Постанова 4854 № 540/2128/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2128/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення від 22 травня 2020 року №0164655105 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; - зобов`язати відповідача відкоригувати дані системи обліку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивача з врахуванням поданого звіту від 30 березня 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року - на загальній системі оподаткування. Позивач зазначає, що ним було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, проте дані були помилково внесені до таблиці №1. Тому, відбулося подвоєння нарахування ЄСВ, та в результаті несвоєчасної сплати зазначеного грошового зобов`язання позивачу було надіслано вимогу про сплату боргу у сумі 3762,15 грн. З метою виправлення допущеної помилки, позивач 30 березня 2018 року подав відповідачу новий звіт за 2014 рік та заяву, в якій просив вважати попередній звіт за 2014 рік недійсним. Позивач зауважує, що ним своєчасно було подано звіт та своєчасно сплачено ЄСВ, відтак спірне рішення є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №0164655105 від 22 травня 2020 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 4883,35 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внести до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 інформацію, яка відображена у звіті від 30 березня 2018 року №7025921 з уточненими показниками. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, податковий орган указав на порушення позивачем десятиденного строку звернення до суду з позовом, встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI), зазначивши, що позивач, відповідно корінця рекомендованого листа з повідомленням про вручення, отримав оскаржуване рішення №0164655105 18 червня 2020 року, разом з тим, звернувся до суду з позовом лише 07 серпня 2020 року. Окрім того, податковий орган звернув увагу суду на те, що поданий позивачем звіт від 26 січня 2015 року за 2014 рік прийнятий контролюючим органом, є чинним, а самостійно визначені в ньому зобов`язання позивачем сплачено в добровільному порядку, що підтверджується зворотною стороною ІПК. ОСОБА_1 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 квітня 2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. 07 листопада 2014 року ФОП ОСОБА_1 подав податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І-ІІІ квартал 2014 року. Окрім того, 26 січня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подав податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за ІV квартал 2014 року. Разом з тим, 26 січня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подав до податкового органу звіт №580088 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно відомостей Таблиці №1 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, сума самостійно визначеного платником податку зобов`язання складала 3803,85 грн. У зв`язку з несплатою самостійно визначених зобов`язань податковим органом складено на направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 березня 2018 року №Ф-1292-23 на суму 3762,15 грн. 30 березня 2018 року, встановивши допущення технічної помилки в Додатку №5 за №580088 (замість таблиці №2 була помилково заповнена таблиця №1), ФОП ОСОБА_1 було подано до СДПІ ГУ ДФС у Херсонській області ще один Додаток №5 за №7025921, та заяву з проханням вважати дійсним звіт від 30 березня 2018 року за №7025921 (а.с.41). Доказів неприйняття звіту від 30 березня 2018 року за №7025921 матеріали справи не містять. 03 квітня 2018 року ФОП ОСОБА_1 сплатив суму 3800 грн., згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 березня 2018 року №Ф-1292-23. 22 травня 2020 року відповідач прийняв рішення №0164655105, яким за несплату (неперерахування) чи несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ФОП ОСОБА_1 застосований штраф у розмірі 1509,46 грн. (20% з 01 січня 2015 року) та нарахована пеня за період з 10 лютого 2015 року по 03 квітня 2018 року у сумі 3373,89 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням від 22 травня 2020 року №0164655105 ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПС України зі скаргою щодо його скасування. За результатами розгляду скарги ДПС України рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення. Не погодившись із викладеним, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що сам факт подання помилкової звітності не свідчить про те, що позивач повинен сплачувати за діяльність, яку не здійснював, оскільки він фактично сплатив ЄСВ як особа, що обрала спрощену систему оподаткування. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу штрафу та пені у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Разом з тим, суд визнав, що, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів прийняття нового звіту, належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки на підставі звіту позивача з уточненими показниками. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-ІV (далі - Закон №2464-ІV). Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-ІV встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 1 ст. 4 Закону №2464-ІV визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав статус фізичної особи - підприємця, а тому був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) внесено зміни до Закону №2464-ІV, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-ІV єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-ІV встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За змістом п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-ІV мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Статтею 6 Закону №2464-ІV визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.8 ст.9 Закону №2464-ІV платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Частиною 12 ст.9 Закону №2464-ІV визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. При цьому, відповідно до ч.16 ст.25 Закону №2464-ІV строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.3 ст.9 Закону №2464-ІV) . Відповідно до п.п. 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-ІV недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частинами 3 та 4 ст.25 Закону №2464-ІV передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449(далі - Інструкція №449). Відповідно до п.п.1, 2 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Відповідно п.1 Розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого 14 квітня 2015 року наказом Міністерства фінансів України №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 11 квітня 2016 №441), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905 (далі - Порядок №435), у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком. Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми "скасовуюча", "додаткова", цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався. Згідно п.1 Розділу V Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуючи" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо. Пунктом 5 зазначеного розділу визначено, що якщо страхувальником здійснюється донарахування (зменшення) єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх періодах, застосовуються коди типу нарахувань, передбачені пунктом 9 розділу IV цього Порядку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30 березня 2018 року, з метою виправлення помилки, допущеної під час подання попереднього звіту про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, скористався наділеним Порядком №435 правом подання нового звіту за №7025921. Доказів повернення податковим органом позивачу вказаного звіту №7025921, матеріали справи не містять. А тому, колегія суддів вважає, що зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані позивачем вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати. Помилка при заповненні декларації, що призвела до автоматичного розрахунку подвійного ЄСВ, яка в подальшому була виправлена позивачем, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ. Так, частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції був врахований правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №806/1092/17. Більш того, колегія суддів також врахувала правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 26 лютого 2019 року у справі №805/4374/15-а про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Таким чином, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів прийняття нового звіту, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки на підставі звіту позивача з уточненими показниками. За вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , в повному обсязі. Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відповідачем залишено поза увагою факт врегулювання вказаного спору в досудовому порядку, за яким перебіг десятиденного строку на оскарження рішення розпочався з дня отримання рішення про результати розгляду скарги від 20 липня 2020 року №23080/6/99-00-06-03-01-06, тобто з 28 липня 2020 року (копія конверту та витяг з веб-сайту Укрпошти) (а.с.14, 15). Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не передбачено. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складений 18.02.2021 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.