Постанова 4851 № 440/3656/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 р.Справа № 440/3656/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 р. (ухвалене суддею Слободянюк Н.І.) по справі № 440/3656/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в якому просила: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.06.2020 р. по 03.06.2020 р. та з 16.06.2020 р. по 30.06.2020 р. із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, з утриманням з цих сум, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 червня по 03 червня 2020 року та з 16 червня по 30 червня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за червень 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, та здійснити її виплату, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог посилається на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим, незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Кодексу адміністративного судочинства України, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та на не відповідність висновків суду обставинам справи. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, позивач та відповідач надали до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю їх представників. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 802/2003 (а.с. 58-62) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, а постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" № 1169-VI від 19.03.2009 р. (а.с. 63-64) ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково. Указом Президента України Про переведення суддів №82/2015 від 14.02.2015 р. (а.с. 65-68) відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України Про судоустрій і статус суддів переведено суддю Свердловського міського суду Луганської області ОСОБА_1 , обрану безстроково, на роботу на посаду судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області, про що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 12.11.1999 р. (а.с.7-11) зроблено відповідний запис №10. Згідно із записом №11 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.11.1999 р. ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області згідно наказу голови суду №01-06.24 від 14.04.2015 р. Наказом голови Автозаводського районного суду м. Кременчука №05-03.15 від 02.08.2019 р. (а.с.12) ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу. Згідно із наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №35/аг від 30.04.2020 р. Про обмеження заробітної плати, грошового забезпечення працівників ТУ ДСА України в Полтавській області, суддів та працівників апаратів місцевих загальних судів Полтавської області (а.с.43) відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020 р., рішення Ради суддів України від 24.04.2020 р. №22, листа Державної судової адміністрації України №10-8610/20 від 29.04.2020 р. з 18.04.2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року; відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди суддям, обмежуючи максимальним розміром 47230 грн. на місяць, згідно роз`яснень Мінекономіки № 3502-06/26135-01 від 23.04.2020 р.; не враховуються у максимальному розмірі заробітної плати суми: допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги на оздоровлення при наявності щорічної відпустки (грошової допомоги державним службовцям відповідно до ст. 57 Закону України Про державну службу); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; оплати щорічної відпустки; компенсаційні виплати при звільнення, вихідна допомога. Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки визначаються згідно з чинним законодавством без врахування зазначеного обмеження; враховуються у максимальному розмірі заробітної плати: оплата часу відпусток, що не належить до щорічних; оплата часу службових відряджень; сума індексації заробітної плати; доплати за додатковий обсяг роботи (за суміщення професій (посад), виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт); інші компенсаційні та стимулюючі виплати (надбавки, доплати, премії). Відповідно до наказів голови Автозаводського районного суду м. Кременчука №05-06.27 від 21.05.2020 р. (а.с. 45) та №05-06.28 від 21.05.2020 р. (а.с.46) ОСОБА_1 надані відпустки з 04.06.2020 р. по 12.06.2020 р. включно та 15.06.2020 р. відповідно. Згідно табелю обліку використання робочого часу Автозаводського районного суду м.Кременчука з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. (а.с.42) ОСОБА_1 відпрацювала у червні 2020 року 13 робочих днів та 10 робочих днів перебувала у відпустці. Відповідно до розрахункових листів за травень та червень 2020 року (а.с. 41) ОСОБА_1 у травні 2020 року оплачено час відпустки (за червень 2020 року) та у червні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 13 робочих днів у сумі 30699,50 грн, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 36932,35 грн. Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. із застосуванням обмеження, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправності дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.06.2020 р. по 03.06.2020 р. та з 16.06.2020 р. по 30.06.2020 р. із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступих підстав. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною 9 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Натомість, 12 березня 2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, якою з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 такого змісту: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України. Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України Про судоустрій і статус суддів. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що набрання 18.04.2020 р. чинності Законом № 553, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття спірного наказу та обмеження розміру суддівської винагороди. Натомість, відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно видав наказ про обмеження розміру суддівської винагороди позивача та в період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р. виплачував останньому зазначену винагороду в обмеженому розмірі. Отже, набрання 18.04.2020 р. чинності Законом № 553 не змінило правового регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, оскільки Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір винагороди судді за приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України не регулюється, а тому розмір суддівської винагороди станом як на 18.04.2020 р., так і в подальшому у період існування спірних правовідносин повинен був визначатися виключно за положеннями статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Відповідач навіть після набрання чинності Законом № 553 та доповненням Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік статтею 29 повинен був діяти виключно в межах приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, тобто застосовувати для обчислення розміру винагороди судді виключно положення Закону України Про судоустрій і статус суддів. Натомість, останній жодних норм стосовно можливості обмеження розміру винагороди судді не містить. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування вимог ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прямо суперечить статті 130 Конституції України. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.06.2020 р. по 03.06.2020 р. та з 16.06.2020 р. по 30.06.2020 р. із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", оскільки у червні 2020 року позивачка відпрацювала робочі дні в період з 01.06.2020 р. по 03.06.2020 р. та з 16.06.2020 р. по 30.06.2020 р. (решта днів позивач перебувала у щорічній відпустці, на оплату якої обмеження не поширювалися). Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 р. по справі № 440/3656/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 19.02.2021 р.