Постанова 4808 № 346/2170/20

Справа № 346/2170/20 Провадження № 22-ц/4808/336/21 Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О. секретаря Петріва Д.Б. за участю адвоката Атаманюка В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 грудня 2020 року у складі судді П`ятковського В.І., ухвалене у м.Коломия, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з 29.04.2006 року по 02.02.2012 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в якому у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між подружжям розірвано в судовому порядку, неповнолітніх дітей залишено проживати з матір`ю. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01.03.2018 року вирішено стягувати з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання дітей в розмірі 1 000 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_3 вважає, що на даний час розмір аліментів на дітей, визначений попереднім рішенням суду є недостатнім для їх матеріального утримання, оскільки витрати зросли, а вона одна не може забезпечити їм нормальний рівень життя. Сини відвідують музичну школу, навчання в якій є платним, а розмір оплати зростає з кожним роком. Діти також додатково вивчають англійську мову, уроки є приватними та платними. Крім того, з літа 2018 року сини займаються плаванням, а відвідування басейну теж є платним. ОСОБА_3 також звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для однієї дитини віком від 6 років до 18 років встановлений з 01 січня 2020 року в розмірі 2218 грн., з липня 2020 року 2318 грн., з грудня 2020 року 2395 грн. Позивачка посилається на те, що відповідач тривалий час працює в Польській Республіці офіційно водієм на вантажному автомобілі, де отримує достойну заробітну плату, а тому взмозі сплачувати аліменти у розмірі 2000,0 грн. щомісячно на кожну дитину. РішеннямКоломийського міськрайонного суду від 17 грудня 2020 року позов задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячно аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по дві тисячі гривень на кожну дитину. Вирішено розпочати стягнення аліментів з часу набрання чинності рішенням суду до повноліття дітей. Стягнути з ОСОБА_1 840, 80 грн. судового збору у дохід держави Відкликано виконавчий лист, виданий на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Представника ОСОБА_1 адвокат Атаманюк В.М.на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Представник апелянта зазначив, що визначена судом сума аліментів у розмірі 2000,0 грн. на кожну дитину є непосильною для апелянта, оскільки він на даний час не працевлаштований та не має постійного заробітку. ОСОБА_1 отримує нерегулярні доходи від приватних робіт. Посилання позивачки на кращий матеріальний стан відповідача є необгрунтованими, так само як і твердження про його роботу за кордоном. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують наведені обставини. Крім того, на утриманні відповідача знаходиться малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та непрацююча дружина ОСОБА_7 , яка на даний час вагітна. Відповідач не має наміру ухилятися від сплати аліментів, однак вважає, що визначений судом розмір аліментів є необгрунтованим та просить змінити рішення суду в цій частині і визначити стягувати з ОСОБА_1 аліменти по 1200,0 грн. на кожну дитину. Позивачка ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначила, що з часу ухвалення рішення Коломийським міськрайонним судом від 01.03.2018 року змінилося матеріальне становище її погіршилося, а відповідача покращилося. Оскільки змінився вік дітей, то витрати на їх матеріальне забезпечення зросли. Крім того, зросли ціни на харчування та одяг. Водночас у відповідача матеріальне становище покращилося, бо він тривалий час проживає і працює за кордоном, тому має вищі доходи, ніж в Україні. ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив скаргу задоволити. Позивач в судове засідання не з`явилася. Вислухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8,9). Згідно довідки управління надання адміністративних послуг від 28.05.2020 року №78630, діти проживають з позивачкою, а відтак перебувають на її утриманні (а.с.10). Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01 березня 2018 року з ОСОБА_1 на користь позивачки стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 1 000,0 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття (а.с.5-6). Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача аліменти у розмірі по 2000,0 грн. щомісячно на кожну дитину, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітні діти сторін проживають окремо від батька, відповідача по справі і перебувають на утриманні матері, аліменти, визначені попереднім рішенням суду є значно меншими, ніж визначено законодавчо на даний час, який з урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, не забезпечує мінімальних потреб дітей, достатніх для їх повноцінного розвитку. При цьому, суд зіслався на положення ст.192 СК України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині збільшення розміру прожиткового мінімуму, а саме для дітей віком від 6 до 18 років. Крім того, суд зіслався на те, що відповідач працює за кордоном в Республіці Польща, а оплата праці там є значно вищою ніж на території України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. За приписами статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 662/64/18 (провадження № 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року справі № 128/373/18 (провадження № 61-43813св18). Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а тому посилання суду першої інстанції на положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині збільшення розміру прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років не є обгрунтованим. Крім того, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обгрунтовуючи дану обставину, позивач повинна була довести належними та допустимими доказами, що з часу присудження аліментів, матеріальне становище у відповідача покращилося, тому є підстави для стягнення більшого розміру аліментів. Однак звертаючись до суду, позивачка зіслалась тільки на те, що відповідач працює за кордоном та отримує там значно більшу заробітну плату, що нам її думку підтверджує фото в соціальних мережах. Матеріали справи містять довідку Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.09.2020 року, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово перетинав кордон (пункти пропуску -Чоп та Ужгород) у період з 21.02.2019 року по 20.07.2020 року (а.с.51). Однак вказана інформація не є безпосереднім доказом, як щодо роботи за кордоном, так і не свідчить сама по собі про збільшення розміру його доходів з часу присудження аліментів. Інших доказів на підтвердження покращення матеріального становища відповідача, а також доказів погіршення матеріального становища самої позивачки останньою не подано, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для збільшення розміру аліментів не є обгрунтованим. Посилання позивачки на те, що вона несе додаткові витрати на оплату занять дітей у музичній школі, з англійської мови та плавання - за наявності відповідних доказів, можуть бути підставою для звернення про стягнення з відповідача додаткових витрат на підставі ст.185 СК України, однак не є підставою для збільшення розміру аліментів в порядку ст.192 СК України. Висновок суду першої інстанції щодо підвищення розміру прожиткового мінімуму як підстави для зміни розміру аліментів, не відповідає змісту ст.192 СКУ, а факт отримання відповідачем значно вищої зарплати, не доведено жодним доказом. Тому слід вважати , що такий не грунтується на матеріалах справи. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовити. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382,383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволити. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 16 лютого 2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Максюта І.О.