Постанова 4852 № 280/2271/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/2271/20 головуючий суддя І інстанції -Конишева О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 в адміністративній справі №280/2271/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.11.2019 року № 1791-5707-0821, № 1792-5707-0821, № 1793-5707-0821. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.11.2019 №1791-5707-0821. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.11.2019 №1792-5707-0821. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.11.2019 №1793-5707-0821. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування. ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, 05.05.2015 між Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізької області та позивачем укладені три договори оренди землі, а саме: - щодо земельної ділянки кадастровий номер 2320381200:04:001:0007 загальною площею 7,5591 га, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку на території Давидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - щодо земельної ділянки кадастровий номер 2320381200:06:003:0001 загальною площею 10,1521 га, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку на території Давидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - щодо земельної ділянки кадастровий номер 2320381200:04:004:0001 загальною площею 9,9277 га, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку на території Давидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до умов вищезазначених договорів оренди землі, орендна плата вноситься орендарем, згідно рішення Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 26.01.2015 №20/5 у грошовій формі у визначеному розмірі, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Договори укладено строком на 15 років з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою, право оренди земельної ділянки за вказаними договорами зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2015 за №10574944, №10574180 та №10574667. Відповідно до Актів приймання передачі об`єкта оренди, 30.07.2015 позивач прийняв в оренду вказані земельні ділянки. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.09.2015 ОСОБА_1 зареєстрував юридичну особу ФГ «Вовчанське-Агро». Відповідно до Статуту ФГ «Вовчанське-Агро» ОСОБА_1 , як засновник передав право користування орендованими ним земельними ділянками. ФГ «Вовчанське-Агро» подало податкову декларацію з плати за землю за 2017-2018 рік, у якій задекларувало грошове зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки кадастровий номер 2320381200:04:001:0007, кадастровий номер 2320381200:04:004:0001 та кадастровий номер 2320381200:04:004:0001. До матеріалів справи також надано копії платіжних доручень, з яких вбачається, що ФГ «Вовчанське-Агро» сплачувало грошове зобов`язання з орендної плати за період з лютого 2017 року по грудень 2018 року щомісячно в повному обсязі. 22.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області сформувало та направило на адресу позивача податкові повідомлення-рішення: - №1792-5707-0821, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 8232,76 грн та за 2018 рік в розмірі 8232,76 грн; - №1793-5707-0821, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 8232,76 грн та за 2018 рік в розмірі 8232,76 грн; - №1791-5707-0821, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 8232,76 грн та за 2018 рік в розмірі 8232,76 грн. Не погодившись з правомірністю прийняття наведених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Згідно п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень були висновки відповідача відносно того, що саме позивач має сплачувати орендну плату за земельні ділянки за кадастровими номерами 2320381200:04:001:0007, 2320381200:06:003:0001, 2320381200:04:004:0001, оскільки саме йому було передано в оренду наведені земельні ділянки. Між тим, відповідно до п. 5.12 Статуту Фермерського господарства «Вовчанське-Агро» до складеного капіталу господарства передається право користування земельними ділянками, згідно укладених договорів оренди від 05.05.2015 року між ОСОБА_1 та Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізької області, а саме: земельною ділянкою загальною площею 7.5591 га., кадастровий номер 2320381200:04:001:0007; земельною ділянкою загальною площею 9.9277 га., кадастровий номер 2320381200:04:004:0001; земельною ділянкою площею 10.1521 га., кадастровий номер 2320381200:06:003:0001. Також, з матеріалів справи вбачається, що ФГ «Вовчанське-Агро» здійснювало декларування податку з наведених земельних ділянок та сплату орендної плати, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень (а.с. 65-81). Так, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що незважаючи на те, що договора оренди землі були укладені між Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізької області та фізичною особою ОСОБА_1 і сплата орендної плати за землю є умовою цих договорів, орендна плата є податком за користування землею, то в даному випадку з урахуванням того, що об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства - платником земельного податку, відповідно до вимог ст.270 Податкового кодексу України є, саме постійний землекористувач (фермерське господарство), а не та особа, яка отримала земельні ділянки на правах оренди з метою створення фермерського господарства. Таким чином, з огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 в адміністративній справі №280/2271/20- залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя С.В. Сафронова суддя В.Є. Чередниченко