Постанова 4824 № 760/27080/20

Справа № 760/27080/20 Головуючий в суді І інстанції - Коробенко С.В. Провадження № 33/824/1073/2021 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ст.471 МК України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю представника Київської митниці Держмитслужби Короля Л.І., захисникаКоваленко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Клімова С.Г. на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: КНР, м. Пекін, громадянина Китаю, місце постійного проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , місце роботи: власник компанії «Fujian hua jun», паспорт громадянина КНР для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 03.06.2019, орган, що видав: National Immigration Administration, PRC, - визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. без конфіскації безпосередніх предметів правопорушення. Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №1674/10000/20 від 28.10.2020 валюту в розмірі 7700 (сім тисяч сімсот) доларів США та 400 (чотириста) Євро - повернуто ОСОБА_1 (ОСОБА_1). Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Відповідно до постанови ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 28.10.2020 року о 01 год. 30 хв. для проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» поступив громадянин КНР ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), що прибув до України з Німеччини, м. Франкфурт, авіарейсом LH 1492, авіакомпанії «Lufthansa». Для проходження митного контролю громадянин КНР ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. При усному опитуванні було встановлено, що пасажир переміщує готівкові кошти, що перевищують допустимі норми дозволеної до переміщення. Зазначений громадянин був запрошений до оглядової кімнати, де при перерахунку встановлено, що переміщував валютні цінності, а саме: 10 000 доларів США (десять тисяч) доларів США. Після проведення опитування громадянину КНР ОСОБА_1 (ОСОБА_1) було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянином було видано готівку в розмірі 19500 доларів США, 400 євро що знаходились: 10000 доларів США та 400 євро у гаманці, що містився в одному з відділень рюкзака (ручна поклажа), а 9500 доларів знаходились в одному з відділень дорожньої сумки. Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина КНР ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) валюта належить йому особисто. Готівка була перерахована в службовому приміщенні митниці в присутності громадянина КНР ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Пропущено через митний кордон еквівалент 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) доларів США. За цим протоколом про ПМП вилучено 7700 доларів США та 400 євро. Номінали валюти та номера купюр зазначені в описі предметів. З пояснень наданих громадянином ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), які містяться у справі, встановлено, що виявлені валютні цінності належать йому на праві власності, призначені для особистих цілей та оплати за лікування в одній з лікарень, злого умислу ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не мав, про те, що для переміщення через митний кордон України на дані речі необхідні дозвільні документи, не знав. Своє порушення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) визнав, мотивуючи незнанням порядку переміщення предметів через митний кордон України. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 366 Митного кодексу України, громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення. В протоколі зазначено, що пасажир ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) митної декларації не заповнював, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не звертався, самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через "зелений коридор" чим засвідчив про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, або підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Будь-які документи на переміщення валютних цінностей через митний кордон України у пасажира при перетині зони митного контролю були відсутні. Статтями 196, 197 Митного кодексу України встановлено порядок переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, на які встановлені заборони або обмеження. Дії громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), як стверджує представник митного органу, мають ознаки порушення митних правил, передбачені статтею 471 Митного кодексу України. Частиною 3 ст. 197 Митного кодексу України зазначено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Так, Постанова Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 "Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" визначає порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських метал. Відповідно до пункту 18 " Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 9999 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 9999 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Таким чином громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) порушив встановлений Митним кодексом України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю - проходження через "зелений коридор", перемістив товари на які законодавством України встановлені обмеження. Не погоджуючись із вказаним рішенням представником Київської митниці Держмитслужби Клімовим С.Г. подано апеляційну скаргу, у якій він просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) винним у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України, застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень й конфіскації предмету правопорушення - грошових коштів у сумі 7700 (сім тисяч сімсот) доларів США та 400 (чотириста) євро. Свої вимоги мотивує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною, винесена без врахування обставин справи та норм чинного законодавства. Зокрема, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо правопорушника додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України. Відповідно до ст.471 МК України конфіскація товарів, обмежених законодавством України до переміщення через митний кордон України, є обов`язковим видом стягнення, який застосовується до осіб, які формою проходження митного контролю обрали проходження через «зелений коридор». В свою чергу суд першої інстанції однобічно та упереджено підійшов до накладення стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації обмежених до переміщення валютних цінностей. Оскаржувана постанова не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства України, а тому вона підлягає скасуванню. У запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 (ОСОБА_1) - адвокат Коваленко І.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. На думку захисника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошові кошти, які мав ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )при перетині державного кордону України, мають законне походження та є його заробітною платою, і призначались для проходження лікування в Україні. Конфіскація вилучених грошових коштів поставить його в скрутне матеріальне становище, позбавить можливості пройти лікування та взагалі поставить його життя під загрозу. Заслухавши доповідь судді, думку представника митниці Короля Л.І. на підтримку поданої апеляційної скарги, доводи захисника Коваленко І.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про порушення митних правил та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )ніким не оспорюється. Разом з тим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є безпідставним. Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил. У п. 33 рішення ЄСПЛ по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Разом з тим, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (рішення від 09.06.2005 у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24.03.2005 у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України»; від 06.11.2008 у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів. Однак, висновки суду першої інстанції про те, що конфіскація вилученої в ОСОБА_1 (ОСОБА_1). готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар, є надуманими та безпідставними. Посилання суду на те, що валюта, яка має законне походження і переміщувалась ним для власних потреб, і що її можна законно переміщувати за умови письмового декларування, а також те, що жодних інших негативних наслідків не настало, державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді несплати митних платежів, а грошова сума настільки значна, що її конфіскація складає для правопорушника «індивідуальний надмірний тягар», є такими, що суперечить фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону. Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_1 (ОСОБА_1)готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар та не може бути застосована у даному випадку, хоча і підтверджено законність походження валюти. Під час проведення опитування ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) вказав, що вказані кошти йому потрібні на лікування. Проте в матеріалах справи відсутні докази того, які саме хвороби та патології ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) потребують лікування в медичному центрі «Ілая» методом клітинної терапії. Також є нічим не підтвердженими доводи сторони захисту про те, що не проведення клітинної терапії в Україні поставить здоров`я та життя ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) під загрозу. Із огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у матеріалах провадження відсутні докази, які б свідчили про дотримання районним судом «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини, а також про покладання на ОСОБА_1 (ОСОБА_1) «індивідуального надмірного тягаря», чи те, що конфіскація вилучених у нього коштів, ставить під загрозу його гідне людське існування. За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість вимог апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби та вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції скасувати. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Клімова С.Г. - задовольнити. Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) скасувати. Прийняти нову постанову, якою визнати винуватим ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., із конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №1674/10000/20 від 28 жовтня 2020 року валюти у розмірі 7700 (сім тисяч сімсот) доларів США та 400 (чотириста) Євро. Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль