Постанова Одеський апеляційний суд № 2-376/11

Номер провадження: 22-ц/813/5008/21 Номер справи місцевого суду: 2-376/11 Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2021 року м. Одеса Колегія Одеського апеляційного суду у складі: головуючого Ващенко Л.Г. суддів Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участі секретаря Чепрас А.І., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року про відмову у видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання (одноособово суддя Малиновський О.М.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «ФІНРОСТБАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони у виконавчому провадженні, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА 08.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах № 2-376/11 від 16.08.2011 року та видачу дублікатів виконавчих листів, посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 03.02.2011 року у цивільній справі № 2-376/11, позовні вимоги ПАТ «ФІНРОСТБАНК» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «ФІНРОСТБАНК» заборгованість за кредитним договором №1/00345 від 14.02.2008 року в сумі 251 991,62 гривень, а також судові витрати в сумі 1 820 гривень. На час звернення із заявою права вимоги щодо зазначених боржників передано від ПАТ «ФІНРОСТБАНК» до ОСОБА_1 , згідно договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 64 від 26.03.2019 року, тому заявник просив замінити стягувача у виконавчому провадженні. Крім того, посилаючись на втрату виконавчих листів відносно боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виданих Суворовським районним судом міста Одеси 16.08.2011 року, ОСОБА_1 просить видати їх дублікати і поновити строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання, посилаючись на поважність причин пропуску строку. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2019 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому проваджені задоволено. Суд замінив стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси по справі № 2-376/11 від 03.02.2011 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і відмовив у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновленні строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання. ОСОБА_1 в частині не погодився із ухвалою суду від 21.11.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, постановити нову ухвалу про задоволення заяви в цій частині,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Суд першої інстанції прийшов до помилкового та неправомірного висновку щодо відмови у задоволенні заяви в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачі їх дублікатів, мотивуючи своє рішення тим, що заявник не зазначив поважності причин, за яких були втрачені оригінали виконавчих листів. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів №2-2923/13 від 22.12.2014 до виконання та у видачі дублікатів, суд посилається на те, що вказані причини пропуску строку для пред`явлення їх до виконання є неповажними, заявником не надано належних доказів підтвердження викладених у заяві обставин, що є безпідставним. Суд зазначає, що поважними обставинами визнають лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від сторони стягувача, пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій, а підстави, наведені ОСОБА_1 у заяві суд визнав неповажними. Факт втрати виконавчих листів є таким, що не залежав від волі заявника, оскільки вказані виконавчі документи заявнику від ПАТ «Фінростбанк» передано не було, з Акту приймання-передачі документів вбачається, що оригінали виконавчих документів не передавались ОСОБА_1 . По зазначеним виконавчим листам існує непогашена заборгованість за кредитним договором, що підтверджується доданими до заяви витягом з додатку №1 до Договору №64 про відступлення прав вимоги від 26.03.2019 року, а тому є необхідність в отриманні дублікатів виконавчих листів. Суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що заявник не має жодного відношення до внутрішньої організації роботи Банку (позивача по справі) та не міг впливати на дії направлені на пред`явлення виконавчих документів на виконання, саме з цих підстав пропуск цих строків не залежав та не залежить від волі заявника. Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 р. № 3рп/2010 у 1-7/2010 констатував, що відмова у видачі дубліката виконавчого листа унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. Аналогічну позицію закріплено в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №33 7/5253/13-ц. Судом першої інстанції не враховано позицію викладену в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року по справі №6/275-08, відповідно до аналогії з якою, ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого листа. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дублікату виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Отже усі підстави для видачі дублікатів виконавчих листів №2-376/11 р. від 16.08.2011 року та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання є поважними, оскільки вони є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення заявника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами й труднощами для вчинення необхідних процесуальних дій щодо пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини, далі-ЄСПЛ у справі «Глоба проти України», по. 15729/07, від 05.07.2012). У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що ...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті

6. Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03 від 06.10.2011 року) існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній). Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року). Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має резолютивна судового розгляду (пункт 43). Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення поруш прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 3 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень, складовою права на справедливий судовий захист. ОСОБА_1 , як правонаступник за кредитним договором №1/00345 від 14.02.2008p., позбавлений можливості реалізувати свої права. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та у поновленні строку для пред`явлення їх до виконаннявиходив з того, що стягувач не зазначив поважності причин, за яких був втрачений оригінал виконавчого листа, вказані обставини не підтверджені належними доказами (а.с.69-71). Колегія суддів не погоджується з висновками суду в цій частині з таких підстав. У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ст. 433 ч.1 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається наступне. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 03.02.2011 року у цивільній справі № 2-376/11 задоволено позов ПАТ «ФІНРОСТБАНК» про стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «ФІНРОСТБАНК» заборгованості за кредитним договором №1/00345 в сумі 251 991,62 гривень, суд також стягнув судові витрати в сумі 1 820 гривень. На виконання рішення суду від 03.02.2011 року, Суворовський районний суд м. Одеси 16.08.2011 року видав виконавчі листи (а.с.15,16). Відповідно до записів у копії виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 16.08.2011 року стосовно боржника ОСОБА_2 , 27.06.2013 року постановою Роздільнянського міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області виконавчий лист повернуто на підставі п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна, на які можна звернути стягнення і за неможливістю встановлення місцезнаходження боржника, а.с.15). Згідно записів у копії виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 16.08.2011 року стосовно боржника ОСОБА_3 , 08.09.2016 року постановою Суворовського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області виконавчий лист повернуто на підставі п.7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (у зв`язку з неможливістю встановлення місцезнаходження майна боржника, а.с.16). За даними автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 25.04.2019 року відсутні виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ФІНРОСТБАНК» (а.с.17,18). Згідно копії протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-18-000018-B, 07.03.2019 року відбувся електронний аукціон на Товарній біржі «Біржа Онлайн», відповідно до якого ПАТ «ФІНРОСТБАНК», як власник активів, продав ОСОБА_1 , як переможцю аукціону, права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб в кількості 558 одиниць, зокрема і за кредитним договором №1/00345 від 14.02.2008 року і за кредитним договором №1/00438 від 31.07.2008 року (а.с.13,14). Договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 67 від 26.03.2019 року та додатку № 1 до нього ПАТ «ФІНРОСТБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, акту прийому-передачі, АТ «ФІНРОСТБАНК» передало Павлишину А.І. права вимоги щодо зобов`язань ОСОБА_2 по сплаті боргу за кредитним договором №1/00345 від 14.02.2008 року і за кредитним договором №1/00438 від 31.07.2008 року (а.с.7-12). 08.05.2019 року в суді першої інстанції зареєстрована заява ОСОБА_1 про заміну стягувача, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання (а.с.1,2). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2019 року задоволено заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.02.2011 року у справі №2-376/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «ФІНРОСТБАНК» заборгованості за кредитним договором і відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання (а.с.69-71). Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 набув права стягувача щодо виконання рішення суду по справі № 2-376/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і відмовив у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні строку для пред`явлення їх до виконанняз підстав того, що стягувач не зазначив поважних причин втрати оригіналів виконавчих листів і вказані обставини не підтверджені належними доказами. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи видані Суворовським районним судом м. Одеси 16.11.2011 року, і, у період з 2011 року по 2016 роки пред`являлись до державної виконавчої служби з метою примусового виконання. Відповідно 27.06.2013 року і 08.09.2016 року Роздільнянський міжрайонний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області та Суворовський відділ ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області повертали виконавчі листи на підставі постанов державних виконавців, що підтверджується записами у копіях виконавчих листів (а.с.15,16). ОСОБА_1 , отримавши 26.03.2019 року від ПАТ «ФІНРОСТБАНК» матеріали кредитної справи №1/00345 виявив, що оригінали виконавчих документів №2-376/11 від 16.08.2011 року відсутні, в матеріалах кредитної справи №1/00345 наявні лише копії виконавчих листів Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2011 року. Посилаючись на те, що у ПАТ «ФІНРОСТБАНК» були відсутні оригінали виконавчих документів, ПАТ «ФІНРОСТБАНК» не передавав йому, як новому кредитору, оригінали виконавчих документів, виконавчі документи втрачені під час пересилки з Роздільнянського міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області та Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_1 просив видати дублікати виконавчих листів і поновити йому строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання (а.с.1,2). Заявник надав до суду апеляційної інстанції відповідь Першого Суворовського районного відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 23.12.2019 року і відповідь Роздільнянського міжрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (Одеса) від 05.03.2020 року, які підтверджують факт пред`явлення виконавчих листів з метою примусового стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ФІНРОСТБАНК» заборгованості за кредитним договором, виконавчі провадження знищені у зв`язку зі спливом строку зберігання, відповідно до п.9.9 Наказу «Про затвердження роботи з документами в органах державної виконавчої служби №2274/5 від 25.12.2008 року (а.с.88,89). Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, п. 40). Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що виконавчі листи своєчасно пред`являлись з метою примусового виконання, проте втрачені під час виконання, у зв`язку з чим є підстави для видачі дублікатів виконавчих листів і поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки строк пропущений з поважних причин, через втрату виконавчих листів. Задовольняючи заяву у справі № 2-836/11, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив поважність причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також те, що виконавчий лист не був повернутий стягувачеві та був втрачений (п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі № 2-836/11). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.ч.1,2 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції, з врахуванням наявних у справі доказів, дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновленні строку для пред`явлення їх до виконання, суд порушив і неправильно застосував норми процесуального права ст. 433 ЦПК України, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, ухвала суду в частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року в частині відмови у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні строку для пред`явлення їх до виконання скасувати. Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання задовольнити. Видати дублікати виконавчих листів по справі №2-376/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1/00345 від 14.02.2008 року. Поновити ОСОБА_1 строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання по справі №2-376/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1/00345 від 14.02.2008 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п.2 ч.1 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду складено 16.02.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Г.Я. Колесніков Є.С. Сєвєрова