Постанова 4804 № 229/3118/20

Єдиний унікальний номер 229/3118/20 Номер провадження 22-ц/804/467/21 Номер провадження 22-ц/804/467/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Никифоряка Л.П., Гапонова А.В. за участю секретаря Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2020 року (ухваленого під головуванням судді Каліуш О.В. у м. Костянтинівка Донецької області, повний текст складено 12 листопада 2020 року) у цивільній справі №229/3118/20 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те ,що йому належить на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він постійно проживав зі своєю сім`єю до 27 травня 2014 року. Він є споживачем природного газу, який постачає Костянтинівське УГГ для обслуговування потреб будинку, що підтверджується зареєстрованим на нього особовим рахунком № НОМЕР_1 . На травень 2014 року за послуги з газопостачання заборгованості у нього не було. У зв`язку з бойовими діями та проведення АТО 27 травня 2014 року він разом зі своєю родиною виїхав із вказаного будинку для проживання у м. Харків, а потім в Дніпропетровську область. Не повертаючись до свого будинку, його родина переїхала для проживання до м. Києва, де проживає і зараз. Тобто, з вказаного періоду до теперішнього часу ані він, ані його родина газом не користувалися та не укладали з жодними фізичними чи юридичними особами ані усних, ані письмових домовленостей щодо можливості проживання у його будинку. На початку 2015 року його повідомили сусіди, що в належний йому житловий будинок незаконно заселилися військовослужбовці Збройних сил України та постійно у ньому проживають. Влітку 2015 року його дружина приїхала на один день до будинку, але виявила, що в ньому без дозволу, самовільно заселилися та проживають збройні люди у військовій формі, з українською символікою, що зафіксовано нею за допомогою фотозйомки - фото всередині будинку (зброя, чужі речи - форми військовослужбовців,український стяг та інші). На вимогу дружини військовослужбовці залишили будинок, але одразу, після її від`їзду, як потім стало відомо від сусідів, знову самовільно вселялися. Таким чином - аж до кінця зими 2019 року у зазначеному будинку періодично проживали сторонні люди, ймовірно як військовослужбовці ЗСУ, так і батальйони МВС, які самовільно користувалися комунальними послугами, у тому числі газопостачанням. Про незаконне проживання озброєних сторонніх людей неодноразово повідомлявся відповідач. Більш того, представники відповідача у 2015 році декілька разів йому телефонували з метою встановлення показників лічильника, на що їм повідомлялося про те, що фактично в будинку не проживають, про факти незаконного проникнення та можливого проживання в будинку озброєних людей, що свідчить про безпосередню обізнаність відповідача про його відсутність за місцем проживання та відсутність його родини та про дійсні обставини та фактичних споживачів газу. Незаконне вселення у його будинок сторонніх озброєних осіб у військовій формі в період проведення АТО є надзвичайною обставиною та невідворотною за умови бойових дій у регіоні, на які він не міг жодним чином виплинути. Він не був обізнаний про наявність такої обставини фактично одразу після її настання, що відповідно звільняє його від обов`язку сплати послуг за газопостачання у період незаконного проживання у будинку військовослужбовців. Наявність кримінального провадження за цим фактом також підтверджує непереборність вищеописаних обставин. Листом від 08.04.2019 року він повідомив відповідача про всі вище перелічені факти та про невизнання ним сум платежів за постачання газу, спожитого сторонніми особами та необхідність перерахування плати за спожитий газ шляхом списання сум за такий період. Він визнає за собою обов`язок сплати за постачання газу після вивільнення його будинку сторонніми особами та просив відповідача вийти за його адресою та зафіксувати показники лічильника, для того, щоб встановити початкові показники, від яких йому необхідно сплачувати за спожитий газ. У листі було вказано усі його контактні дані за його фактичним місцем проживання. Однак, зазначений лист був повністю проігнорований відповідачем, що може бути розцінено як протиправна бездіяльність. Показники лічильника були зафіксовані представниками відповідача лише у вересні 2019 року (це відомо з його телефонних розмов з працівником Костянтинівського УГГ). Навіть після цього, він змушений був самостійно неодноразово та систематично звертатися до відповідача для того, щоб встановити обсяг спожитого газу та сформувати квитанцію для його оплати. Лише 29.01.2020 року засобами мобільного зв`язку йому було надіслано відповідну інформацію, а 30.01.2020 року він вже сплатив вказану суму. Тобто у період з вересня 2019 року по січень 2020 року було сплачено 6000,00 грн (за фактично спожитий газ) та 1331,00 грн (за транспортування газу). 30.01.2020 засобами телефонного зв`язку він дізнався від сусідів, що за його адресою приїжджали представники відповідача, які як зрозуміли сусіди, відключили газопостачання у належному йому будинку. При цьому, жодних офіційних повідомлень чи попереджень про наявність підстав для відключення газопостачання до нього не надходило, оскільки про всі листи на його адресу завжди повідомляв листоноша телефоном. Відповідачем не дотримано і процедури припинення газопостачання до будинку, що свідчить про протиправність його дій. Просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його звернення від 08.04.2019; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості у розмірі 127990,31 грн та припинення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за газопостачання у період з травня 2014 року по 30 січня 2020 року та списати заборгованість у розмірі 127990,31 грн; зобов`язати відповідача за власний рахунок відновити газопостачання до будинку. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 09 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправою бездіяльність ПАТ «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського УГГ щодо не розгляду звернення позивача від 08.04.2019; визнано протиправими дії ПАТ «Донецькоблгаз» щодо припинення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ПАТ «Донецькоблгаз» за власний рахунок відновити газопостачання до зазначеного будинку; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ «Донецькоблгаз» судовий збір у загальному розмірі 2 522,40 грн. до державного бюджету. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості у розмірі 127 990,31 грн.; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за газопостачання у період з травня 2014 року по 30 січня 2020 року та списати заборгованість у розмірі 127 990,31 грн.; В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування усіх обставин справи, у зв`язку із чим зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку з приводу можливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, що призвело у свою чергу до неповного з`ясування усіх обставин справи. Також вважає доведеним факт настання форс-мажорних обставин, а саме незаконного вселення у його будинок сторонніх озброєних осіб у військовій формі в період проведення АТО, що є надзвичайною обставиною та невідворотною за умови бойових дій у регіоні на які він не міг жодним чином вплинути. Відповідач у свою чергу був обізнаний про наявність такої обставини фактично одразу після її настання, що на думку позивача звільняє його від обов`язку сплати послуг за газопостачання у період незаконного проживання у його будинку військовослужбовців. Його родина фактично не проживала у будинку 115А у період, за який відповідачем нарахована заборгованість, а отже фактично не користувалась газом. Крім того він не давав згоди на проживання у цьому будинку інших осіб. В апеляційній скарзі представник ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із порушенням норм матеріального й процесуального права, а також не враховано обставини, які мають значення для справи. Діючим законодавством на споживачів природного газу покладено зобов`язання своєчасно та в повному розмірі вносити плату за надані послуги з газопостачання. Однак, боржник не належним чином виконував це зобов`язання в частині здійснення плати, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед відповідачем. Співробітниками Костянтинівського УГГ знімались контрольні показники лічильника про що свідчать реєстри та акти контрольного зняття показників лічильника. У разі неотримання постачальником до 06 числа відповідного місяця показань лічильника газу , фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період. Споживач зобов`язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти оператора ГРМ про всі зміни, що стосується видів споживання газу, та/або опалювальної площі, та/або кількості осіб, зареєстрованих на його об`єкті. Споживачі газу у будинку 115 А в період з січня 2014 року по 2019 рік не повідомляли УГГ про не проживання у ньому та не давали підтверджуючі документи про не споживання природнього газу. У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Заяви від боржника про припинення розподілу природного газу на його об`єкт до Костянтинівського УГГ не надходило. При цьому позивач оплату в повному обсязі за спожитий природній газ не проводить, що у свою чергу(за відсутності графіка погашення заборгованості погодженого з постачальником) є підставою для припинення/обмеження газопостачання за його адресою до повного погашення заборгованості. Враховуючи наведене, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача. Також відповідач наголошує, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог у частині підключення будинку ОСОБА_1 до газопостачання не було враховано процедури такого підключення, затвердженої законодавством України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача відхилити, оскільки відповідач наводить у апеляційній скарзі лише загальні норми законодавства. В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через програму «EasyCon з`явився ОСОБА_1 , представник ПАТ «Донецькоблгаз» надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача, апеляційний суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходи із того, що на лист позивача від 08.04.2019 року відповідачем не було надано відповіді та при відключенні від газопостачання будинку позивача відповідачем не дотримано існуючого порядку. Щодо вимог про визнання протиправним нарахування заборгованості у розмірі 127 990,31 грн. та здійснення її перерахунку шляхом її списання, то суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б давали підстави для зобов`язання відповідача перерахувати та списати вартість поставленого відповідачем газу до будинку позивача, факт незаконного вселення сторонніх осіб у будинок АДРЕСА_1 у період з 27 травня 2014 року по кінець зими 2019 року позивачем не доведений. Такий висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Судом першої інстанції встановлено,що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 та споживачем природного газу, який постачає ПАТ «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації. Об`єм спожитого газу обліковується газовим лічильником. Зі слів позивача він не проживає в будинку з 27.05.2014 року. До 30 січня 2020 року відповідач забезпечував постачання природного газу до будинку АДРЕСА_1 . 08.04.2019 року ОСОБА_1 направив лист на адресу відповідача про те, що він виїхав з належного йому будинку 24.05.2014 року і що з початку 2015 року до кінця зими 2019 року в будинку періодично проживали по сторонні особи, а тому любий борг за газопостачання за вказаний період він не визнає. В січні 2020 року мало місце звернення позивача до відповідача з приводу визначення суми для сплати за користування газом з вересня 2019 року. Листом відповідача від 24.01.2020 року на ім`я ОСОБА_1 повідомлялося,що станом на 18.01.2020 року згідно показників лічильника газу заборгованість за спожитий газ становить 127990,31 грн.. Згідно квитанцій від 31.01.2020 року позивачем проведено оплату за газ в сумі 6000 грн. та 1331 грн.-за послуги по розподілу природного газу (а.с.58-59). За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом ст.77,78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та списання заборгованості за спожитий газ правильно виходив із того, що виниклі правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,відповідно до якого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині списання заборгованості за постачання газу ОСОБА_1 посилався на те, що він в будинку не проживав,там проживали сторонні особи,в підтвердження проникнення в його будинок та проживання там сторонніх осіб він надав скріншоти з інтернету, на яких зображені в приміщенні і на вулиці сторонні люди у військовій формі . Суд першої інстанції правильно не прийняв такий доказ як належний та допустимий, оскільки протиправне проникнення та проживання в належному позивачеві будинку сторонніх осіб не підтверджено. Будь яких доказів того, що з приводу протиправного використання його будинку та користування газом військовими особами він звертався до компетентних органів позивачем не надано. За зверненням дружини позивача 16.02.2015 року було прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань заяву про те,що невідома особа з будинку АДРЕСА_1 таємно викрала майно ОСОБА_1 після чого з місця скоєння злочину зникла,чим спричини- ла матеріальну шкоду. Будинок позивача знаходиться на території, яка не виходила із під контролю України, позивач та члени його сім`ї постійно мали вільний доступ до будинку. ОСОБА_1 пояснив,що в 2015 році його дружина приїздила до будинку. Позивач підтвердив, що з заявою про припинення постачання газу на час його відсутності він не звертався до відповідача і не мав наміру припинення постачання газу до його будинку. Про те,що він не проживає в будинку він повідомив відповідача листом лише 08.04.2019 року, в якому ставив питання тільки про перерахунок заборгованості. Наявність непереборної сили, форс мажорних обставин позивач не довів, будь-яких доказів на підтвердження факту звернень позивачем до компетентних органів з приводу незаконного вселення в будинок та користування газом іншими особами не надано. Виконання обов`язку по газопостачанню з боку відповідача підтверджено показаннями газового лічильника. Власність зобов`язує, а тому у позивача є не лише права, а існують і обов`язки щодо утримання нерухомості згідно з положеннями статті 319 ЦК України. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач є споживачем газу. Припинення газопостачання споживачеві могло мати місце при дотриманні позивачем положень п.6 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999 № 2246, Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831,якими передбачено,що газопостачання припиняється у разі надання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання . Оскільки була відсутня заява позивача про тимчасове припинення постачання газу до належного йому будинку, то відповідач виконував свої зобов`язання з поставки газу та нараховував вартість поставленого газу, тому підстав для визнання дій відповідача неправомірними та списання нарахованої заборгованості в межах заявленого позову не було. Таким чином суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог. Судом першої інстанції також встановлено, що 08.04.2019 року позивач ОСОБА_1 направив на адресу відповідача листа, в якому зазначив, що у період з 27 травня 2014 року до кінця зими 2019 року у належному йому будинку періодично мешкали сторонні особи, ймовірно як військовослужбовці ЗСУ, так і батальйони МВС, які користувалися комунальними послугами, в тому числі і газопостачанням. Ані він, ані його родина у вказаний період часу у будинку не мешкали, комунальними послугами не користувалися, а тому борг за послуги з постачання природного газу за вказаний період часу він не визнає. Разом з тим, він згодний оплачувати будь-які витрати з газопостачання, починаючи з цього періоду. Відповідь за результатами розгляду його листа він не отримав,однак без попередження 30 січня 2020 року будинок позивача був відключений від газопостачання працівниками відповідача за наявний борг за спожитий газ. За встановлених обставин суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними правильно виходив із того, що відповідачем не дотримано порядку припинення газопостачання до будинку,і зокрема «Правил постачання природного газу», пунктом 17 яких передбачено направлення споживачеві постачальником повідомлення про припинення споживання природного газу, яке не може бути раніше ніж за три дні до дати отримання повідомлення. Доказів направлення на адресу позивача такого повідомлення відповідачем не надано і не спростовано пояснення позивача про те, що повідомлення він отримав після відключення газу. Також суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача неправомірною з приводу не розгляду листа позивача від 08.04.2019 року про те, що у період з 27 травня 2014 року до кінця зими 2019 року позивач не користувався газом, а тому борг за послуги з постачання природного газу за вказаний період часу він не визнає. Разом з тим, він згодний оплачувати будь-які витрати з газопостачання, починаючи з цього періоду. Доказів того,що відповідач розглянув вказаного листа та надав відповідь відповідачем не надано, доводи позивача в цій частині не спростовані. Посилання позивача про те, що судом першої інстанції не правильно розглянуто справу у спрощеному провадженні є безпідставними. Статтею 19 ЦПК України передбачено,що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи про захист прав споживачів,ціна позову в яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На момент звернення з позовом прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн.,250 його розмірів становить 525500 грн. Таким чином ціна позову не перевищує встановленого розміру, що є підставою для розгляду справи у порядку спрощеного провадження. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Інші наведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарг і скасування судового рішення або ухвалення нового рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на висновок про залишення апеляційних скарги без задоволення судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, не підлягають відшкодуванню, а судові витрати визначені судом першої інстанції перерозподілу. Керуючись ст. ст.368,375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 09 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 лютого 2021 року. Судді: