Постанова Київський апеляційний суд № 752/8412/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/925/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/8412/18 10 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Олійника В.О. - Желепи О.В. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Колдіної О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів дізнання та досудового розслідування,- в с т а н о в и в : У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів дізнання та досудового розслідування, в якому просила стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування майнової шкоди в розмірі 365 799,23 гривні, моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а також стягнути судові витрати у справі. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 . 26 травня 2015 року приблизно о 20.00 год. біля Центрального автовокзалу, що розташований по проспекту Науки, 1 в місті Києві, працівники міліції Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, з перевищенням своїх службових повноважень та із застосуванням вогнепальної зброї, затримали ОСОБА_2 , який керував належним ОСОБА_1 автомобілем. Внаслідок незаконних дій працівників поліції транспортний засіб був пошкоджений, після чого він був вилучений та доставлений до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15. 28 травня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва було проведено обшук автомобіля, за результатами якого складено протокол обшуку, яким зафіксовано наявність в автомобілі речей позивача. Через деякий час, без повідомлення власника, автомобіль був переміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Нова,1. 29 липня 2015 року на підставі рішення слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Руденького О.О. автомобіль був повернутий позивачу, однак встановлено, що автомобіль має безліч пошкоджень, що були відсутні під час його вилучення, а також виявлено відсутність особистого майна позивача. Позивач посилається на те, що з метою проведення ремонту пошкодженого автомобіля вона звернулась до сервісного центру і відповідно до ремонтної калькуляції вартість робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу становить 271 623,23 грн. Також нею були понесені витрати на проведення оцінки транспортного засобу в розмірі 800,00 грн., та вона скористалась послугами з перевезення транспортного засобу, за надання яких вона сплатила 1 200 грн. Вартість послуг із зберігання автомобіля на штрафмайданчику відповідно до рахунку № 214 від 28.07.2015 року, яка була сплачена позивачем, становить 2 016,00 грн. Також в обґрунтування позову позивач посилається на те, що вартість її особистого майна, яке знаходилось в транспортному засобі і не було виявлено після повернення автомобіля, становить 90 160,00 грн. На підставі положень ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, позивач просить стягнути матеріальну шкоду з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, позивач посилається на те, що незаконними діями органу досудового розслідування їй була завдана моральна шкода в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу вона зазнала душевних переживань та страждань, вона втратила можливість вільно користуватись автомобілем, змушена була витрачати значний час для пересування громадським транспортом, змінився її спосіб життя. Моральна шкода також полягає у приниженні її честі, гідності, престижу та ділової репутації. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів дізнання та досудового розслідування відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження неправомірності дій працівників Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві при затриманні ОСОБА_2 в результаті чого був пошкоджений автомобіль; доказів на підтвердження неправомірних дій працівників поліції при вилученні транспортного засобу та подальшу передачу його на зберігання на майданчик тимчасового тримання; що позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між такими діями і зникненням майна з автомобіля та його пошкодження. Вказувала на те, що на підтвердження вказаних у позові обставин, і одночасно із поданням позову позивачем було надано, а в подальшому в судовому засіданні було досліджено ряд належних та допустимих доказів, які повністю підтверджують обставини зазначені в позові, в тому числі і неправомірні дії працівників поліції. Посилалася на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки показанням свідків, які були очевидцями вилучення транспортного засобу та його пошкодження, та які підтвердили фактичні обставини справи. Крім того, вказувала на те, що суд першої інстанції помилково вважав, що на момент затримання автомобіля і його вилучення, даний транспортний засіб не належав позивачу, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 з 28.05.2015 року, не врахувавши, що автомобіль 26.05.2015 року разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу було вилучено працівниками поліції, а тому позивач 28.05.2015 року звернулась до уповноваженого органу і отримала нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.05.2015 року, в якому зазначено в пункті особливі відмітки - дублікат СВ-ВО-СХХ704142-27.02.2015. Отже, саме з 27.02.2015 року позивач набула права власності на автомобіль. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві - Глущенко О.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала просила залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100010005212 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. 26.05.2015 року близько 20.00 год. біля Центрального автовокзалу, що розташований по пр-ту Науки, 1 в м.Києві за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, був затриманий ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 . Слідчо-оперативною групою Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві було оглянуто автомобіль «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 та встановлено пошкодження правого переднього скла у вигляді отвору діаметром приблизно 1,5 см, та навкруги отвору тріщини по всьому склу. Інших видимих зовнішніх пошкоджень автомобіля не виявлено, про що зазначено в протоколі огляду місця події від 26.05.2015 року. На підставі протоколу огляду та затримання транспортного засобу автомобіль марки «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 був затриманий і в подальшому поміщений на території Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві. На підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2015 року в автомобілі «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 був проведений обшук, під час якого в спортивній сумці, що знаходилась в багажнику виявлено та вилучено пістолет, а також виявлені інструменти: металевий лом, канцелярський ніж, викрутка, пласкогубці, виявлені предмети, схожі на магазин до пістолету та блокнот з написом, черевики чорного кольору та дві футболки чорного кольору, дерев`яна біта, металева труба. В салоні автомобіля були виявлені та вилучені предмети, схожі на набої в кількості 20 шт., паперова упаковка з предметами, схожими на патрони в кількості 25 шт., поліетиленовий прозорий пакет із сім картками, посвідчення працівника міліції, блокнот синього кольору, мобільний телефон «Самсунг», електронний пристрій чорного кольору «Easy go», касетний диктофон, поліетиленовий пакет за нашаруванням речовини білого кольору, візитниця синього кольору, чорний броніжилет, спортивна футболка синього кольору, спортивка картка «Adidas», дерев`яна біта. Згодом автомобіль був поміщений на штраф майданчик за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1. 27.07.2015 року на підставі постанови слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Руденького О.О. автомобіль «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_1 . Відповідно до Звіту № 35/08/15 про оцінку вартості збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz E320» д.н. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 55 175,77 гривень, без врахування коефіцієнта - 118 731,22 гривні. Відповідно до рахунку на оплату № 8682 від 02.10.2015 року, наданого ФОП ОСОБА_4 , за проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, його вартість становить 271 623,23 гривні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності неправомірних дій працівників поліції при вилученні транспортного засобу та подальшу передачу його на зберігання на майданчик тимчасового тримання, та не доведено наявність причинного зв`язку між такими діями і зникненням майна з автомобіля та його пошкодження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту порушеного права визначені ст. 16 ЦК України. Одним із способів захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що незаконними діями працівників Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що виразились у пошкодженні та втраті майна, що належить їй на праві власності, їй була завдана матеріальна та моральна шкода, яку вона просить відшкодувати на підставі положень ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду». Так, згідно з ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Статтею другою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода. Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону. Для настання відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передбаченої ст. 1176 ЦК України, повинні існувати обставини, визначені частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Таких обставин в ході розгляду справи судом першої інстанції не встановлено, оскільки позивач просить відшкодувати їй шкоду, завдану внаслідок пошкодження її майна. Згідно ч.6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини». Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від від 21.12.2018 р. у справі справи № 920/31/18 та від 08.05.2018 у справі № 920/316/17. Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку. Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку. Незаконні (неправомірні) дії - це дії, вчинені всупереч встановленому порядку або закону. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, позивач не зверталась до суду з вимогами про визнання дій працівників Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві. При цьому, позивач не надала належних та достатніх доказів на підтвердження неправомірності чи протиправності дій працівників міліції при затриманні ОСОБА_2 , в результаті чого був пошкоджений автомобіль. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності неправомірних дій працівників поліції при вилученні транспортного засобу та подальшу передачу його на зберігання на майданчик тимчасового тримання, та не доведено наявність причинного зв`язку між такими діями і зникненням майна з автомобіля та його пошкодження. За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на зазначене, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірності дій працівників міліції, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з підстав визначених позивачем та передчасністю. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження вказаних у позові обставин позивачем було надано належні та допустимі докази, які повністю підтверджують обставини зазначені в позові, в тому числі і неправомірні дії працівників поліції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, тому такі твердження позивача про неправомірність дій працівників міліції ґрунтуються на припущеннях позивача. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки показанням свідків, які були очевидцями вилучення транспортного засобу та його пошкодження, та які підтвердили фактичні обставини справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки неправомірність дій працівників міліції підтверджується судовим рішенням, а не показами свідків. Крім того, суд першої інстанції надав належну оцінку показам свідків, які були очевидцями затримання, та вказав, що покази свідків не можуть бути належним доказом неправомірності дій працівників поліції, оскільки така протиправність не встановлена у визначений законом спосіб та не доведено факт перевищування своїх повноважень працівниками поліції. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійсно помилково зазначив, що на момент затримання автомобіля і його вилучення, даний транспортний засіб не належав позивачу, не врахувавши що автомобіль 26.05.2015 року разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу було вилучено працівниками поліції, а тому позивач 28.05.2015 року звернулась до уповноваженого органу і отримала нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.05.2015 року, в якому зазначено в пункті особливі відмітки - дублікат СВ-ВО-СХХ704142-27.02.2015, а отже, саме з 27.02.2015 року позивач набула права власності на автомобіль. Проте, такі посилання суду не призвели до ухвалення незаконного рішення суду, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів дізнання та досудового слідства, тому не можуть бути безумовної підставою для скасування по суті вірного та обґрунтованого рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування, та задоволення апеляційної скарги позивача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: