Постанова 4856 № 560/6301/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6301/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Совгира Д. І. 16 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Совгири Д. І. суддів: Матохнюка Д.Б. Франовської К.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (повний текст складено в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням довідки №Д-133 від 26.02.2013, виданої Старокостянтинівським АТП №16846 та відмови у проведенні перерахунку листом від 29.09.2020 №4744-4162/Д-03/8-2200/20; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2020 про перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням довідки №Д-133 від 26.02.2013, виданої Старокостянтинівським АТП №16846, відповідно до вимог закону із прийняттям індивідуально-правового акту - рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт вказав, що висновки суду першої інстанції є помилковими та необґрунтованими, оскільки позивачу встановлено доплату до пенсії, а тому здійснення перерахунку відповідно до довідки №Д-133 від 26.02.2013 виданої Старокостянтинівським АТП №16846 є недоцільним. Керуючись приписами ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 20.02.2013, де отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 55 Закону №796-XII зі зниженням пенсійного віку. 26.08.2020 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням довідки №Д-133 від 26.02.2013, виданої Старокостянтинівським АТП №16846. Листом від 129.09.2020 №4744-4162/Д-03/8-2200/20 відповідачем було повідомлено, що, оскільки позивач є працюючим пенсіонером, складові пенсійної виплати в зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не перераховується, тому здійснити перерахунок пенсії позивачу не є доцільним. Відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 57 Закону №796-XII є предметом спору у даній адміністративній справі. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вказав, що відповідачем не приймалось рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням довідки №Д-133 від 26.02.2013, виданої Старокостянтинівським АТП №16846, тобто в цьому випадку відсутнє рішення суб`єкта владних повноважень, яке б порушувало права позивача, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду письмового звернення ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та відмови у проведенні перерахунку листом, та необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, вказує на таке. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Водночас, Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регламентовано, що у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Із вищевказаних норм слідує, що особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 185/3101/17 та Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 754/12072/14-а. Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 07.06.1986 по 29.07.1986 року був зайнятий на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з тим, як вбачається зі змісту листа відповідача, відповідачем заява про перерахунок пенсії, відповідно до ст.57 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по суті не розглядалась. Вказаний лист фактично носить інформаційний характер щодо розміру пенсії, яка отримується позивачем та порядок її обчислення. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (ст. 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонду України, яке затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 63 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підпункту 1 пункту 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1). Пунктом 1.2 глави 1 «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1передбачено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника. Відповідно до 4.1 № 22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Таким чином, даними правовими нормами регламентовано порядок прийняття та підписання рішень пенсійного органу про призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший. При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2018 року у справі №573/2476/16-а та від 21 вересня 2018 року у справі №805/465/18-а. З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано до відповідача заяву про перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідачем відповідного рішення по суті розгляду заяви не прийнято. Отже, враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та прийняття рішення, відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому колегія суддів, вважає правильними висновки суду першої інстанції, що ефективним способом захисту, порушених прав позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду у встановленому порядку заяви позивача про перерахунок пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказану заяву із прийняттям рішення, яке б відповідало формі та змісту встановленого чинним пенсійним законодавством. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Совгира Д. І. Судді Матохнюк Д.Б. Франовська К.С.