Постанова 4855 № 640/9206/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9206/19 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 09.03.2017 року № 84-13 про визначення податкового зобов`язання із орендної плати з фізичних осіб в сумі 19180,87 грн. та № 83-13 про визначення зобов`язання із орендної плати з фізичних осіб в сумі 20885,83 грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Позивач зазначав, що розмір орендної плати за земельні ділянки визначено умовами договору оренди, а Відповідач не має права змінювати умови договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати. Також звертав увагу, що Відповідачем не додано до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень розрахунки податкового зобов`язання, чим порушено вимоги податкового законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 09 березня 2017 року № 84-13 та від 09 березня 2017 року № 83-13. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до п. 30 договорів оренди землі від 01.08.2012 Позивач зобов`язаний при проведенні щорічної індексації грошової оцінки земель, встановлену річну орендну плату індексувати відповідно на встановлений коефіцієнт. При цьому зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані вимоги пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України яким встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Таким чином, на думку Відповідача, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи. На адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про долучення нових доказів у справі, в якому він просить приєднати до матеріалів справи нові докази, а саме: Договір дарування незавершеного будівництва клубу-кафе від 22.08.2016 року; Договір дарування нежитлового приміщення-кафе від 22.08.2016 року; Інформаційна довідка № 190977078 від 30.11.2019 про відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нового власника нежитлового незавершеного будівництва клубу-кафе та приміщення кафе ОСОБА_2 , якою підтверджено набуття права власності 22.08.2016 року та врахувати їх при розгляді апеляційної скарги. Клопотання обґрунтовано тим, що 02.12.2019 року Позивач на підставі 47 КАС України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києві із заявою про уточнення позовних вимог, доповнивши фактичні і правові підстави новими які мають значення для справи, проте про її повернення дізнався лише після оприлюднення рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року, оскільки заява про уточнення позовних вимог від суду не надходила, крім того Окружним адміністративним судом м. Києва не виносилась ухвала про відмову у прийняті до розгляду заяви про уточнення позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Проте, згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2019 року на адресу Окружного адміністративного суду м. Києві надійшла заява ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог, яка була повернута Позивачу листом від 17 грудня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, у зв`язку з відсутністю доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, про що зазначено у судовому рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року. Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, оскільки наведені Позивачем підстави ненадання вищезазначених доказів до суду першої інстанції не є такими, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів не може прийняти їх до уваги при розгляді апеляційної скарги. Також на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно. Позивач вказує, що Договорами оренди укладеними між ним та Конотопською міською радою визначено, що розмір річної орендної плати земельної ділянки площею 0,0980 га складає 10521,24 грн.., що с становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та що розмір річної орендної плати земельної ділянки площею 0,0450 га складає 9662,36 грн., що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає розміру визначеного пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме не менше 3% та не більше 12% від грошової оцінкиземельної ділянки. Позивач вважає, що податковий орган, який є не суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкове повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору. Щодо посилань Відповідача в апеляційній скарзі на п. 30 договорів оренди землі від 01.08.2012 року зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є зокрема: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків. Оскільки, проведення щорічної індексації грошової оцінки земель впливає на розмір орендної плати за земельні ділянки, що є істотною умовою договору, то зміна даних умов в односторонньому порядку не допускається (п. 35 Договору). Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2012 року між Позивачем та Конотопською міською радою укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 приймається у строкове платне користування земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; в оренду передається земельна ділянка площею 0,0450 га кадастровий номер 5910400000:04:091:0013; нормативна грошова оцінка становить 161 039,36 грн.; договір укладено строком на 5 років - до 01 серпня 2017 року; у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до встановленого рішенням міської ради від 26 листопада 2008 року (33 сесія 5 скликання) підвищуючого коефіцієнту 6; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання договору оренди чи продовження його дії; орендна плата вноситься в сумі 9 662,36 грн. щомісячно у сумі 805,20 грн. Такий розмір орендної плати вказаний у розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена та затверджена рішенням сесії міської ради від 29 грудня 2003 року (16 сесія 24 скликання), копія якого міститься у справі. Зазначена ділянка передана в оренду Позивачу за актом приймання-передачі від 01 серпня 2012 року. 01 серпня 2012 року між Позивачем та Конотопською міською радою укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 приймається у строкове платне користування земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; в оренду передається земельна ділянка площею 0,0980 га кадастровий номер 5910400000:04:091:0016; нормативна грошова оцінка становить 350 707,94 грн.; договір укладено строком на 5 років - до 01 серпня 2017 року; у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до встановленого рішенням міської ради від 26 листопада 2008 року (33 сесія 5 скликання) підвищуючого коефіцієнту 6; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання договору оренди чи продовження його дії; орендна плата вноситься в сумі 10 521,24 грн. щомісячно у сумі 876,88 грн. Такий розмір орендної плати вказаний у розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена та затверджена рішенням сесії міської ради від 29 грудня 2003 року (16 сесія 24 скликання), копія якого міститься у справі. Зазначена ділянка передана в оренду Позивачу за актом приймання-передачі від 01 серпня 2012 року. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 09 березня 2019 року № 83-13 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 20 885,83 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 09 березня 2019 року № 84-13 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 19 180,87 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, отже не тягне за собою автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати та відповідного донарахування податкового зобов`язання з орендної плати, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 09 березня 2017 року № 84-13 та № 83-13 є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. У відповідності до пункту 287.2 статті 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням

115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, що Податковий кодекс України не передбачає проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з чим погоджується колегія суддів. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. У відповідності до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою зазначеної статті, зокрема, визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого на підставі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна правова норма міститься у частині першій статті 23 Закону України «Про оренду землі», а саме орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, отже не тягне за собою автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати та відповідного донарахування податкового зобов`язання з орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/2336/16. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті). Проте, Відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не доведено належними та допустимими доказами правомірність визначення Позивачу суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, зокрема доказів внесення змін до договорів оренди, укладених між ОСОБА_1 та Конотопською міською радою. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Сумській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко