є чоловіком Позивачки . Позивачка зверталась до Відповідача із заявами від 06.07.2020 та від 11.08.2020, в яких просила, зокрема, виплатити їй, як вдові померлого, донараховану суму пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб». Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у відповідь листами від 28.07.2020 № 2463-2622/М-02/8-2500/20 та від 11.09.2020 № 3213-3312/М-02/8-2500/20 відповідно повідомлено Позивачку про те, що статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Виходячи з вищевикладеного Відповідач повідомим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 протягом шести місяців до органу Пенсійного фонду України із заявою за недоотриманою пенсією ніхто не звертався. В останньому листі Відповідачем також повідомлено про те, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деякий іншим категоріям осіб" ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41 840,64 грн. Вважаючи відмову Відповідача протиправною, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що для отримання вищевказаних сум Позивачка мала б звернутися до Відповідача не пізніше 6 місяців після смерті її чоловіка, а саме - не пізніше 08.11.2018. Натомість Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із відповідною заявою вперше 06.07.2020, тобто пропустивши 6-ти місячний строк, визначений частиною третьою статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягали перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі по тексту - Постанова № 103), якою врегульовано питання виплати перерахованих пенсій. Відповідно до пункту 3 Постанови № 103 передбачено перерахування з 01.01.2016 пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, імперативними положеннями ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Відповідно до абз. 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Абзацом 1 частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, чинним законодавством передбачено, що суми недоодержаної пенсії виплачуються батькам, дружині (чоловіку), членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 - чоловік Позивачки отримував пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ та на момент смерті перебував з Позивачкою у зареєстрованому шлюбі, що вказує на наявність права Позивачки у розумінні статті 61 Закону № 2262-ХІІ на отримання недоотриманої пенсії померлого чоловіка. В той же час, як вірно вказано судом першої інстанції, Позивачка повинна була звернутись із зверненням про виплату суми пенсії, яка підлягала виплаті її померлому чоловіку, проте залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, не пізніше 6 місяців після смерті її чоловіка, а саме - не пізніше 08.11.2018. Натомість, ОСОБА_1 звернулася до Відповідача із відповідною заявою вперше лише 06 липня 2020 року, тобто з пропуском шести місячного строку, визначеного частиною третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, чого Позивачкою в апеляційній скарзі не спростовано жодними доводами, або доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України. При цьому, колегія суддів зауважує, що зі змісту апеляційної скарги та наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що Позивачка була позбавлена можливості вчасно звернутись до Відповідача з відповідною заявою. В апеляційній скарзі не вказано про існування незалежних від Позивачки об`єктивних обставин, які б перешкоджали вчасно вжити заходів, спрямованих на отримання нею відповідних виплат. За наведених обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови Позивачці у виплаті вищевказаної суми пенсії, належної її померлому чоловіку, та перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., а відтак, керуючись положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів не переглядає оскаржуване рішення в зазначеній частині. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко