Постанова 4851 № 520/12791/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Бідонька А.В. 17 лютого 2021 р. Справа № 520/12791/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 24.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі Адміністрація ДПСУ), яка полягає у відмові підготовки та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку його пенсії за нормами чинними на 29.01.2020 року, із застосуванням вимог п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та п. 4 постанови КМУ № 704 в редакції, що діяла до внесення змін, при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та врахування відповідної відсоткової надбавки за вислугу років (50 %) і додаткових видів грошового забезпечення для проведення з 01.02.2020 року перерахунку основного розміру його пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262- XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), постанови КМУ № 704 ; - зобов`язати відповідача підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку його пенсії за нормами чинними на 29.01.2020 року, із застосуванням вимог п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови КМУ № 704 та п. 4 постанови КМУ № 704 в редакції, що діяла до внесення змін, при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та врахування відповідної відсоткової надбавки за вислугу років (50 %) і додаткових видів грошового забезпечення для проведення з 01.02.2020 року перерахунку основного розміру його пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, постанови КМУ №

704. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з набранням 05.03.2019 року законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 відповідач направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії. Однак, при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, які обраховуються з урахуванням цієї складової, відповідач не врахував судового рішення по справі № 826/6453/18. Позивач вважає, що при складанні довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсій, яку Адміністрація ДПСУ направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії, невірно було визначено розміри складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентну надбавку за вислугу років 50 %, тощо), а саме: посадовий оклад та оклад за військовим званням визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня відповідного року. Разом з тим, на переконання позивача, відповідач повинен був скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку, в якій посадовий оклад та оклад за військовим званням, інші види грошового забезпечення розраховуються шляхом множення розміру 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не застосовано пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови КМУ № 704 при обчисленні розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня відповідного року. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , відповідач зазначає, що у відповідності до п. 4 постанови КМУ № 704, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ № 103 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. При цьому, щодо застосування пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 вказує, що примітка, за загальним правилом, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень, тому застосуванню підлягають саме положення основної норми постанови КМУ №

704. Крім іншого, вказує, що приміткою, на яку посилається позивач, не передбачено застосування мінімальної заробітної плати саме у місячному розмірі, а також те, що Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року (справа розглянута в порядку спрощеного провадження) в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення вмотивовано тим, що на момент виникнення спірних правовідносин п. 4 постанови КМУ № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 рік». Судом зазначено, що п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно з постановою КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується. Пунктом 4 постанови КМУ № 704 чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення вимог його адміністративного позову. В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на доводи, аналогічні викладеним у позові. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач наводить аргументи, аналогічні доводам, викладеним у відзиві на адміністративний позов. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Учасниками справи не спростовується, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної прикордонної служби України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію, призначену в порядку та на умовах Закону № 2262-ХІІ. Із відповіді Адміністрації ДПСУ на звернення відповідача убачається, що відповідач не вбачає законодавчих підстав для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача ві іншій спосіб ніж, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2018 року (а.с. 17-22). Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. У відповідності до ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Пунктом 4 постанови КМУ № 704 (в редакції, що була чинною до 24.02.2018 року) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Постановою КМУ № 103, що набрала законної сили 24.02.2018 року, пункт 4 постанови КМУ № 704 викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України від 27.02.2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 49). Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України. Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб`єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права. Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, «Примітка» застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови КМУ № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує. Відповідно до пп. 2 п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року № 870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: <>- в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень. Таким чином, колегія суддів зауважує, що Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень. За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМУ № 704 не має нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ № 704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб. 01.01.2017 року набрав чинності Закон № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року. Колегія суддів зауважує, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМУ № 704 не має нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ № 704 пункт 4 (Закону № 1774-VIII), яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України) При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року без змін. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц