Ухвала КАС ВС № 560/2121/20

УХВАЛА 16 лютого 2021 року м. Київ справа №560/2121/20 адміністративне провадження №К/9901/3992/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 05 лютого 2021 року. У пункті 1 прохальної частини касаційної скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - скаржник) заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору скаржник вказує на відсутність коштів на зазначену мету. Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має легітимну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно з законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до правосуддя та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку з цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати. Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», Кабінет Міністрів України було зобов`язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Вивчивши клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для звільнення від сплати судового збору і не підтверджена жодними доказами. Як убачається з касаційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржує рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року. Частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як убачається з оскаржуваних судових рішень, позов, з яким позивач звернувся до суду в 2020 році, містить одну вимогу немайнового характеру. За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102, 00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1681,60 грн (2102,00х0,4х200%). Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліку, шляхом подання документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

3. Надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, який зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя І.В. Желєзний