Постанова 4857 № 460/1851/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1851/19 пров. № А/857/4807/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - суддя (судді) в суді першої інстанції Комшелюк Т.О., місце ухвалення рішення м. Рівне, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (заміненого на правонаступника Головне управління ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2019 за №№: 0003891404; 0003881404. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 11.03.2019 № 0003881404 у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 11.03.2019 № 0003891404 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 1680 грн. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 11.03.2019 № 0003891404 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 грн відмовлено. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області в сумі 768,02 грн. Рішення мотивоване тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки відповідно до норм чинного законодавства судом надається оцінка відповідності рішення контролюючого органу нормам чинного законодавства на момент його прийняття, то надання первинних документів до позовної заяви не спростовує правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження щодо надання оцінки документів, що не були пред`явлені до перевірки, що належить виключно до компетенції апелянта. В зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.02.2019 на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області № 478 від 15.02.2019, посадовими особами відповідача була проведена фактична перевірка закусочної « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якій здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , про що складений акт. Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, реалізується без відповідних документів на придбання за місцем реалізації на момент перевірки горілка «Козацька Рада» місткістю 0,5 л 2 пляшки по ціні 120 грн на суму 240 грн та горілка «Немирів особлива» місткістю 0,5 л 5 пляшок по ціні 120 грн на суму 600 грн; реалізація алкогольних напоїв (50 грам горілки «Немирів особлива» ціною 12,00 грн) без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без надання касового чеку. 11.03.2019 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003881404, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачена п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України на суму 510 грн; № 0003891404 за порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за яке передбачена п.1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1681 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно вимог п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Вимогами п. 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Згідно з абз. 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Як вірно враховано судом першої інстанції, із змісту позовної заяви слідує, що посадовими особами відповідача не пред`явлено службових посвідчень перед початком проведення фактичної перевірки, що є порушенням ст. 81 ПК України. Відповідач у своєму відзиві на позов даний факт не підтверджує, але й доказів на його спростування суду не надав. Таким чином, посилання позивача на порушення порядку проведення фактичної перевірки є прийнятними. Разом з тим, позивач маючи правові підстави для не допуску посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки, таким правом не скористався. Тому непред`явлення службових посвідчень посадовими особами відповідача перед початком проведення перевірки не може слугувати єдиною та безумовною підставою для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки є формальною обставиною. Фактична перевірка була проведена за участі позивача, що підтверджується його особистим підписом у акті перевірки без зауважень та не заперечується останнім. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 № 88, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до п. 12 ст. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Слід зазначити, що облік товарних запасів є бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку. Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, товарно-транспортні накладні, тощо. Відповідно, порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку є відсутність таких первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей. Облік надходження товару від постачальників здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку платника. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не містить вимог щодо наявності первинних документів, які підтверджують походження товарів, за місцем їх реалізації. Порядок бухгалтерського обліку товарів встановлений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом МФУ від 20.10.1999 № 246 (далі - П(С)БО 9 «Запаси»). Відповідальність за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, може бути застосована лише у тому випадку, коли облік товарів або не здійснюється або здійснюється з порушенням порядку, визначеного П(С)БО 9 «Запаси», що є предметом дослідження документальної, а не фактичної перевірки. Сама по собі відсутність на момент перевірки видаткових накладних (первинних документів на отримання товару) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО 9 «Запаси», не є підставою для застосування фінансових санкцій. Тобто, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає здійснення своєчасного обліку товарів (накопичення інформації, зокрема, в електронному вигляді), який здійснюється на підставі первинних документів, але не вимагає зберігання оригіналів первинних документів саме в пункті продажу, де застосовується реєстратор розрахункових операцій. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалах від 20.01.2015 у справі № 21-275а14 та від 11.06.2013 у справі №21-147а13. Як встановлено судом, посадовим особам контролюючого органу позивачем було повідомлено, що всі первинні документи знаходяться у нього вдома. Наведене підтверджується записом позивача у акті перевірки. Також повідомлено, що облік товарів ведеться в закусочній в електронному вигляді на основі залишків. В матеріалах перевірки не міститься даних про реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а також відсутні будь-які відомості про дослідження відповідачем первинних документів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та вибуття товару. При цьому, позивачем до скарги на податкові повідомлення-рішення додавались копії первинних документів - видаткової накладної №1510 від 18.02.2019 (на купівлю горілки «Козацька Рада Класична» місткістю 0,5 л в кількості 2 одиниць), видаткової накладної №1500 від 18.02.2019 (на купівлю горілки «Немирів особлива» місткістю 0,5 л в кількості 5 одиниць) на підтвердження ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу товарів, що відображені в такому обліку. Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність твердження контролюючого органу про те, що відсутність на момент перевірки в закусочній «Юмалі» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 277, первинних документів (видаткових накладних) є свідченням відсутності ведення обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку та приписів щодо того, що накладні мають невідкладно надаватись особам, які проводять перевірку, а отже є підтвердженням неналежного ведення /не ведення обліку товарів та є порушенням вимоги п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Отже, податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019р. №0003881404 на суму 510 грн та податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 №0003891404 на суму 1680 грн є необґрунтованими, та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що перед початком фактичної перевірки була проведена контрольна розрахункова операція. Так, посадовими особами відповідача перед пред`явленням наказу на перевірку придбано в закусочній «Юмалі» 50 грам горілки «Немирів особлива» вартістю 12,00 грн. Позивач, стверджуючи про відсутність обов`язку видати касовий чек, послався на відсутність передачі товару, з огляду на норми цивільного законодавства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких доводів з урахуванням наступного. Згідно п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників уповноважених осіб, суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Згідно матеріалів справи, з метою продажу товару позивачем були здійснені наступні дії: налито 50 грам горілки «Немирів особлива», що ним не заперечується. Позивачем проведений розрахунок на повну суму даної покупки, що підтверджується актом фактичної перевірки. Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, під час здійснення відповідачем контрольної розрахункової операції позивачем проведений розрахунок на повну суму покупки і в розумінні правових норм, визначених п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, позивач зобов`язаний був провести розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та видати розрахунковий документ, тобто касовий чек. За правилами абзацу 1 пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня. Тому контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР в сумі 1 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 за № 0003881404 на суму штрафних санкцій 510 грн є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 0003891404 на суму штрафних санкцій 1681 грн є частково протиправним на суму 1680 грн та в цій частині підлягає скасуванню, проте в частині застосування до позивача санкції на суму 1 грн є правомірним та скасуванню не підлягає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.. Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 460/1851/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 17.02.2021 року