Постанова 4824 № 362/3828/20

Головуючий у І інстанції Ковбель М.М. Провадження №22-ц/824/2077/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д. при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор філії комунального підприємства Куманівецької сільської ради «Вектор» у Київській області Колодій Олег Валентинович, про визнання правочину недійсним, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор філії комунального підприємства Куманівецької сільської ради «Вектор» у Київській області Колодій О.В., про визнання правочину недійсним, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони здійснення будь - яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна: земельної ділянки, реєстраційний № 1012673332214, кадастровий номер 3221484004:05:010:0042, площею 0,1499 га, реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці: 1012667532214, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ; домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний № 1012667532214, загальною площею 213,3 кв.м., житловою площею 98,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи заяву, представник ОСОБА_1 - адвокат Молявко О.М. посилалась на те, що вищевказані об`єкти нерухомого майна набуті відповідачем ОСОБА_2 у власність незаконно, при цьому невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 має намір розпорядитися вищевказаними об`єктами нерухомого майна, що підтверджується оголошеннями про продаж будинку на електронних ресурсах. Враховуючи викладене, з метою недопущення перепродажу будинку і земельної ділянки, позивачка просила суд про задоволення її заяви про забезпечення позову шляхом заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав щодо спірного нерухомого майна. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою,ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення її заяви про забезпечення позову. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Молявко О.М., апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Губський Р.В. в апеляційному суді проти задоволення скарги заперечив та просив ухвалу суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявником того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також неспівмірності обраного позивачем заходу забезпечення позову позовним вимогам. Однак, з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Зі змісту позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 серпня 2016 року було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у позику 22 400,00 доларів США. В забезпечення виконання умов договору позики між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ОСОБА_2 належні їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1499 га та домоволодіння, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням державного реєстратора філії комунального підприємства Куманівецької сільської ради «Вектор» у Київській області Колодія О.В. від 27.11.2018 року право власності на вищевказані земельну ділянку та розташоване на ній домоволодіння були зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки. Обгрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивачка зазначила, що рішення реєстратора про проведення державної реєстрації права власності від 27.11.2018 року, згідно яких вона втратила право власності на належні їй земельну ділянку та домоволодіння, вчинені з грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню. При цьому, вищевказані об`єкти нерухомого майна відповідачем виставлені на продаж, що підтверджується оголошеннями про продаж будинку на електронних ресурсах, копії яких були долучені позивачем до заяви про забезпечення позову (а.с.60-63). Згідно з приписами Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на об`єкти нерухомого майна та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Проте у випадку, якщо до скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо об`єкта нерухомого майна буде проведена державна реєстрація прав на цей об`єкт за іншою особою, внесення запису про скасування державної реєстрації прав буде неможливим до моменту скасування цієї державної реєстрації прав у встановленому Законом № 1952-IV порядку. Враховуючи наведені позивачем обставини вибуття з її власності земельної ділянки та розташованого на ній домоволодіння, беручи до уваги надані нею докази, що свідчать про наявність у відповідача об`єктивної можливості відчужити вищевказані об`єкти нерухомого майна, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони реєстраторам вчиняти реєстраційні дії з вищевказаними об`єктами нерухомого майна, невжиття яких, з огляду на особливості функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, може ускладнити внесення до реєстру записів про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, які оскаржила позивачка, та зумовить необхідність звернення її до суду з новим позовом. Суд першої інстанції зміст позовної заяви та заяви позивачки про забезпечення позову належним чином не дослідив, залишивши поза увагою наявність у відповідача об`єктивної можливості здійснити дії по відчуженню земельної ділянки та домоволодіння, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зважаючи на те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, відповідає її позовним вимогам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали про відмову у забезпеченні позову із постановленням по справі нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, а саме: земельної ділянки - реєстраційний № 1012673332214, кадастровий № 3221484004:05:010:0042, площею 0,1499 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ; та домоволодіння - реєстраційний № 1012667532214, загальною площею 213,3 кв.м., житловою площею 98,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Судді: