Постанова 4803 № 202/34736/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/589/21 Справа № 202/34736/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Зосименко С.Г. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Деркач Н.М., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, третя особа ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, - П О С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 22 березня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNDVAK99850091, за яким останній отримав кредит у розмірі 124000,00 Євро, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 9,36% на рік з кінцевим терміном повернення - 22 березня 2013 року. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки №167 від 20 жовтня 2010 року. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, станом на 30 серпня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 215989,67 Євро, з яких: 49773,63 Євро - заборгованість за кредитом, 43380,11 Євро заборгованість по процентам за користування кредитом, 28123,20 Євро заборгованість по комісії за користування кредитом, 94712,73 Євро пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Враховуючи викладене, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року у розмірі 215046,28 Євро, витрати на юридичну допомогу у розмірі 3200,00 грн., сплачений судовий збір, та стягнути солідарно з відповідачів суму у розмірі 10000,00 грн. за договором поруки №167 від 20 жовтня 2010 року Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені частково. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2013 року скасовано, а справу призначено до розгляду у загальному порядку. При новому розгляді справи ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, третя особа ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 22 березня 2006 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було підписано кредитний договір. Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав первинний бухгалтерський документ, засвідчений підписом ОСОБА_1 , про отримання в касі банку готівкою грошей в сумі і валюті, визначений умовами договору, то боржник вважає, що кредитний договір є неукладеним та таким, що не набув чинності. Позивач вважає, що умови кредитного договору про відповідальність споживача за невиконання зобов`язань, а саме пунктів 4.1 та 4.2 кредитного договору є несправедливими відповідно до позивача і тому повинні бути визнані судом недійсними. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що із матеріалів первісного позову йому стало відомо про укладання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, на укладення якого позичальник не надавав згоди і не був повідомлений про укладання вказаного договору поруки. За таких обставин, ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року неукладеним та таким, що не набрав чинності, розірвати кредитний договір №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року, визнати несправедливими і недійсними з моменту укладання пункти 4.1 та 4.2 вказаного договору та визнати фіктивним і недійсним з моменту укладання договір поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк», а судові витрати покласти на відповідачів по зустрічному позову. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2013 року у розмірі 146 276,94 Євро, що еквівалентно 1550535,56 грн., з яких: 49 773,63 Євро - заборгованість за кредитом, 43 380,11 Євро заборгованість по процентам за користування кредитом, 28 123,20 Євро заборгованість по комісії за користування кредитом, 25 000,00 Євро пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та сплачений судовий збір у розмірі 3441,00 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними відмовлено. Провадження по справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Рішення суду мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку. Суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк», оскільки розгляд даних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , то суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2006 року скасовано та відмовлено АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року залишено без змін. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів належними доказами розмір заборгованості та її складових по кредитному договору від 22 березня 2006 року. Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року в частині позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Переглядаючи оскаржуване рішення в частині в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2006 року, колегія суддів виходить з наступного. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору від 22 березня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 124 000 Євро для придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9,36% на рік з кінцевим терміном повернення 22 березня 2013 року. Згідно договору застави рухомого майна від 22 березня 2006 року ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором передав АТ КБ «ПриватБанк» в заставу автомобіль марки «Merseds», модель Benz S 350І, 2006 року випуску, тип Т: легковий седан, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . Згідно наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку, внаслідок неналежного виконання зобов`язань станом на 30 серпня 2013 року в ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2006 року в розмірі 215 989,67 Євро, з яких: 49 773,63 Євро заборгованість за кредитом; 43 380,11 Євро заборгованість по процентам за користування кредитом; 28 123,20 Євро заборгованість по комісії за користування кредитом; 94 712,72 Євро пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «ПриватБанк» було надано виписку по розрахунку № НОМЕР_3 , меморіальний ордер № 1 від 22 березня 2006 року та ордер-розпорядження про надання кредиту від 22 березня 2006 року. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник має надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 2473,42 Євро для погашення заборгованості за кредитом у період з 21 по 28 число кожного місяця. Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості. Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено в разі неналежного виконання зобов`язання за договором боржник сплачує банку проценти за користування траншу кредиту у розмірі 32% від суми залишку непогашеної заборгованості. Крім того, п. 2.3.1 кредитного договору передбачена можливість збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, що було зроблено банком з 01 лютого 2009 року Колегією суддів встановлено, що згідно Листа Банку від 21 грудня 2015 року, заставний транспортний засіб було реалізовано 23 січня 2008 року за 68 236,88 Євро. При цьому, Банк зазначив, що вказані кошти були розподілені наступним шляхом: 1 867,20 Євро погашення простроченої комісії, 5 810,24 Євро погашення прострочених відсотків, 8 160,57 Євро погашення простроченого тіла, 52 398,87 Євро погашення тіла кредиту. З викладеного вбачається, що Банк безпідставно розподілив 1 867,20 Євро на погашення простроченої комісії, та 8 160,57 Євро на погашення простроченого тіла, так як вказані дії є незаконними, оскільки не передбачені укладеними між сторонами договорами та суперечать нормам чинного законодавства. Такими, чином, колегія суддів приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 10 027,77 Євро підлягають зарахуванню до тіла кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають зменшенню з 49773,63 Євро до 39 745,86 Євро. При цьому, колегією суддів здійснено аналіз розрахунку заборгованості в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам, та встановлено, що їх розмір є значно завищеним. Також, встановлено, що Банк не повідомляв боржника після реалізації автомобіля про неповне погашення боргу, а тому колегія суддів вважає, що підвищена відсоткова ставка застосуванню не підлягає, а підлягає застосуванню процентна ставка в розмірі 9,36% на рік. Здійснивши власний розрахунок відсотків, колегією суддів встановлено, що Банком безпідставно були нараховані завищені відсотки у розмірі 14 019,75 Євро після продажу автомобіля, тобто після 23 січня 2008 року, оскільки сальдо простроченої заборгованості значиться з 23 січня 2008 року по 31 січня 2011 року значилося як 0,00. Незважаючи на це, Банк також безпідставно з 31 січня 2011 року по 30 серпня 2013 року здійснив нарахування відсотків за підвищеною відсотковою ставкою на загальну суму 5 281,09 Євро. Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним нарахування відсотків після продажу заставного автомобіля за підвищеною відсотковою ставкою , так як Банк не повідомляв боржника після реалізації автомобіля про неповне погашення боргу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відсотків з 43 380,11 Євро до 19 300,84 Євро, які саме і розраховані після продажу автомобіля на за відсотковою ставкою 9,36% на рік. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача комісії за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Колегія судді вважає, що вимоги Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за користування кредитом є несправедливими. Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Згідно ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за користування кредитом задоволенню не підлягають. Зменшуючи розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь Банку, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Розмір пені, яка визначена банком у розмірі 94712,73 Євро значно перевищує розмір збитків банку, а тому відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України колегія суддів вважає за необхідне зменшити її до 265 000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пеня підлягає стягненню в національній валюті, так як пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, а тому нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року у розмірі 59 046,70 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 30 серпня 2013 року та становить 625 895,02 грн., з яких: 39 745,86 Євро - заборгованість за кредитом, 19 300,84 Євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом, та 265 000,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом необхідно відмовити. Так як суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року в частині позовних вимог Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, колегією суддів при новому апеляційному розгляді справа розглядається, саме в цій частині. Оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь Банку кредитної заборгованості як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 4 034,23 грн. та з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 305,82 грн. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року у розмірі 59 046,70 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ 625 895,02 грн. та складається з: 39 745,86 Євро - заборгованість за кредитом, 19 300,84 Євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом, та 265 000,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 4 034,23 грн.. Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 305,82 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Н.М. Деркач Т.Р. Куценко