Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10147/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10147/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Домусчі С.Д., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції в Одеській області, третя особа: Суворовська державна податкова інспекція Північного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції в Одеській області, третя особа: Суворовська державна податкова інспекція Північного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просила суд: визнати незаконними дії відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області при здійсненні виконавчого провадження ВП №45031022 та визнати незаконними і скасувати: постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленко В.О. від 10 жовтня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №45031022 за виконавчим листом №2-а/1570/8954/2011; постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва В.О. від 03 березня 2017 року в рамках виконавчого провадження №45031022 про опис та арешт майно боржника, ТОВ Александрія Нова - 86/100 (вісімдесят шість сотих) частки будівлі столової загальною площею 1 466,7 кв. м., що знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 253; постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва В.О. від 17 березня 2017 року в рамках виконавчого провадження №45031022 - про призначення суб`єкта оціночної діяльності - Консалтингову компанію Бюро оцінки Стефанович - для здійснення оцінки майна; постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва В.О. від 16 серпня 2017 року в рамках виконавчого провадження №45031022 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - для проведення оцінки арештованого майна TOB Інвестиційно-консалтингове бюро Тріада; визнати незаконною передачу старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєвим В.О. 86/100 (вісімдесят шість сотих) частки будівлі столової, що знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 253 та належала на праві власності боржнику, ТОВ Александрія Нова - ОФ ДП Сетам ( 65070, м.Одеса, вулиця Інглезі, 15) - для реалізації через електронні торги з порушенням норм статті 366 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження та пункту 3 розділу І Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за №2831/5 за оцінкою, здійсненою ТОВ Інвестиційно-консалтинговим бюро Тріада 04 вересня 2017 року; визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка проявилась в не роз`ясненні боржнику, ТОВ Александрія Нова (боржнику в рамках виконавчого провадження ВП №45031022) його прав, згідно Закону України Про виконавче провадження; визнати незаконним та не чинним Висновок про вартість майна, який міститься у Звіті про незалежну оцінку належних на праві приватної власності ТОВ Александрія Нова , 86/100 ( восьмидесята шести сотих) частки будівлі столової., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складеному 04 вересня 2017 року ТОВ Інвестиційно-консалтинговим бюро Тріада. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. В подальшому, 05.11.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду на виконання ухвали суду від 12 жовтня 2020 року надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про усунення недоліків за вхід. № 46763/20 від 05.11.2020 року. Окрім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції в Одеській області, третя особа: Суворовська державна податкова інспекція Північного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження по справі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що не будучи ні учасником виконавчого провадження ВП №45031022 за виконавчим листом №2-а/1570/8954/2011, ані особою, яка залучалась до проведення виконавчих дій, позивач не мала можливості та не могла ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, при цьому про порушення своїх прав дізналась 28 вересня 2020 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. На думку апелянта, згідно норм діючого законодавства вона не повинна була дізнатись про порушення її прав та законних інтересів порушення в більш ранній час. За таких обставин, апелянт вважає, що позовна заява була подана в межах визначеного ст. 287 КАС України строку для звернення до адміністративного суду, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено визначений законом строк для звернення до адміністративного суду підстави, вказані позивачем не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, пропущено визначений законом строк для звернення до адміністративного суду, а недоліки адміністративного позову залишились не усунутими. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Предметом позову в даному випадку є правомірність дій та рішень посадових осіб органу виконавчої служби у межах ВП №45031022. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відтак, в даному випадку строк звернення до суду обчислюється з того моменту, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, як у позовні заяві, так і у апеляційній скарзі позивач стверджує, що про порушення своїх прав вона дізналась 28 вересня 2020 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження ВП №45031022. Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.2 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Водночас, жодних доказів того, що позивач ознайомилась із матеріалами виконавчого провадження ВП №45031022 саме 28 вересня 2020 року позивачем до суду не надано, в матеріалах справи зазначені докази відсутні. Доводи позивача, що вона останнім часом перестала отримувати дивіденди, що спонукало її звернутись до директора ТОВ «Александрія Нова», на що було отримано інформацію, що все належне нерухоме майно реалізовано виконавчою службою в порядку виконання рішення по справі №2-а/1570/8954/2011, також жодними доказами не підтверджені. З урахуванням положень ст.ст. 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача. При цьому суд звертає увагу, що якщо виходити з того, що строк звернення до суду обчислюється з того моменту, коли позивач повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, то такий строк також є пропущеним, оскільки позивач, як засновник юридичної особи та особа, яка отримує дивіденди, виплата яких здійснюється періодично, повинна була бути обізнана про наявність виконавчого провадження, відкритого ще у 2014 році. До того ж, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку». Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, що вона дізналась про порушення свої прав саме 28 вересня 2020 року, при цьому матеріали справи не свідчать, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки. З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є повернення адміністративного позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суд першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції в Одеській області, третя особа: Суворовська державна податкова інспекція Північного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець