Постанова 4824 № 756/13437/20

ц[1] КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Лаврентьєва Д.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Лаврентьєва Д.О. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А: Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Згідно постанови, 22.09.2020 року приблизно о 00 год. 40 хв., на просп. Героїв Сталінграда, 7 в м. Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем «Порше» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, який від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На дану постанову захисник Лаврентьєв Д.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п.п. 1, 6 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, оскільки під час розгляду даної справи суд не повно і не об`єктивно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам. Крім цього, всупереч вимог ст. 268 КУпАП, незважаючи на клопотання захисника Хахіної Є.В. про відкладення судового розгляду, суд розглянув справу без участі захисника та ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист. При цьому зазначає, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 не порушував правил дорожнього руху і працівники поліції безпідставно зупинили його автомобіль, після чого незаконно висловили ОСОБА_1 підозру про начебто його перебування в стані наркотичного сп`яніння, формально пославшись на наявність у нього ознак такого стану, що не відповідає дійсності, оскільки жодних ознак, які б вказували про його перебування в стані наркотичного сп`яніння у нього не було. Також апелянт вказує, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та фактично змусили останнього відмовитись від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, при цьому не роз`яснили йому наслідки відмови від проходження такого огляду. Апелянт вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 22.09.2020 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено ні телефону, ні адреси місця проживання свідків відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що унеможливлює їх виклик в судове засідання для надання пояснень щодо обставин викладених у цьому протоколі. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, що в сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП та порушення ним процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»(затвердженої спільним наказом МОЗ МВС України №1452/735 від 09.11.2015). Крім того, апелянт звертає увагу, що згідно редакції ст. 130 КУпАП чинної на час розгляду даної справи та винесення оскаржуваної постанови, відповідальність за цією нормою стосується лише судноводіїв та не стосується водіїв транспортних засобів, а тому суд першої інстанції незаконно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки з 01.07.2020 року була скасована відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Лаврентьєва Д.О. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та доводи викладені в апеляційній скарзі його захисника, апеляційний суд вважає, що підстави для її задоволення відсутні, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах поданої апеляційної скарги. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Зважаючи, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді даної справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим не мав можливості надати суду свої пояснення та подати докази, суд апеляційної інстанції приймає до уваги його пояснення, надані під час апеляційного розгляду справи, в яких останній зазначив, що 22.09.2020 року приблизно о 00 год. 40 хв. рухався по просп. Героїв Сталінграда в м. Києві з дотриманням вимог правил дорожнього руху, однак був безпідставно зупинений працівниками поліції, які почали стверджувати про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та висунули вимогу проїхати до лікаря-нарколога для проведення його огляду з метою встановлення наявності чи відсутності у нього стану сп`яніння. При цьому стверджував, що він не перебував в стані сп`яніння та погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, однак через деякий час він відмовився від проходження огляду в медичному закладі, оскільки у нього виникла підозра щодо можливої фальсифікації результатів його огляду, у зв`язку з неправомірними та упередженими діями працівників поліції. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв рішення, зміст якого відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №002931 від 22.09.2020 року (а.с. 1) складеним стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук), при цьому пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями цих свідків, які засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан сп`яніння у лікаря нарколога (а.с. 3); розпискою ОСОБА_1 (а.с. 4), який зобов`язався не керувати транспортним засобом протягом доби, що підтверджує факт його відсторонення від керування транспортним засобом, а також даними відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції (а.с. 5), які повністю підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції належним чином були досліджені дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким дана належна правова оцінка, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, твердження ОСОБА_1 , що під час його зупинки працівниками поліції він перебував у тверезому стані, а від огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога відмовився, оскільки у нього виникла підозра щодо фальсифікації результатів його огляду, так як жодних ознак сп`яніння у нього не було, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 був складений не за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а саме за порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто за відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційні посилання захисника на ту обставину, що працівники поліції незаконно висловили ОСОБА_1 підозру про начебто його перебування в стані наркотичного сп`яніння, посилаючись на наявність у нього ознак такого стану, так як жодних ознак, перелічених у п.4 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,які б вказували про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, у нього не було, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції, а тому невиконання водієм транспортного засобу вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, яка входить до кола його повноважень, не може бути визнано правомірним, навіть якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною. Згідно пункту 12 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, згідно з вимогами вказаної Інструкції, огляд водія на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров`я і не може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу. Як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 5), після зупинки водія ОСОБА_1 поліцейський оглянув водія з метою виявлення у нього ознак сп`яніння, після чого повідомив останнього про наявність у нього відповідних ознак наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проведення його огляду на стан наркотичного сп`яніння лікарем-наркологом та роз`яснив останньому наслідки відмови від проходження огляду. Згідно даних цього відеозапису ОСОБА_1 спочатку погодився на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак через деякий час, в присутності двох свідків, останній відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що засвідчили вказані свідки у своїх письмових поясненнях. Тобто, дані вказаного відеозапису повністю підтверджують обставини зазначені поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та спростовують доводи апелянта про невідповідність дій працівників поліції з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП та порушення ним процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, що на думку апелянта свідчить про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, є безпідставними, оскільки згідно наявної в матеріалах справи розписки за підписом ОСОБА_1 (а.с. 4), останній зобов`язався не керувати автомобілем протягом доби, тобто ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом відповідно до вимог ч.1 ст. 266 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 22.09.2020 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП через відсутність усіх анкетних даних свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказаних у цьому протоколі, зокрема їх місце проживання та номери телефонів, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки у письмових поясненнях цих свідків (а.с. 3) зазначена адреса проживання кожного свідка та їх номери телефонів. Також апеляційний суд вважає безпідставними і доводи захисника про те, що згідно редакції ст. 130 КУпАП чинної на день винесення оскаржуваної постанови, відповідальність за цією нормою стосується лише судноводіїв та не стосується водіїв транспортних засобів, оскільки Законом України від 17.06.2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» внесено зміни до Закону №2617 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», зокрема, виключено підпункт 4, яким було запроваджено нову редакцію ст. 130 КУпАП, яка виключала адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп`яніння, а відтак відновлено відповідальність за такі дії. За викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та закриття провадження в справі на підставі п.1 та п.6 ст. 247 КУпАП, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Лаврентьєва Д.О., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду І.М. Сілкова Справа: №756/13437/20; Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Провадження: №33/824/633/2021 Головуючий у І інстанції: Жук М.В. Головуючий в апеляційній інстанції: Сілкова І.М.