Постанова 4818 № 615/870/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року м. Харків справа №615/870/20 провадження №22-ц/818/37/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Мельниківська сільська рада Валківського району Харківської області, третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємства «МАЯК» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємства «МАЯК», про визнання права на земельну частку (пай) за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Токмакової А.П., - в с т а н о в и в : 31 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, в якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,58 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Маяк» Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю сільськогосподарського підприємства «Маяк» серії ХР-6-00-000504, зареєстрованого 07.02.1996 року за №

89. Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 5,58 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Маяк» Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю сільськогосподарського підприємства «Маяк» серії ХР-6-00-000504, зареєстрованого 07.02.1996 року за №

89. В апеляційній скарзі Приватне сільськогосподарське підприємства «МАЯК» (далі за текстом ПрСП «МАЯК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Вказує на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено, коли був зареєстрований Державний акт про право колективної власності КСП «Маяк», який список членів СП «Маяк» до нього долучався та який список членів КСП «Маяк» є наразі чинним, а також суд першої інстанції не з`ясував, коли та у зв`язку з якими правовими підставами уточнювали списки членів КСП «Маяк» та чи оскаржував позивач рішення уповноваженого органу про виключення його зі списку членів КСП «Маяк», які мають право на отримання земельної частки. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як член КСП «Маяк» на момент видачі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-6-00-000504, має право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Маяк», а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що позивач 01.09.1993 року прийнятий в члени колгоспу «Маяк» Валківського району Харківської області, а 20.07.1996 року був виключений із членів колгоспу, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.09.1993 року, архівними витягами №01-34/47 від 22.11.2018 року із протоколу №1 та №23 загальних зборів членів КСП «Маяк» від 28.01.1994 року та 20.07.1996 року відповідно. Інформації щодо включення до списків пайовиків позивача в КСП «Маяк» та в АСП «Мельникове» у 1996-1997, 1999-2000 роках не виявлено. За інформацією Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах ГУ Держгеокадастру в Харківській області №31-20-0.23, 142-28/121/19 від 10.01.2019 року, державний акт на право колективної власності на землю сільськогосподарського підприємства «Маяк» зареєстровано 07.02.1996 року за №89, серія ХР-6-00-000504. В додатку до державного акту «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» позивач значиться під №214. Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Маяк» дані щодо реєстрації сертифіката на земельну частку (пай) на ім`я позивача відсутні. Невитребувані сертифікати на земельні частки (паї) по КСП «Маяк» у відділі відсутні. До апеляційної скарги додано копію державного акту серії ХР -6-00-000504 від 07.02.1996 на право колективної власності на землю та список громадян - членів КСП відповідно до якого позивача до списку не внесено (а.с. 46-57). Частинами дев`ятою, десятою статті 5 ЗК України 1990 року визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Згідно з пунктом 2 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю;3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту. У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що з 01.09.1993 по 20.07.1996 він був членом КПС «Маяк», паювання земель якого відбулося саме в зазначений період, а тому вважав, що в нього виникло право на отримання у пайовому фонді земель КСП «Маяк» права на земельну частку (пай) згідно відповідного сертифікату. В 2018 році позивач вирішив отримати сертифікат на право на земельну частку (пай), для чого звернувся до Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке повідомило, що дані щодо реєстрації сертифіката на земельну частку (пай) на його ім`я відсутні. Вважав, що оскільки на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-6-00-000504 він був членом колгоспу, тому набув право на земельну частку (пай), але реалізувати своє право в позасудовому порядку не можливо. З матеріалів справи убачається, що в додатку до державного акту на право колективної власності на землю сільськогосподарського підприємства «Маяк» зареєстровано 07.02.1996 року за № 89, серія ХР-6-00-000504, відповідно до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» позивач значиться під № 214 (а.с. 89-99). За таких обставин та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства позивач мав право на земельну частку (пай), оскільки на час отримання Державного акту на право колективної власності на землю він був членом КСП «Маяк», був внесений до списків на отримання земельної частки (паю). Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 , як член КСП «Маяк» на момент видачі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-6-00-000504, має право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Маяк», але до висновку про задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального права. Судовим розглядом встановлено, що під час отримання 07.02.1996 року КСП «Маяк» Державного акту на право колективної власності на землю за №89, серія ХР-6-00-000504 та складання списків на отримання земельної частки (пай) ОСОБА_1 був членом КСП «Маяк», тому на дату його звільнення з підприємства (20.07.1996 року) йому було достовірно відомо про порушення його права та не включення до списку осіб, який додано до вказаного Державного акту. З указаним позовом ОСОБА_1 звернувся у липні 2020 року . Відповідно до ст.71 ЦК Української PCP (в редакції 1963 року), що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.76 ЦК УРСР). Статтею 75 ЦК УРСР передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі. Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦК УPCP, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Як вказано у Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України (в редакції 2003 року), правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, повинні регулюватися законодавством, яке діяло на час їх виникнення, а пунктом 6 передбачено застосування його правил про позовну давність до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Колегією суддів прийнято до уваги, що під час розпаювання земель колективної власності сільськогосподарських підприємств, що здійснювалося в масштабах держави на виконання Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», проводилися заходи, спрямовані на роз`яснення порядку і мети розпаювання, зокрема, надавалася інформація у засобах масової інформації, у колективних сільськогосподарських підприємствах проводилися загальні збори їх членів щодо питань розпаювання землі, обговорення і затвердження списків членів КСП. Станом на дату звільнення 20.07.1996 року ОСОБА_1 було достовірно відомо про порушення його права та отримання земельного паю під час розпаювання земель колективної власності КПС « Маяк». Жодних дій, спрямованих на поновлення свого порушеного права протягом трирічного строку від дня, коли йому стало відомо про порушення свого права, позивач не вчинив. З листа Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 10.01.2019, убачається, що за інформацією стосовно наявності сертифікату на право на земельну частку (пай) по КСП «МАЯК» на ім`я ОСОБА_1 , позивач звернувся лише наприкінці 2018 року (а.с. 12). Отже. за захистом свого порушеного права у встановлений законом трирічний строк ОСОБА_1 не звернувся, а відтак пропустив строк позовної давності, який сплив 01.01.2003 року, що є підставою для застосування правил про позовну давність ЦК України в редакції 1963 року. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»). Право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1996 році, тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК Української РСР, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 листопада 2020 року у справі № 530/1367/18. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141, п. «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК України судовий збір у розмірі 1261,20 грн, сплачений апелянтом за перегляд справі у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрСП «Маяк». Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» задовольнити. Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року скасувати і ухвалити нове. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємства «МАЯК», про визнання права на земельну частку (пай). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 14063932) судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1261 (одна тисяча шістдесят одна) грн, 20 (двадцять) коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 18 лютого 2021 року.