Постанова Тернопільський апеляційний суд № 602/147/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/147/20Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/817/197/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Іванюта О.М. сторін: представника апелянта ОСОБА_1 розглянувши в режимі відеоконференції цивільну справу № 602/147/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Радосюком А.В., повний текст якого складено 05 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині Ѕ частини спадкового майна, визнання права власності на Ѕ частини спадкового майна, скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині Ѕ, визнання права власності на Ѕ спадкового майна та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_6 . У шестимісячний строк після смерті матері вона та відповідачка не звернулися до нотаріуса за оформленням спадкових прав, оскільки фактично вступили у володіння спадковим майном. Спадкове майно складається із земельних ділянок загальною площею 2.16 га., з яких 0.23 га.- кормових угідь, 1.93 га. рілля. Вказані земельні ділянки вона передала у користування ТОВ «Агро-Ланівці» і по 2017 рік отримувала орендну плату під підпис у журналі. У 2018 році ТОВ «Агро-Ланівці» припинило їй здійснення виплат за користування земельними ділянками, оскільки з`явився інший власник. Крім того, рішенням Лановецького районного суду від 24 квітня 2019 року вимоги заявниці ОСОБА_5 задоволено та встановлено місце відкриття спадщини АДРЕСА_1 , встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що 16 січня 2020 року вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак, їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом № 439 та № 437 вже видано 05 серпня 2019 року ОСОБА_5 . У зв`язку з викладеним позивачка просила суд: - встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини у розмірі Ѕ всього спадкового майна після смерті матері ОСОБА_6 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №439 від 05 серпня 2019 року, що видане приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Тернопільської області Наконечною А.І. в частині Ѕ; - визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 437 від 05 серпня 2019 року, що видане приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Тернопільської області Наконечною А.І. в частині Ѕ; - визнати за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ѕ частину земельних ділянок: з кадастровим номером 6123810100:01:001:1557, площею 0.2317 га. та кадастровим номером 6123810100:01:001:0677, площею 1.9334 га.; - скасувати запис про право власності № 32691845 від 05 серпня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що внесений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Тернопільської області Наконечною А.І.; - скасувати запис про право власності № 23691775 від 05 серпня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що внесений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Тернопільської області Наконечною А.І.; - стягнути з відповідача судові витрати по справі. Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що після смерті матері апелянт фактично вступила в управління спадковим майном шляхом передачі земельних ділянок загальною площею 2.16 га. (з них 0.23 га.- кормових угідь, 1.93 га. рілля) у користування ТОВ «Агро-Ланівці» і по 2017 рік включно уповноважені особи вказаного товариства платили орендну плату. Крім того, факт вступу у фактичне володіння спадковим майном підтверджується актом від 26 грудня 2019 року, що складений депутатами Ланівецької міської ради ОСОБА_7 у присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Звертає увагу, що за життя мати ОСОБА_6 не склала заповіту, а тому після її смерті має місце здійснення спадкування за законом, де ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги після смерті матері. Посилається на те, що наявність у ОСОБА_4 оригіналу державного акта серії Р2 № 690995 від 23 січня 2002 року на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 2.16 га. (з них 0.23 га.- кормових угідь, 1.93 га. рілля) свідчить про вступ апелянта в управління чи володіння спадковим майном. Вважає, що апелянт та відповідач по справі, вчинивши дії щодо прийняття та володіння відповідним рухомим майном після смерті матері, вважаються такими, що фактично прийняли спадщину, у тому числі і нерухоме майно. Зазначає, що судом першої інстанції підставність або безпідставність інших, заявлених в позові вимог, взагалі не встановлювалась. У зв`язку з викладеним просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив. В судовому засіданні представник апелянта адвокат Пащук Т.С. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Оришківці Лановецького району Тернопільської області померла ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09 червня 2003 року Лановецькою міською радою Лановецького району Тернопільської області (а.с.5). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29 грудня 1965 року, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (а.с.6). Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00020120171 від 11 травня 2018 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 05 лютого 1983 року, актовий запис №3, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_13 », 14 грудня 1987 року шлюб розірвано, актовий запис № 70 (а.с.9). Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно 15 січня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 30 січня 1988 року, актовий запис № 02, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_13 » (а.с.11). Згідно копії свідоцтва про переміну прізвища, імені, по-батькові серії НОМЕР_4 , виданого 26 жовтня 2001 року Відділом РАГС Дубенського районного управління юстиції, ОСОБА_15 перемінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с.10). Згідно копії державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 690995, виданого 23 січня 2002 року на підставі рішення XXIII сесії 3 скликання Лановецької міської Ради народних депутатів від 02 листопада 2001 року, ОСОБА_6 передається у приватну власність земельна ділянка площею 2.16 га. в межах згідно з планом, яка розташована на території Лановецької міської ради, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13). Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20 січня 2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6123810100:01:001:0677, площею 1.9334 га., становить 85639.91 грн. (а.с.14). Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20 січня 2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6123810100:01:001:1557, площею 0.2317 га., становить 1056.73 грн. (а.с.15). Згідно копії накладної №48 від 18 квітня 2010 року ОСОБА_4 є замовником у п/п ОСОБА_16 пам`ятника з мармурової крихти з встановленням та доставкою, вартістю 4000 грн. (а.с.16). Згідно копії акта, складеного депутатом Лановецької міської ради в присутності свідків 26 грудня 2019 року, ОСОБА_4 вступила у фактичне володіння спадковим майном, а саме земельною ділянкою площею 2.16 га., яка належала її матері ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17). Згідно оголошення в газеті «Голос Лановеччини» № 19 від 02 листопада 2018 року, державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 690995, виданий 23 січня 2002 року на ім`я ОСОБА_6 , слід вважати втраченим (а.с.20). Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року по справі № 602/360/19 заяву ОСОБА_5 задоволено. Встановлено місце відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 АДРЕСА_1 та встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане рішення набрало законної сили 28 травня 2019 року (а.с.18-19). Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 січня 2020 року, приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Тернопільської області Наконечною А.І. позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали її матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене майно було видано іншому спадкоємцю ОСОБА_6 , а саме: її дочці ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину та подала всі необхідні документи для видачі свідоцтв про право на спадщину (а.с.21). Як вбачається з копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10 січня 2020 року №195857727 власником земельних ділянок: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.9424 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:0678 та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0.2317 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:1557, є ОСОБА_5 . Вказані земельні ділянки передано в оренду ТОВ «Агро-Ланівці» (а.с.22-25). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 серпня 2019 року, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.2317 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:1557, що розташована на території Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 690995, виданого Лановецькою міською радою Лановецького району Тернопільської області 23 січня 2002 року, який був втрачений (а.с.54). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 176367543 від 05 серпня 2019 року, власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2317 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:1557 є ОСОБА_5 (а.с.55). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 серпня 2019 року, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.9334 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:0677, що розташована на території Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 690995, виданого Лановецькою міською радою Лановецького району Тернопільської області 23 січня 2002 року, який був втрачений (а.с.56). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 176366988 від 05 серпня 2019 року, власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.9334 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:0677, є ОСОБА_5 (а.с.57). Згідно копії акта, складеного депутатом Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області 21 грудня 2018 року, ОСОБА_5 фактично вступила у володіння та користування спадковим майном, а саме земельною ділянкою загальною площею 2.16, яка належала померлій ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58). Згідно копії акта, складеного депутатом Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області 21 грудня 2018 року, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.59). Згідно повідомлення ТОВ «Агро-Ланівці» № 5 від 10 квітня 2020 року, ТОВ «Агро-Ланівці» користується на правах оренди земельною ділянкою площею 0.2317 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:1557 із 01 вересня 2019 року, згідно договору оренди землі від 01 вересня 2019 року, речове право № 33379599, а також користується на правах оренди земельною ділянкою площею 1.9334 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:0677 із 01 вересня 2019 року, згідно договору оренди землі від 01 вересня 2019 року, речове право № 33376882. ТОВ «Агро-Ланівці» не отримувало у користування від ОСОБА_4 вищевказані земельні ділянки із кадастровими номерами 6123810100:01:001:0677 , 6123810100:01:001:1557 (а.с.77). Згідно копії договору оренди землі від 01 вересня 2019 року, ОСОБА_5 передає в оренду ТОВ «Агро-Ланівці» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.2317 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:1557, договір укладено на 10 років (а.с.78-79). Факт передачі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.2317 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:1557 в оренду ТОВ «Агро-Ланівці» підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 182326591 від 25 вересня 2019 року (а.с.80). Згідно копії договору оренди землі від 01 вересня 2019 року, ОСОБА_5 передає в оренду ТОВ «Агро-Ланівці» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.9334 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:0677, договір укладено на 10 років (а.с.81-82). Факт передачі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1.9334 га, кадастровий номер 6123810100:01:001:0677 в оренду ТОВ «Агро-Ланівці» підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 182302513 від 25 вересня 2019 року (а.с.83). В суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснив, що він є сином позивачки. Його баба померла в 2003 році. Документи на землю були у його матері, яка отримувала кошти і зерно за пай до 2017-2018 років. Він також має пай і вони отримували кошти разом. Позивач була на похороні своєї матері і ставила пам`ятник. Після смерті баби вони приїжджали туди, косили траву і підрізали дерева. В суді першої інстанції свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона є дочкою позивачки. Вони були на похороні, позивач також була. В подальшому вони доглядали могилу, хату, а також здавали бабин пай в оренду, отримували орендну плату. Мама перед смертю баби отримала від неї всі документи. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до правил статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до частин 1, 2 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них з визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішення суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно абзацу третього п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року (далі Постанови Пленуму ВСУ №7), свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Відповідно до норм Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» підтвердженням права власності на земельну ділянку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Згідно ст.125 ЗК України власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстраційних прав. Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно п.10 Постанови Пленуму ВСУ №7 у відповідності до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Власник майна, як це передбачає ст. 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_4 вказує, що вона фактично вступила в управління спадковим майном, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. На момент виникнення спірних правовідносин діяли норми ЦК УРСР 1963 року, які підлягають застосуванню у даній цивільній справі. Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Таким чином під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід розуміти різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17. Доводи апелянта про те, що вона фактично вступила в управління спадковим майном шляхом передачі в оренду ТОВ «Агро-Ланівці» земельних ділянки загальною площею 2.16 га. колегія суддів відхиляє, оскільки вказана обставина спростована повідомленням ТОВ «Агро-Ланівці» № 5 від 10 квітня 2020 року. Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що вступ ОСОБА_4 у фактичне володіння спадковим майном підтверджується актом від 26 грудня 2019 року, оскільки в даному акті відсутні відомості про вчинення позивачкою вказаних дій протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_6 . Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року по справі № 602/360/19 заяву ОСОБА_5 задоволено. Встановлено місце відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 АДРЕСА_1 та встановлено факт прийняття спадщини. Даним рішенням суду встановлено, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_6 входять земельні ділянки загальною площею 2.16 га. При цьому, рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2019 року по справі № 602/360/19 набрало законної сили та не оскаржувалалось ОСОБА_4 , яка вважає, що її права щодо земельних ділянок загальною площею 2,16 га. порушено. Твердження апелянта про те, що наявність у ОСОБА_4 оригіналу державного акта серії Р2 № 690995 від 23 січня 2002 року на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 2.16 га. свідчить доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки у відповідності до п.113 глави 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5 (чинної на момент відкриття спадщини) цей документ може прийматися з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. З відзиву на позов вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 позовних вимог не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що встановлення ОСОБА_4 пам`ятника на могилі матері не є доказом вступу позивача в управління спадковим майном. Посилання апелянта на покази свідків в суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки дані покази стосуються передачі в оренду ТОВ «Агро-Ланівці» земельних ділянок загальною площею 2.16 га., що спростовано матеріалами даної справи. З огляду на викладене, правильний є висновок суду про те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження вступу нею в управління або володіння спадковим майном. Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не надано оцінки решти позовних вимог (визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині Ѕ, визнання права власності на Ѕ спадкового майна, скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно), оскільки решта позовних вимог є похідними від позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, а тому відсутні правові підстави для задоволення таких вимог. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 15 лютого 2021 року. Головуючий Судді