Постанова 4854 № 420/6573/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6573/20 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В. судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Південного МУМЮ, про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,- В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі відповідач, ГУ ДПС), в якому просила (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 10.08.2020р.): - визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9426-52У в сумі 23785,08 грн. від 13 серпня 2019 року та скасувати її повністю; - стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти на користь ОСОБА_1 , які були стягнуті відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 квітня 2020 року на розрахунковий рахунок Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса, №UA268201720355279034900700851,банк одержувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34994098 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 26432,58 грн. (виконавче провадження №6173153). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з другого кварталу 2008 року будь-якої діяльності не здійснювала, доходу від підприємницької діяльності не отримувала, звітність не здавала. З червня 2013 року працює у регіональній філії «Одеська залізниця АТ «Українська залізниця» за основною формою працевлаштування, ЄСВ сплачує за неї роботодавець. На думку позивача, підстави для сплати ЄСВ відсутні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 17.03.2004 року. З червня 2013 року позивач прийнята на роботу до виробничого підрозділу служби колії «Білгород-Дністровська дистанція колії» «Одеська залізниця АТ «Українська залізниця», де отримує заробітну плату. 02.09.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 13.08.2019 року ГУ ДПС в Одеській області винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9426-52У, якою позивачу визначено до сплати 23785,08 грн. недоїмки з єдиного внеску. 20.11.2019 року ГУ ДПС в Одеській області звернулось до Арцизького районного відділу ДВС ГТУю в Одеській області з листом про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по ЄСВ. 06.04.2020 року відкрито виконавче провадження №61731536 по стягненню з ОСОБА_1 суми боргу на користь ГУ ДПС в Одеській області у розмірі 23785,08 грн.. 09.04.2020 року в.о. начальником відділу Арцизького районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою здійснювати відрахування із доходів ОСОБА_1 у розмірі 20% від виплати загальної суми боргу 26432,58 грн. (а.с.22). За даними особової картки платника податків нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020 р. сума заборгованості склала 23785,08 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки) та застосовує до такого платника штрафні санкції. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абзацу 1 п.1 та п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано, що не враховано судом першої інстанції. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За таких підстав, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Як вже зазначалось вище, позивач з червня 2013 року позивач прийнята на роботу до виробничого підрозділу служби колії «Білгород-Дністровська дистанція колії» «Одеська залізниця АТ «Українська залізниця», де отримує заробітну плату, тобто саме вказаний суб`єкт господарювання, як роботодавець у вказаний період був платником єдиного внеску за позивача. З наданого відповідачем розрахунку заборгованості слідує, що сума 23785,08 грн. визначена за період лютий 2018 липень 2019р.. Однак з червня 2013 року виробничий підрозділ служби колії «Білгород-Дністровська дистанція колії» «Одеська залізниця АТ «Українська залізниця» як роботодавець сплачує за позивача усі встановлені законом податки і збори, в тому числі і ЄСВ, що підтверджується довідками про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (а.с.12-19). При цьому, у податкового органу є в наявності вся інформація, яка стосується нарахованих та виплачених позивачу доходів, а також сум утриманих та сплачених податків та зборів з виплачених доходів. Враховуючи, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який частково складена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.04.2020 року у справі №620/2449/19, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, та від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18. Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що позивачу було помилково донараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 23785,08 грн., а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9426-52У від 13.08.2019 року підлягає скасуванню. Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти на користь ОСОБА_1 , які були стягнуті відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 квітня 2020 року на розрахунковий рахунок Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса, № UA268201720355279034900700851, банк одержувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34994098 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 26432,58 грн. (виконавче провадження №6173153). Судова колегія зазначає, що стягнуті з позивача суми ЄСВ перераховуються на відповідні бюджетні рахунки, а не на рахунки відповідних податкових органів. Крім того, порядок повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів податків та зборів визначено статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного чи місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (надалі - Порядок №787). Отже, зазначені позивачем в вимозі кошти підлягають поверненню в порядку, встановленому законодавством з відповідних бюджетних рахунків, а не з рахунку ГУ ДПС в Одеській області. Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача безпідставно стягнутих коштів на користь ОСОБА_1 відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 квітня 2020 року задоволенню не підлягає. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, фактично позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу майнового характеру, зокрема за подання адміністративного позову сплачено 2102,00 грн., за подачу апеляційної скарги - 3153,00 грн.. то стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у сумі 5255,00 грн.( п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять). Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року - скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9426/52У в сумі 23785,08 грн. від 13 серпня 2019 року. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 5255,00 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.