Постанова 4855 № 826/3632/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3632/17 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» до Офіса великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Офіса великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2017 року Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» (далі - позивач, апелянт, ПІІ «Гленкор Грейн Україна») звернулось у суд з позовом до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання з податка на прибуток. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 12 березня 2019 року наведені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування позовних вимог ПІІ «Гленкор Грейн Україна» зазначає, що акт перевірки не містить жодних зауважень стосовно складення первинних документів, правильності їх відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача за результатами господарських операцій із ТОВ «Темп», недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не можуть розцінюватись, як доказ безтоварності господарських операцій щодо поставки товара. Під час повторного розгляду справи позивач наголошує, що в рамках кримінального провадження від 18 листопада 2015 року, порушеного стосовно службових осіб ТОВ «Темп», не ставиться під сумнів факт здійснення господарської діяльності. Також в межах цього кримінального провадження вироки щодо посадових осіб ТОВ «Темп» чи позивача відсутні. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року замінено відповідача Офіс ВПП ДФС на його правонаступника - Офіс ВПП ДПС. Рішенням суду від 10 червня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано документів, які надавались постачальником товара на підтвердження його якості. Також акцентує увагу на тому, що жодним документом сторонами договорів не узгоджувались обєми, періоди та предмет поставки. Наголошує, що у товарно-транспортних накладних відсутні дані про стан наданого для перевезення вантажу, вид його пакування, кількість місць, щодо способу визначення маси вантажа, не вказано конкретні адреси, за якими здійснювались навантаження та розвантаження продукції, час прибуття автомобіля для завантаження та фактичний час прибуття на розвантаження, не вказано ПІП та посади осіб, яким було дозволено відпускати вантаж та якими приймався вантаж, не заповнено рядок щодо супровідних документів на вантаж. Звертає увагу суду на те, що більшість видаткових накладних не містить розшифровки підписів осіб (ПІП, посада), відповідальних за здійснення відповідних операцій. Позивачем не надано доказів наявності у контрагента матеріально-технічної бази, необхідної для здійснення спірних господарських операцій, зокрема, транспортних засобів, укладених договорів з перевізниками, кваліфікованих працівників, зерноскладів. Також позивачем не надано довіреностей на підставі яких уповноваженими особами позивача здійснювалось отримання товара, а також документів щодо якості такого. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що всім доводам відповідача надано правову оцінку у рішенні місцевого суду. Наголошує, що підстави для проведення перевірки у відповідача були відсутні. Акцентує увагу на тому, що кримінальне провадження, на яке посилається відповідач на обгрунтування твердження про безтоварність господарських відносин позивача із ТОВ «Темп», закрито. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що на підставі підпункта 20.1.4 пункта 20.1 статті 20, підпункта 75.1.2 пункта 75.1 статті 75, підпункта 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв`язку із отриманням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року у справі №759/3668/16-к у межах кримінального провадження №32015100080000133 від 18 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Темп» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки 19 грудня 2016 року складено акт, в якому зафіксовано порушення, а саме: пункта 44.1 статті 44, підпункта 138.1.1 пункта 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункта 139.1.9 пункта 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 18468020,00 грн. 16 грудня 2016 року відповідач на підставі акта прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000614108, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 23085025,00 грн., у тому числі, за податковим зобов`язанням - 18468020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4617005,00 грн. Уважаючи податкове повідомлення - рішення необґрунтованим, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності оскаржуваного рішення. Натомість позивачем надано належним чином оформлені документи на підтвердження реального виконання договорів, до яких податковий орган жодних зауважень не має, а також підтверджено дотримання вимог податкового законодавства. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України). Порядок формування платником податків витрат у 2014 році був врегульований нормами статей 138, 139 ПК (у редакції, чинній станом на 2014 рік). Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК). Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (частина друга цієї статті). Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. За змістом наведених норм право платника податку на прибуток на формування витрат, які впливають на визначення об`єкту оподаткування, виникає у разі фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, відповідність операцій економічному змісту господарської діяльності, підтвердження понесених витрат належним чином оформленими первинними документами та їх зв`язок з отриманням доходу платником податку. Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності. Оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Темп», встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у цій справі. Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Темп» у період з 01 січня по 31 грудня 2014 року були укладені договори з поставки зерна (пшениця, кукурудза, ячмінь, ріпак) на умовах поставки DAT («Поставка на терміналі…») (у редакції Інкотермс 2010) - ТОВ «Іллічівський Зерновий Термінал» у порту Іллічівськ, на умовах DAT («Поставка на терміналі…») ТОВ «Агро-Транзит-Інвест», м. Херсон, на умовах DAT («Поставка на терміналі…») ТОВ «ТІС-Зерно». На підтвердження господарських операцій, реальності яких стосується спір у межах зазначених договорів, позивач надав: вантажні митні декларації за 2014 рік, платіжні доручення за 2014 рік, товарно-транспортні накладні за 2014 рік, договори складського зберігання зерна за 2014 рік, видаткові накладні за 2014 рік, договори купівлі-продажу, які підтверджують реалізацію придбаного позивачем товара, складські квитанції, реєстри за формою ЗХС-4. Здійснені господарські операції відповідають видам діяльності позивача, передбачені його статутом. Зернові культури придбавалися позивачем з метою подальшої їх реалізації на території України та на експорт. Також позивачем підтверджено, що перед початком співпраці з ТОВ «Темп» були вчинені дії щодо перевірки чи зареєстровано товариство в державних органах як юридична особа та платник податків і що заборгованість по сплаті податків і зборів у такого відсутня. За результатами перевірки зазначених документів, співробітниками позивача (менеджером, представником служби безпеки та представником юридичного відділу позивача) було складено лист узгодження щодо прийняття рішення про співпрацю з ТОВ «Темп». Висновок контролюючого органу про фіктивність операцій між позивачем та ТОВ «Темп» фактично ґрунтується на отриманій за результатами здійснення заходів податкового контролю інформації щодо податкової дисципліни та господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачальників та відсутності у ТОВ «Темп» матеріальних та технічних можливостей для здійснення господарської діяльності. Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. За умови подання платником податка усіх належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податку правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне. Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі зміста частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій. Контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факта, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними. Європейський суд з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Згідно з висновком Європейського суду з прав людини в цій справі не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань. Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статуса платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності). Саме по собі невиконання контрагентом податкового обов`язку не може бути безумовним свідченням обізнаності платника податку із протиправним характером діяльності його контрагента та про недостовірність задекларованих ним показників податкового обліку по операціях з цим контрагентом. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 жовтня 2019 року у справі №826/5875/17. Як установлено судом, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Темп» від 10 квітня 2015 року №183/56-57-22-04-10/21551974 податкові повідомлення-рішення не приймалися, тоді як саме характеристики діяльності ТОВ «Темп» та його взаємовідносини з постачальниками в ланцюгу поставок зернових, кінцевим покупцем яких був позивач, слугували підставою для збільшення в податковому обліку позивача об`єкта оподаткування податком на прибуток. Оцінка доказів судом першої інстанції, на підставі якої суд встановив обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу. Враховуючи, що обставини, на які посилався відповідач, обґрунтовуючи правомірність рішення про виключення із податкового обліку суми витрат, сформованої позивачем за наслідками операцій із ТОВ «Темп», були доведені в судовому процесі, а відповідач не надав доказів на їх спростування, як це вимагається частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення рішення, з приводу правомірності якого виник спір. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офіса великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька