Постанова 4824 № 759/3202/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № 33/824/2551/2020 Постанова винесена суддею Степановою С.В. Категорія: ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року, в с т а н о в и л а: Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з постановою суду, 31 грудня 2019 року о 22 год. 25 хв. на пр. Перемоги, 100/1 в м. Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ Vida», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України. Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, винесеною з порушенням закону, просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності без вказівки про встановлення його провини. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що справу розглянуто за його відсутності незаконно, що тягне обов`язкове скасування постанови з прийняттям нової, в незалежності від наявності або відсутності його провини, і така його позиція закріплена в ухвалах апеляційних судів. Крім того, згідно з протоколом, передбачуване правопорушення було зафіксовано більш як три місяці тому, а тому закінчився термін притягнення до адміністративної відповідальності, але винним він себе не визнає. При цьому звертає увагу, що при закритті справи за закінченням терміну притягнення до відповідальності в будь-який частині постанови вказівки про встановлення провини не може бути. Згідно висновку НКР, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Таким чином, відповідно до узагальнення науково-консультативного висновку НКР при ВАСУ при закритті провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що про існування та зміст оскаржуваної постанови він випадково дізнався лише 04.06.2020 року при відвідуванні суду з метою дізнатися про хід справи та можливості ознайомлення. При цьому, в матеріалах справи не має жодних доказів направлення або отримання ним викликів до суду, а також направлення йому копії оскаржуваної постанови. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню. Дана справа була призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції на 18.08.2020 року, однак у зв`язку із неявкою у судове засідання ОСОБА_1 , розгляд справи було перенесено на 08.09.2020 року. Між тим, у судове засідання, призначене на 08.09.2020 року, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду (а.с. 27, 28, 30), до суду апеляційної інстанції повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, ніяких клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило, а тому, з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, та те, що неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без його участі. Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані. Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, проаналізував у постанові докази у справі, і повно та всебічно з`ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , надав їм об`єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме - про не врахування ним дорожньої обстановки та не дотримання безпечної дистанції до автомобіля «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час керування 31 грудня 2019 року о 22 год. 25 хв. на пр. Перемоги, 100/1 в м. Києві автомобілем «ЗАЗ Vida», державний номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до їх зіткнення, та отримання внаслідок цього транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі ДТП з уточненнями до неї, яка була підписана відповідною посадовою особою та учасниками дорожньо-транспортної пригоди без будь-яких заперечень, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху на пр. Перемоги, 100/1 в м. Києві, а також дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту зіткнення, місця зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, характеру і локалізації механічних пошкоджень транспортних засобів, а також у рапорті працівника поліції УПП в Києві, яким уточнено фабулу адміністративного правопорушення, та поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо обставин події, в яких ОСОБА_1 фактично визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Оскільки вказані докази об`єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично і не наведено жодних доводів на спростування обставин вчинення ним правопорушення, яке встановлено судом у постанові за результатами розгляду складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а прохання про закриття провадження у справі пов`язується лише із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та без вказівки про встановлення його провини, зумовлене вимогою про скасування постанови суду виключно внаслідок розгляду судом першої інстанції справи у його відсутність і недотримання таким чином його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Між тим, що стосується доводів ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції у його відсутність та порушення у зв`язку із цим його прав, то зазначені права ОСОБА_1 міг в повній мірі реалізувати у суді апеляційної інстанції, проте, до суду апеляційної інстанції він не з`явився без поважних причин та будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не надав, як не привів він таких і в поданій ним апеляційній скарзі. Крім того, за наявної сукупності раніше згаданих доказів, відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні ніяк не вплинула на доведеність його винуватості у вчиненні правопорушення. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Що стосується апеляційного прохання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі стосовно нього на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, то необхідно зазначити наступне. Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті. З матеріалів справи вбачається, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено 31 грудня 2019 року, адміністративне стягнення, з урахуванням санкції ст. 124 КУпАП, у виді штрафу накладено постановою судді місцевого суду 05 березня 2020 року, що свідчить про те, що таке адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_1 в межах строків, визначених ст. 38 КУпАП. А відтак, і в цій частині судове рішення є законним та обґрунтованим. За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року. Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Горб І.М.