Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3187/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 р.Справа № 440/3187/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року (ухвалене суддею Шевяков І.С., повний текст якого складено17.08.2020 р.) по справі № 440/3187/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (далі за текстом ДП "ПУГР"), в якому просило стягнути з рахунків ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" у розмірі 780012,05 грн. за податковим боргом з податком на додану вартість. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 позов задоволено повністю та стягнуто на користь ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" податковий борг з податку на додану вартість у загальній сумі 780012,05 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 440/3187/20 та ухвалити нову постанову по справі, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної інстанції апелянт зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі 440/672/20 було задоволено позов Головного управління ДПС в Полтавській області та звернуто стягнення на активи ДП "ПУГР" в рахунок погашення податкового боргу у загальній сумі 2423449,92 грн., а отже питання про стягнення податкового боргу у цій справі, вирішено вже в іншій адміністративній справі. Також зазначає, що податкова вимога форми "Ю" від 01.08.2018 № 23759-17 погашена стягненням активів у вищевказаній адміністративній справі та нова податкова вимога по податкового боргу, що утворився за рахунок непогашення самостійно задекларованих зобов`язань за період з 20.01.2020 по 19.05.2020 , не надсилалася платнику. Позивачем до суду апеляційної інстанції подано письмовий відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення законним та обґрунтованим. У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ДП "ПУГР" зареєстроване як юридична особа 28.07.2000 та перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Полтавській області, що підтверджується щодо ДП "ПУГР". ДП "ПУГР" подано до ГУ ДПС у Полтавській області податкові декларації з податку на додану вартість: від 20.01.2020 за грудень 2019 року, у якій самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, в розмірі 220303 грн.; від 19.02.2020 за січень 2020 року, у якій самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 232684 грн.; від 17.03.2020 за лютий 2020 року, у якій самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 148323 грн.; від 21.04.2020 за березень 2020 року, у якій самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 99596 грн.; від 19.05.2020 за квітень 2020 року, у якій самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 24142 грн. Відповідно до розрахунку ГУ ДПС у Полтавській області, за ДП "ПУГР" рахується заборгованість з податку на додану вартість: дата виникнення податкового боргу - 30.01.2020, сума нарахованого податкового зобов`язання 220303 грн.; дата виникнення податкового боргу - 01.03.2020, сума нарахованого податкового зобов`язання - 232684 грн.; дата виникнення податкового боргу - 30.03.2020, сума нарахованого податкового зобов`язання - 148323 грн.; дата виникнення податкового боргу - 30.04.2020, сума нарахованого податкового зобов`язання - 99596 грн.; дата виникнення податкового боргу - 01.06.2020, сума нарахованого податкового зобов`язання 24142 грн.; у загальному розмірі 780012,05 грн. (у тому числі 54964,05 грн - пеня). Також згідно з вказаного розрахунку вбачається, що на суму податкового боргу минулих років в ІКП автоматично нарахована пеня за несплачені в строк грошові зобов`язання з податку на додану вартість, в загальному розмірі 54964,05 грн.: по податкові декларації з ПДВ № 9050937748 від 20.03.2019 за період з 29.06.2019 по 28.01.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 12925,21 грн.), у сумі 1198,49 грн. - дата нарахування 28.01.2020; - по податкові декларації з ПДВ № 9077365882 від 18.04.2019 за період з 30.07.2019 по 28.01.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 163113,25 грн.), у сумі 12724,92 грн. - дата нарахування 28.01.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9077365882 від 18.04.2019 за період з 30.07.2019 по 30.01.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 2000,00 грн.), у сумі 157,5 грн. - дата нарахування 30.01.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9077365882 від 18.04.2019 за період з 30.07.2019 по 17.02.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 196695,38 грн.), у сумі 16553,95 грн. - дата нарахування 17.02.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9077365882 від 18.04.2019 за період з 30.07.2019 по 17.02.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 35200,62 грн.), у сумі 2962,5 грн. - дата нарахування 17.02.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9077365882 від 18.04.2019 за період з 30.07.2019 по 10.03.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 101281,62 грн.), у сумі 8889,17 грн. - дата нарахування 10.03.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9077365882 від 18.04.2019 за період з 30.07.2019 по 10.03.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 14718,38 грн.), у сумі 1291,79 грн. - дата нарахування 10.03.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9077365882 від 18.04.2019 за період з 30.07.2019 по 16.03.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 13863,75 грн.), у сумі 1216,78 грн. - дата нарахування 16.03.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9103815615 від 20.05.2019 за період з 29.08.2019 по 15.04.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 9009191,17 грн.), у сумі 6648,21 грн. - дата нарахування 15.04.2020; по податкові декларації з ПДВ № 9103815615 від 20.05.2019 за період з 29.08.2019 по 07.05.2020 (сума недоїмки, на яку проведене нарахування пені - 45000,00 грн.), у сумі 3320,74 грн. - дата нарахування 07.05.2020. Таким чином, станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції за ДП "ПУГР" за вказаними деклараціями рахується заборгованість у загальному розмірі 725048 грн. ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми "Ю" №23759-17 від 01.08.2018 та надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана відповідачем 08.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Не погодившись з податковою вимогою контролюючого органу форми, відповідач оскаржив її до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 440/367/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019, відмовлено в задоволенні позову ДП "ПУГР" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги повністю. Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 440/367/19 набрало законної сили 03.09.2019, у зв`язку з чим податкова вимога форми "Ю" № 23759-17 від 01.08.2018 є чинною. У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку суми податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем самостійно не сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання, то вказана сума заборгованості підлягає стягненню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України). Згідно із підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (пп. 129.1.2, 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України). Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно із пп. 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (пункт 59.1). Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3). У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5). Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно із пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Також підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем до стягнення сума боргу в розмірі 780012,05 грн. відповідає визначенню податкового боргу, наведеному пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Існування спірної суми податкового боргу на дату розгляду справи судом першої інстанції підтверджено матеріалами справи, а саме: приєднаними до справи роздруківками інтегрованої картки платника податків, які за правилами статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, є належними та допустимими доказами невиконання податкового обов`язку з боку відповідача. Також, судовим розглядом встановлено, що податкова вимога форми "Ю" №23759-17 від 01.08.2018 є чинною, оскільки за результати її оскарження відповідачем в Полтавському окружному адміністративному суді, винесено рішення від 15.05.2019 по справі № 440/367/19 (залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019), ДП "ПУГР" було відмовлено у визнанні протиправної та скасуванні даної податкової вимоги. Доводи відповідача, що спірна сума податкового боргу є вже стягнутою судовим рішенням у адміністративній справі № 440/672/20, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі № 440/672/20 задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області та стягнуто з рахунків ДП "ПУГР" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у сумі 2423449,92 грн. Предметом розгляду у вказаній справі податковий борг з податку на додану вартість, що утворився внаслідок несплати самостійно задекларованих зобов`язань за період квітень-листопад 2019 року, який не є предметом розгляду в даних спірних правовідносинах. Вказане рішення на час розгляду цієї справи не набрало законної сили. Таким чином, оскільки у відповідача наявність податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 780012,05 грн. (у тому числі 54964,05 грн. - пеня) підтверджено матеріалами справи то, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року по справі № 440/3187/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 19.02.2021 року