Постанова Харківський апеляційний суд № 619/105/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року м. Харків Справа № 619/105/19 Провадження№ 22-ц/818/1603/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Тичкової О.В., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року,- в с т а н о в и в: У січні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» звернулось з позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 122 749, 11 грн, яка складається з наступного: 4 999,55 грн - заборгованість за кредитом, 117 749,59 грн заборгованість за відсотками за період 06.07.2012 по 29.01.2018 р. Витрати за звернення з позовом покласти на відповідача. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 06.07.2012 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку «Універсальна, 05.09.2013 року було переоформлено кредитну картку на престижну картку «Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на його думку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, вважає, що рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів. Позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. У скарзі зазначає, що підписанням анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до цих умов є укладенням договору з банком. Наголошує, що відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Із виписки чітко прослідковується, як вказує позивач, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар в магазині, а отже й отримав кредитну картку. Таким чином заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 999, 55 грн підлягає стягненню. Позивач вважає, що суд першої інстанції повинен був вирахувати борг по відсоткам на рівні облікової ставки Національного банку України на дату закінчення дії картки 03/17, тобто 31.03.2017 року. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу не пропонувалось подати додаткові докази для підтвердження заявлених вимог з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, що стало наслідком передчасних висновків суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. У зв`язку з цим поповичем додано до апеляційної скарги нові докази, що на його думку, мають важливе значення для розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач заперечує проти доводів та аргументів позивача, викладених в апеляційній скарзі та вважає, що відсутні підстави для прийняття та дослідження доказів, які позивач не подав до суду першої інстанції. Зазначає, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованоісті не є безспірним доказом існування між сторонами договорних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Проаналізувавши виписку позивача за договором № б/н станом на 27.11.2020 року, відповідач наголошує на тому, що вона також не спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів заборгованості відповідача, адже не має обов`язкових реквізитів первинного документу, перелік яких встановлений п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року №

75. У підсумку вказує, що фактична сума заборгованості за банківською карткою відповідача, згідно даних виписки позивача станом на 30 листопада 2013 року, складає 3 886,54 грн, яка є різницею між витратами за банківською карткою та поповненням банківської картки на суму 2 375,03 грн., з урахуванням того, що після 30 листопада 2013 року по банківській картці відповідача не здійснювались ані витрати, ані операції із зарахування грошових коштів. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначене рішення не відповідає цим вимогам в частині стягнення відсотків згідно ст. 625 ЦК України. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів, які б давали підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку (а.с. 9). Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача вказував, що 05.09.2013 року було переоформлено кредитну картку на престижну картку «Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розрахунок заборгованості. Однак, вказані документи не підтверджують погодження сторонами відсотків та неустойки. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису ОСОБА_1 . Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування. Разом з тим, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16 цс 15). 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 , Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів та неустойки за договором кредиту. В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду позивач має право лише на повернення сум фактично отриманих коштів. Колегія суддів враховує виписку, подану позивачем до суду першої інстанції, по рахунку ОСОБА_1 , як підтвердження того, що відповідач отримував кошти від Банку. З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, щодо відмови в задоволенні позову АТ «КБ «Приватбанк» в повному обсязі, оскільки у відповідності до вищезазначеного наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі, який визнає у відзиві відповідач в сумі 3 886,54 грн. Щодо клопотання АТ КБ «Приватбанк» про дослідження судом апеляційної інстанції нових доказів, колегія суддів вважає необхідним врахувати наступне. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст 80 ЦПК України). У відповідності до вимог ст 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами 1,3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У своїй заяві до суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» не заперечував розглянути справу у його відсутність (а.с. 5), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Колегія суддів апеляційної інстанція вважає, що задля дотримання вимог процесуального законодавства - подання доказів після розгляду справи у суді першої інстанції порушує принципи змагальності та диспозитивності сторін, тому не приймає, як доказ, подану апеляційному суду АТ КБ «ПриватБанк» довідки (а.с. 121- 122), розрахунок (а.с. 123-126) , які на думку позивача, підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, оскільки позивачем не зазначено обставин неможливості подання вказаного розрахунку та довідок до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи те, що судом першої інстанції було неповною мірою з`ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4802,5 грн. (1921+2881,5), позовні вимоги задоволено частково 3 886,54 грн. (3,2 % від 122 749, 11грн.) Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає - 153,68 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове, в частині відмови у задоволенні позову про стягнення тіла кредиту. Позов в цій частині задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 886 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 54 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн. 68 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова