Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1166/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2021 р. Справа №914/1166/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого - судді О.В. Зварич суддів В.М. Гриців О.П. Дубник, секретар судового засідання М.С. Кіра, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" за №1077/20 від 02.11.2020 року (вх. № 01-05/3417/20 від 24.11.2020 року) на рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2020 року (суддя О.Д. Запотічняк; повний текст рішення складено 22.10.2020 року) у справі № 914/1166/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард" (надалі ТзОВ "Регіон Кард") до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" (надалі ТзОВ "Явір-Інвест") про стягнення 361406,50 грн., за участю: від позивача: Кухар І.М. - адвокат (ордер серія ЛВ №181509 від 22.01.2021 року); від відповідача: не з`явився, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 15.05.2020 року ТзОВ "Регіон Кард" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Явір-Інвест" про стягнення 361406,50 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №30/08/19 від 30.08.2019 року не оплатив у повному обсязі отриманий товар. Рішенням господарського суду Львівської області від 20.10.2020 року у справі №914/1166/20 (суддя О.Д. Запотічняк) повністю задоволено позовні вимоги ТзОВ "Регіон Кард". Стягнуто з ТзОВ "Явір-Інвест" на користь ТзОВ "Регіон Кард" заборгованість в сумі 361406,50 грн. та 5421,11 грн. судового збору. Суд першої інстанції встановив, що позивач на підставі договору поставки №30/08/19 від 30.08.2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 2061406,50 грн. Відповідач, в порушення умов зазначеного договору, частково оплатив кошти за отриманий товар, тому вимога позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Звертає увагу на те, що 20.10.2020 року Товариство частково сплатило існуючу перед позивачем заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 3306 від 20.10.2020 року на суму 3000,00 грн., а тому на час прийняття оскарженого рішення заборгованість становить 358406,50 грн. Просить змінити рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2020 року у справі №914/1166/20, яким стягнуто з ТзОВ "Явір-Інвест" на користь ТзОВ "Регіон Кард" заборгованість в сумі 361406,50 грн. та 5421,11 грн. судового збору. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2020 року у справі №914/1166/20 законним і обґрунтованим. Стверджує, що заборгованість відповідача становить 361406,50 грн. Цю заборгованість відповідач не заперечував в судових засіданнях та визнав у відзиві на позовну заяву. Просить залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення. В судовому засіданні представник позивача просив залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2020 року у справі №914/1166/20, апеляційну скаргу ТзОВ "Явір-Інвест" - без задоволення. Відповідач не делегував свого представника в судове засідання. Про причини неявки не повідомив. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901011205685 належним чином ознайомлений з датою, часом і місце розгляду справи. Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що справу може бути розглянуто при відсутності відповідача. Обставини справи Як видно із наявних у справі копій документів, 30 серпня 2019 року між ТзОВ "Регіон Кард" (постачальник) та ТзОВ "Явір-Інвест" (покупець) укладено договір поставки №30/08/19, відповідно до якого постачальник передає у власність покупцю дизельне паливо (надалі товар), а покупець приймає і сплачує його вартість (а.с.8-13, т.1). Відповідно до п. 1.1 договору кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявках та/або видаткових накладних, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу постачальника на умовах даного договору. Згідно з п.п. 4.1.2 п.4.1 договору умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами у відповідних заявках. Заявка на товар надсилається за 2 календарних дні до планової дати відпуску товару електронною поштою на адресу постачальника qps.sales.manager@ukr.net. Пунктом 5.3 договору передбачено, що за результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують видаткові або товарно-транспортні накладні. У даному договорі, залежно від умов поставки товару, під датою поставки та виникненням права власності товару та ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця: а) при поставці товару автомобільним транспортом на умовах DDP - з моменту підписання між сторонами видаткових або товарно-транспортних накладних (п.5.8 договору). Ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо у заявках. Ціна на кількість товару за даним договором складається з загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії. Оплата за товар здійснюється на умовах відтермінування протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п п. 6.1-6.4 договору). Відповідно до п. 11.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 31 грудня 2019 року в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань. Якщо жодна із сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік з дати його закінчення або з дати його пролонгації на тих самих умовах. Договір поставки №30/08/19 від 30.08.2019 року підписали представники сторін. Вказаний договір містить відтиски печаток. На виконання умов договору №30/08/19 від 30.08.2019 року позивач в період з 25 жовтня 2019 року по 28 лютого 2020 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2061406,50 грн., що підтверджується наявними у судовій справі копіями видаткових накладних № 10536 від 25.10.2019 року, № 12301 від 13.11.2019 року, № 15440 від 28.11.2019 року, № 18398 від 13.12.2019 року, № 23877 від 28.12.2019 року, № 5610 від 16.01.2020 року, № 15053 від 10.02.2020 року, № 18185 від 17.02.2020 року, № 23993 від 28.02.2020 року (а.с.14- 22, т.1). Як вбачається з виписок банку за період з 06 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав лише частково, перерахував на поточний рахунок позивача 1700000,00 грн. (а.с.23-60, т.1). На час заявлення позову у даній справі борг відповідача по оплаті вартості отриманого товару за договором №30/08/19 від 30.08.2019 року становив 361406,50 грн., що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом. У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заборгованість перед позивачем в сумі 361406,50 грн. (а.с.112-113, т.1). Станом на дату прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі відповідач не надав доказів про сплату визнаної ним суми боргу за договором поставки №30/08/19 від 30.08.2019 року в розмірі 361406,50 грн. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору поставки №30/08/19 від 30.08.2019 року відповідач в період з 25 жовтня 2019 року по 28 лютого 2020 року отримав від позивача товар на загальну суму 2061406,50 грн., що підтверджується вищеописаними копіями видаткових накладних № 10536 від 25.10.2019 року, № 12301 від 13.11.2019 року, №15440 від 28.11.2019 року, № 18398 від 13.12.2019 року, № 23877 від 28.12.2019 року, № 5610 від 16.01.2020 року, № 15053 від 10.02.2020 року, № 18185 від 17.02.2020 року, № 23993 від 28.02.2020 року. Враховуючи те, що відповідач частково оплатив вартість товару в сумі 1700000,00 грн., тому на час заявлення позову і ухвалення оскаржуваного судового рішення заборгованість за договором поставки №30/08/19 від 30.08.2019 року склала 361406,50 грн. Зазначений розмір заборгованості відповідач визнав у своєму відзиві на позовну заяву. Оскільки відповідач неналежно виконав свої зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 361406,50 грн. заборгованості за поставлений товар. Суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки доданій до апеляційної скарги копії платіжного доручення № 3306 від 20.10.2020 року на суму 3000,00 грн., яким відповідач підтверджує часткову оплату існуючої заборгованості та її зменшення до суми 358406,50 грн., з тих підстав, що це платіжне доручення не було предметом дослідження в суді першої інстанції. Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В апеляційній скарзі не наведено жодних причин, які перешкодили апелянту надати вищезазначені докази суду першої інстанції. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" за №1077/20 від 02.11.2020 року (вх. № 01-05/3417/20 від 24.11.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2020 року у справі №914/1166/20 - без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в господарський суд Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя В.М. Гриців Суддя О.П. Дубник