Постанова 4821 № 711/2935/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Черкаси Справа № 711/2935/20 Провадження № 22-ц/821/244/21 категорія 304080000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2021 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) 23.04.2020 (дата здачі документів на пошту) звернулося до Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, вказавши, що 30.11.2016 року о 17:10 год. в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: «Geely» д.н, НОМЕР_1 , яким керував відповідач, та «Volkswagen» д.н. НОМЕР_2 , при керуванні ОСОБА_2 (далі - Потерпілий). Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2016 у справі №711/10574/16-п, відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована, та останній своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про настання ДТП та з заявою про виплату відшкодування заподіяної шкоди. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП в розмірі 25000,36 грн. була виплачена потерпілому. Вважав, що в силу ст.ст. 1188, 1191 ЦК України, положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", особою, відповідальною за завдані потерпілому збитки є саме ОСОБА_1 . А тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 25000,36 грн. сплаченого страхового відшкодування та судові витрати в розмірі 2102 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2020 року позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, бульвар Русанівський, 8) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 36 копійок. Повернуто на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України за рахунок коштів Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні, сплаченого за платіжним дорученням №9796853 від 02.04.2020 року в АТ «Укрексімбанк»(м. Київ). Рішення суду мотивоване тим, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем, належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в порядку регресу у розмірі 25000,36 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В грудні 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2020 року, в якій просить апеляційний суд скасувати вищевказане рішення, посилаючись на його необґрунтованість, таким, що проголошено з порушенням вимог матеріального права, нез`ясованістю обставин, що мають значення для справи, прийнятого на підставі фактів, які не були підтверджені достовірними доказами, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити повністю. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що сума страхового відшкодування була встановлена судом першої інстанції на підставі Висновку №31/17, долученого позивачем до позовної заяви. Однак, він вважає, що даний висновок містить грубі помилки та суперечності і не може бути належним та допустимим доказом у справі №711/2935/20, не відповідає «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» від 08.10.1998 №53/5 та не відповідає «Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 №142/5/2092. Крім того, у дослідженні за п.1.1 Висновку №31/17 експерт зазначив, що вартість оригінальних запчастин з ПДВ згідно прасу, а у калькуляції додатково закладається ПДВ 9139,95грн. Дана помилка експерта суттєво вплинула на встановлення суми матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген Пасат», д.н. НОМЕР_2 . Вказує, що експерт проводив автотоварознавче дослідження на підставі заяви власника автомобіля «Фольксваген Пасат», а не автотоварознавчу експертизу на підставі відповідної ухвали суду, тому перед наданням висновку він не попереджався за ст. 384 КК України (за завідомо неправдивий висновок), що викликає сумнів у його об`єктивності. Крім того, стверджує, що при розрахунку матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, експерт вніс запасні частини, які не були пошкоджені внаслідок ДТП. Огляд експертом автомобіля було проведено 27.04.2017, тобто більше ніж через майже п`ять місяців після ДТП (ДТП сталося 30.11.2016), при цьому не були враховані умови зберігання (експлуатації) даного автомобіля в проміжок часу між пригодою та дослідженням експерта авто товарознавця. В період часу між ДТП та проведенням експертного огляду було можливим виникнення пошкоджень, які не пов`язані з пригодою, що могло призвести до збільшення суми відновлювального ремонту автомобіля. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 30 грудня 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2021 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2021 року справу призначено до розгляду на 18 лютого 2021 року на 09год. 00хв. в порядку письмового провадження без повідомленням (без виклику) учасників справи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 16.12.2015 між ОСОБА_2 та АТ «СК «АХА Страхування» було укладено поліс №АІ/6313147 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_2 . Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., розмір франшизи - 0 грн. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2016 (справа №711/10574/16-п) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2016 вступила в законну силу 20.12.2016. Судом встановлено, що 30.11.2016 о 17 год. 10 хв. у м. Черкаси по вул. Різдвяній, 43 громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем «Джиллі Емгранд» д.н.з. НОМЕР_1 та при виїзді з парковки не надав переваги в русі автомобілю «Фольксваген Пасат» д.н.з НОМЕР_2 , чим порушив п.п 10.2, 2.3б, 1.5 Правил дорожнього руху. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Відповідно до п. 2.3.б, 10.2 Правил дорожнього руху - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. 03.04.2017 ОСОБА_2 повідомила МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду та 03.04.2017 звернулася з заявою про настання страхового випадку та здійснення відшкодування оціненої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30.11.2016. Судом встановлено, що в результаті ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2016 (справа №711/10574/16-п) та додатковому доказуванню не підлягають. У відповідності до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону, - МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу. До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України. На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 що спричинив дорожньо-транспортну пригоду не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу. Як вбачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04.05.2017 року №31/17, вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля VW Passat, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 станом на дату його пошкодження в ДТП з урахуванням ПДВ на запасні частини та витрати на матеріали складає 28166,83грн. та довідки №1 Моторне (транспортне) страхове бюро України від 30.08.2017 року (арк.спр.35) про розмір відшкодування шкоди позивачем в результаті ДТП ОСОБА_2 , то вона підтверджена по майну в розмірі 23850,36грн. та витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1150,00грн., а всього 25000,36грн. Відповідно до Наказу №8215 від 12.09.2017 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 та відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-1V, приймаючи до уваги довідку №1 від 30.08.2017 року про розмір відшкодування шкоди та документи надані по справі МТСБУ, сплачено на рахунок ОСОБА_2 25000,36грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджено платіжним доручення №1259519 від 12.09.2017 року. Департамент внутрішнього страхування здійснив заходи для компенсації витрат МТСБУ в добровільному порядку особою, відповідальною за шкоду. ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, які б спростовували розмір виплаченої МТСБУ на користь ОСОБА_2 суми відшкодування завданої в результаті ДТП шкоди в розмірі 25000,36 грн.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції не відповідає. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. 16.12.2015 між ОСОБА_2 та АТ «СК «АХА Страхування» було укладено поліс №АІ/6313147 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_2 . Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., розмір франшизи - 0 грн. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2016 (справа №711/10574/16-п) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2016 вступила в законну силу 20.12.2016. Судом встановлено, що 30.11.2016 о 17 год. 10 хв. у м. Черкаси по вул. Різдвяній, 43 громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем «Джиллі Емгранд» д.н.з. НОМЕР_1 та при виїзді з парковки не надав переваги в русі автомобілю «Фольксваген Пасат» д.н.з НОМЕР_2 , чим порушив п.п 10.2, 2.3б, 1.5 Правил дорожнього руху. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Судом встановлено, що в результаті ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2016 (справа №711/10574/16-п) та додатковому доказуванню не підлягають. 03.04.2017 ОСОБА_2 повідомила МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду та 03.04.2017 звернулася з заявою про настання страхового випадку та здійснення відшкодування оціненої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30.11.2016. На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 що спричинив дорожньо-транспортну пригоду не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу. Як вбачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04.05.2017 року №31/17, вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля VW Passat, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 станом на дату його пошкодження в ДТП з урахуванням ПДВ на запасні частини та витрати на матеріали складає 28166,83грн. Відповідно до довідки №1 Моторного (транспортного) страхового бюро України від 30.08.2017 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, в результаті ДТП ОСОБА_2 має право на відшкодування шкоди та підтверджена шкода по майну в розмірі 23850,36грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 1150,00грн., а всього в розмірі 25000,36грн. Відповідно до Наказу №8215 від 12.09.2017 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ сплачено на рахунок ОСОБА_2 25000, 36грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджено платіжним доручення №1259519 від 12.09.2017 року. Департамент внутрішнього страхування здійснив заходи для компенсації витрат МТСБУ в добровільному порядку особою, відповідальною за шкоду. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, які б спростовували розмір виплаченої МТСБУ на користь ОСОБА_2 суми відшкодування завданої в результаті ДТП шкоди в розмірі 25000,36 грн. та з огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем, належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, тому до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, і вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в порядку регресу у розмірі 25000,36 грн. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого страхового відшкодування у розмірі 25000,36 грн. грн. Як вбачається з висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 31/17 від 04.05.2017 року, його проведено за заявою ОСОБА_2 від 25.04.2017 р. судовим експертом ОСОБА_3 , визначення обсягу і видів відновлювальних робіт проводилася 27 квітня 2017 року за адресою АДРЕСА_2 , в присутності представника власника КТЗ ОСОБА_4 , без участі другого учасника ДТП - відповідача ОСОБА_1 та без представника АТ «СК «АХА». Відповідно дост. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 28 цього Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого. Статтею 29 Закону визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. З матеріалів справи вбачається, що доказом, як підставою для стягнення сплаченого страхового відшкодування позивачем надано складений на замовлення ОСОБА_2 судовим експертом ОСОБА_3 04.05.2017 висновок № 31/17 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля VW Passat, д.н.з. НОМЕР_2 . Разом із тим, цей доказ не є належним та допустимим у силу вимог ч.5 ст.106 ЦПК України у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Знаючи про заперечення відповідача щодо цього висновку ще у відзиві на позовну заяву, позивач будь-яких клопотань про проведення експертизи не заявляв та інших належних, допустимих та достовірних доказів у підтвердження своїх позовних вимог не надав. Тому, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є доведеними і дають підстави для скасування судового рішення з постановленням нового висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову зроблені без належного з`ясування обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2020 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, скасувати. Прийняти нову постанову, якою в позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий В.О. Єльцов Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак