Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 349/482/20

Справа № 349/482/20 Провадження № 22-ц/4808/88/21 Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В.А., секретаря Єлісевич О.М., з участю представника апелянта Ялтиченко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Рибієм М.Г. 22 вересня 2020 року в м. Рогатин Івано-Франківської області, повний текст якого складено 02 жовтня 2020 року, в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 січня 2019 року її чоловік ОСОБА_2 уклав міжнародний договір добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном ВЗК № 157386 з 07.02.2019 року до 06.02.2020 року, програма страхування А, строк дії 150 днів, територія покриття Європа. Страхова сума 30 000 Євро. 29 березня 2019 року, під час перебування у Республіці Польща, ОСОБА_2 раптово помер, до приїзду швидкої допомоги. Діагноз, встановлений медичною установою R96 (раптова смерть від несподіваної причини). Листом від 19.03.2020 року страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із несвоєчасним зверненням до страхової компанії. Вважала таку відмову незаконною, оскільки своєчасно 29.03.2019 року було повідомлено асистуючу компанію про настання страхового випадку. На виконання умов договору нею подано страховику всі необхідні та наявні документи для визнання випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування. Вона не є застрахованою особою, як це передбачено договором страхування. Мова у заяві не йде про відшкодування медичних витрат, а про відшкодування витрат на репатріацію тіла. Просила стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на її користь 52052,05 грн за оплату послуг з організації та репатріації тіла та судові витрати (а.с.1-6). Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 46 867,46 грн страхового відшкодування у зв`язку з репатріацією до України тіла її померлого чоловіка, ОСОБА_2 . Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь держави судовий збір в розмірі 760,08 грн (а.с.139-141). Не погодившись з даним судовим рішенням, представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального права. Апелянт зазначає, що позивачем не доведено факт настання страхового випадку за міжнародним договором добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном № ВЗК-157386 від 29.01.2019 року, укладеним між страховою компанією та ОСОБА_2 , оскільки згідно ст. 979 ЦК України та ст.16 ЗУ «Про страхування» обов`язок страховика здійснити виплату за договором страхування виникає виключно у зв`язку із настанням страхового випадку. Відповідно до п.10.1.3 договору страхування, страховими ризиками є, зокрема, смерть застрахованої особи внаслідок раптової хвороби або нещасного випадку. За умовами програми А (п.12.1 договору) за рахунок страхової виплати покриваються медичні витрати на невідкладну медичну допомогу для застрахованої особи при її захворюванні (раптовій хворобі) або травмі внаслідок нещасного випадку, а також репатріація тіла застрахованої особи у випадку смерті (підпункт f). Згідно п. 1.33 договору, репатріація тіла передбачає репатріацію тіла застрахованої особи, якщо смерть настала внаслідок страхового випадку. Наголошує, що твердження позивачки щодо смерті її чоловіка ОСОБА_2 від раптового захворювання, що є страховим випадком, не ґрунтується на доказах. У медичній карті порятунку медичною установою, яка зафіксувала факт смерті ОСОБА_2 , як причина смерті зазначений код ІСD-10 R96. У свідоцтві про смерть застрахованої особи у графі «безпосередня причина смерті» зазначено «письмовий опис за кодом ІСD-10». При цьому, ІСD-10 це Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов`язаних зі здоров`ям, 10-го перегляду (МКХ-10) документ, який використовується як провідна статистична та класифікаційна основа в системі охорони здоров`я, розроблений та періодично переглядається під керівництвом ВООЗ. МКХ є нормативним документом, що забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів. Відповідно, МКХ-10 код R96 означає «інша раптова смерть з невідомої причини» та міститься у розділі під заголовком «Неуточнені та невідомі причини смерті». На думку апелянта, із зазначених документів випливає, що причина смерті невідома, невідомо настала вона від раптової чи хронічної хвороби або з інших причин. При цьому, за умовами програми А за рахунок страхової виплати покриваються лише витрати на репатріацію у разі смерті від раптової хвороби. Апелянт не погоджується з висновком суду щодо посилання як на єдину підставу для визнання застрахованої особи страховим випадком на той факт, що міжнародний класифікатор хвороб не містить такого поняття, як «смерть внаслідок раптової хвороби» на відміну від «раптова смерть». Оскільки із наведених у Договорі визначень ані раптова хвороба, ані хронічне захворювання не є самостійним діагнозом, а класифікують всі хвороби (коди для яких визначені в МКХ-10) через тривалість та ступінь змін в організмі людини, відповідно «раптова хвороба» не може мати окремого коду в МКХ-10. З огляду на зазначене вважає, що факт страхового випадку є невстановленим. Також судом не вказано, з яких саме причин не взято до уваги той факт, що позивачкою та сином застрахованої особи не було надано на запит компанії, яка є відповідальною за врегулювання на території Республіки Польща подій, які мають ознаки страхових, поліцейський протокол та контактні дані лікарні, в якій знаходиться тіло, відомості про обране ними похоронне агентство. Асистуюча компанія вказує, що в процесі врегулювання випадку запитані документи не були надані для перевірки випадку, представники застрахованої особи не виходили на зв`язок. Зазначене виключило для страховика можливість самостійно з`ясувати обставини та причини смерті застрахованої особи, особливо враховуючи відсутність даних розтину та токсикологічного дослідження середовищ організму (кров та ін..), які не проводились, і наполягати на їх проведенні у страховика не було можливості. На підставі зазначеного страховик правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування. Звертає увагу на те, що страховик оплачує/відшкодовує: документально підтверджені витрати на оформлення документів, що стосуються репатріації тіла застрахованої особи, на спеціальну труну (герметично закриту), на транспортування до місця колишнього постійного проживання (аеропорту чи митного пункту). При цьому страховик не відшкодовує витрати на подальше транспортування труни до місця поховання та ритуальні послуги на території країни колишнього постійного місця проживання померлого. Однак, не зважаючи на те, що договір містить виключний перелік з репатріації, що відшкодовується за рахунок страхової виплати, суд стягнув із страховика також витрати на похоронні послуги (підготовка тіла до транспортування, укладання в труну, запечатування труни) в сумі 600,00 злотих та бальзамування в сумі 1300,00 злотих, що є порушенням ст. 526 ЦК України. З цих підстав просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі (а.с.150-153). Позивачка правом на подання відзиву не скористалась, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання не з`явилася позивач ОСОБА_1 , про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за її відсутності. Вислухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_3 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть, виданого воєводською станцією швидкої допомоги та санітарного транспорту «Медітранс» (м. Варшава), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з невідомої причини (код НОМЕР_1 , письмовий опис з кодом за ICD-10) (а.с.31). Із карти медичних рятувальних дій розпорядника бригади медичного порятунку у Варшаві незалежного закладу охорони здоров`я (м. Варшава) від 29.03.2019 року (графа анамнез) встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала до прибуття бригади медичного порятунку (а.с.27-28). Згідно даних паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Рогатинським РВУМВС в Івано-Франківській області 25.12.2007 року, позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 26.01.1991 року (а.с.7-8). 29.01.2019 року ОСОБА_2 укладено з ТДВ «СК «Гардіан» міжнародний договір добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном ВЗК № 157386 (далі договір страхування). Строк дії договору страхування з 07.02.2019 року до 06.02.2020 року. Страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач - ОСОБА_2 , страхова сума 30 000,00 євро, франшиза 50 євро, програма страхування А (а.с.10). В матеріалах справи наявний додаток №1 до Міжнародного договору добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном умови страхування (а.с.11-26). В п. 10.1 договору страхування (а.с.21) серед страхових випадків зазначено, зокрема, смерть застрахованої особи внаслідок раптової хвороби або нещасного випадку. В цьому ж пункті міститься визначення захворювання (раптової хвороби) гостре погіршення стану здоров`я у зв`язку з несподіваною хворобою, що становить загрозу життю та здоров`ю застрахованої особи, та вимагає надання невідкладної медичної допомоги та негайного медичного втручання. В пункті 11.1 договору страхування зазначено обов`язок страхувальника або особи, яка представляє його інтереси, не пізніше 24 годин з моменту настання події повідомити асистуючу компанію (страховика). Згідно п.11.5, у випадку, якщо застрахована особа за власні кошти сплатила вартість медичних витрат для розгляду питання про відшкодування таких витрат. Застрахована особа повинна звернутись до страховика не пізніше, ніж протягом 10-ти діб після повернення в Україну. Пункт 5.11.4 договору страхування передбачає причину для відмови у страховій виплаті несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин, а також створення страховику (в т. ч. асистуючій компанії) перешкод у визначенні обставин, характеру страхового випадку та розміру збитків. Згідно з п. 1.34 договору страхування асистуюча компанія юридична особа, в т. ч. її офіційні представники, що діє від імені і за дорученням страховика і координує дії застрахованої особи під час настання подій, передбачених договором, а також організовує надання та оплату послуг застрахованій особі за кордоном у разі настання страхового випадку. В п. 12.1 договору страхування зазначено, що програма страхування А передбачає репатріацію тіла застрахованої особи до країни колишнього постійного місця проживання (кінцевим пунктом маршруту репатріації є аеропорт у країні колишнього постійного місця проживання, куди прибуває труна із тілом померлої застрахованої особи або митний пункт у країні колишнього постійного місця проживання за рішенням асистуючої компанії (Страховика) та письмовим погодженням із родичами (офіційними представниками) померлої особи, якщо смерть настала внаслідок страхового випадку, а саме: документально підтвердженні витрати на оформлення необхідних документів для репатріації тіла застрахованої особи, на спеціальну труну (герметично закриту), на транспортування. Страховик не відшкодовує витрати на подальше транспортування та ритуальні послуги на території країни колишнього постійного місця проживання. Пунктом 5.2 договору страхування визначено, що при здійснені страхової виплати застрахованій особі (страхувальнику, вигодо набувачу), яка самостійно оплатила отримані та попередньо узгоджені із асистуючою компанією послуги на умовах цього договору, виплата здійснюється у національній валюті України по курсу НБУ на дату настання страхового випадку. В матеріалах справи є заява ОСОБА_1 про страхову виплату від 23 січня 2020 року, адресована ТДВ «Страхова компанія «Гардіан». Із змісту встановлено, що повідомлення про подію надано 29 березня 2019 року (а.с.36-37). Листом від 19.03.2019 року №19/03/20/2 ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з тієї підстави, що письмову заяву до страховика про настання страхового випадку було подано з порушенням десятиденного строку, визначеного п. 11.5 договору страхування (23.01.2020 року, хоча репатріацію було завершено 04.04.2019 року) (а.с.38-39). В звіті ТзОВ «БалтАссістанс Україна» зазначено, що звернення щодо ОСОБА_6 зареєстровано 29.03.2019 року від його сина. Після отримання короткої інформації щодо випадку сину застрахованого було пред`явлено вимогу про надання документів, що підтверджують працевлаштування поліс і візу. 04.04.2019 року інформація щодо випадку була надіслана страховику. 09.04.2019 року син застрахованого надав копії витребуваних документів асистуючій компанії (а.с.69-70). Асистуючу компанію, а також самого страховика, про настання страхового випадку, було повідомлено у встановлений договором страхування строк. Відповідно до рахунку-фактури з ПДВ FS/19/4/8 від 03.04/2019, виданого ОСОБА_7 (м. Варшава), транспортування померлого ОСОБА_6 з Польщі до України коштувало 7 950,00 злотих. Згідно з додатком до рахунку-фактури з ПДВ FS/19/4/8 до похоронних послуг, на суму 7 950,00 злотих включено: документи (виготовлення карти про смерть, свідоцтва про смерть) 500,00 злотих; труна 1200,00 злотих; похоронні послуги (підготовка тіла до транспортування, укладання тіла в труну, запечатування труни) 600,00 злотих; одяг 650,00 злотих; бальзамування 1300,00 злотих; транспорт (з м. Варшава до пункту пропуску Корчова-Краковець) 3 200,00 злотих; транспорт (від пункту пропуску Корчова-Краковець до місця поховання) 500,00 злотих (а.с.29, 32-33, 35). Код R96 за ICD-10 (МКХ-10) означає інші види раптової смерті з невідомих причин. Міжнародний класифікатор хвороб не містить такого поняття, як «смерть внаслідок раптової хвороби», на відміну від поняття «раптова смерть». На виконання вимог ухвали апеляційного суду, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» надано копію страхової справи, відкритої за заявою ОСОБА_1 за фактом смерті ОСОБА_6 , застрахованого за міжнародним договором добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном ВЗК-157386 від 29.01.2019 року (а.с.198-255). Із матеріалів зазначеної страхової справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини із договору страхування, згідно якого одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі), грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Згідно із звітом асистуючої компанії, син померлого (дружина померлого) в день смерті її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила асистуючу компанію про настання смерті її чоловіка (а.с. 244, 247, 251). Асистуюча компанія та страховик, яким було відомо про настання страхового випадку в день смерті страхувальника, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вжили будь-яких заходів для допомоги дружині померлого страхувальника в організації репатріації його тіла в Україну. У зв`язку з цим син померлого ОСОБА_8 самостійно з метою організації репатріації тіла свого батька ОСОБА_2 особисто звернувся до польської фірми «Funeralia Oleg Milinski» (а.с.214-215, 217-218). За указані послуги репатріації до України тіла ОСОБА_2 оплачено на рахунок «Funeralia Oleg Milinski» 7950,00 польських злотих, однак фіскальний чек про сплату коштів не видавався через те, що зазначене не передбачено законом. 23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про виплату страхового відшкодування у вигляді понесених витрат на репатріацію тіла чоловіка у вищезазначеній сумі, долучивши до заяви документи: копії внутрішніх паспортів заявниці та померлого її чоловіка (а.с.201-206); карту медичних рятувальних дій (а.с.207-208); свідоцтво про смерть (а.с.209-212), договір страхування (а.с. 225-241), рахунок-фактуру на суму 7 950,00 польських злотих (а.с.213-214). У свідоцтві про смерть ОСОБА_6 , виданому відділом реєстрації актів цивільного стану міста Варшава Республіки Польща (а.с.211-212), зазначені місце смерті страхувальника, година і дата його смерті, а також причина смерті, тобто необхідні дані, які мають значення для страховика при вирішенні питання про виплату страхового відшкодування. Після звернення ОСОБА_1 до страховика про виплату страхового відшкодування у вищезазначеній сумі, їй було відмовлено у зв`язку із несвоєчасним повідомленням страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин. У листі №26/03/20/1 від 26.03.2020р. зазначено, що за даними записів асистуючої компанії, репатріацію було завершено 04.04.2019р. В цей же день в телефонній розмові з оператором її (позивачку) було повідомлено про необхідність звернення в страхову компанію у визначений строк, чого нею не було зроблено. І надалі, впродовж наступних 5,5 місяців заяву не було подано. Письмове повідомлення написано ОСОБА_1 23.01.2020р. через 10 місяців після події (а.с.253-254). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що позивач створювала будь-які перешкоди у визначенні обставин, характеру страхового випадку та розміру збитків, асистуючу компанію та самого страховика про настання страхового випадку було повідомлено у встановлений договором строк, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши витрати на виготовлення документа про смерть (500 злотих), труну (1200 злотих), похоронні послуги, які включають у себе підготовку тілі до транспортування, укладання тіла в труну, запечатування труни (600 злотих), бальзамування тіла (1300 злотих), транспорт з м.Варшава до пункту пропуску Корчова-Краковець (3200 злотих). Відмовивши в частині позовних вимог щодо стягнення вартості одягу (650 злотих) та витрат на транспорт від пункту пропуску Корчова-Краковець до місця поховання (500 злотих), а також відрахувавши розмір франшизи 50 євро, судом стягнуто страхове відшкодування в розмірі 46 867,46 грн. З такими висновками суду першої інстанції щодо права позивача на страхове відшкодування в цілому погоджується апеляційний суд, виходячи з таких підстав. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Дані правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування». Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг. Згідно з третьої статті 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Статтею 982 ЦК України визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Частиною першою статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Частинами першою-третьою статті 991 ЦК України та частиною першою статті 26 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Частинами другою та третьою статті 26 Закону України «Про страхування» визначено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України). ОСОБА_1 , звертаючись до страховика про виплату страхового відшкодування, надала йому договір страхування, свідоцтво про смерть страхувальника, видане відділом реєстрації актів цивільного стану міста Варшава Республіки Польща, рахунок-фактуру про оплату витрат у сумі 7950,00 злотих на репатріацію тіла страхувальника з Польщі в Україну та акт виконаних робіт в частині репатріації тіла страхувальника, копії внутрішніх паспортів страхувальника та його представника. Тобто, указані документи складають повний необхідний перелік документів для виплати страхового відшкодування в частині репатріації тіла страхувальника з Республіки Польща в Україну, а вимоги відповідача щодо несвоєчасного надання необхідних документів є надуманими і спрямованими на ухилення від виконання своїх договірних зобов`язань. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» листом від 26 березня 2020 року повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 5.11.4 договору страхування та відповідно до п.5 ст.26 Закону України «Про страхування». Таке рішення було прийнято не у відповідності до договору, чим порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме частини другої статті 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком обов`язків, передбачених умовами договору страхування; пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року за № 40 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за № 805/8126, щодо недотримання обов`язків страховика, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування». Відповідно до п.10.1.3 договору страхування, страховими ризиками є, зокрема, смерть застрахованої особи внаслідок раптової хвороби або нещасного випадку. За умовами програми А (п.12.1 договору) за рахунок страхової виплати покриваються медичні витрати на невідкладну медичну допомогу для застрахованої особи при її захворюванні (раптовій хворобі) або травмі внаслідок нещасного випадку, а також репатріація тіла застрахованої особи у випадку смерті (підпункт f). Згідно п. 1.20 договору, захворювання (раптова хвороба) раптове, непередбачуване, гостре погіршення стану здоров`я застрахованої особи у зв`язку з несподіваною хворобою, що становить пряму загрозу життю та здоров`ю застрахованої особи та вимагає надання їй екстреної медичної допомоги. Екстрена медична допомога надається до усунення гострих проявів розладу здоров`я застрахованої особи (зникає загроза життю застрахованої особи і вона може бути переведена із відділення лікування невідкладних станів в інше відділення для подальшого стаціонарного та/або амбулаторного лікування ) (а.с.226). З огляду на зазначене, діагноз, встановлений медичною установою смерть особи з невідомої причини, передбачена п.10.1.3 договору страхування (смерть застрахованої особи внаслідок раптової хвороби або нещасного випадку). Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Разом з тим, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком. Тобто, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості встановити, чи є ця подія страховим випадком. Закону України "Про страхування" пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме із настанням страхового випадку, а не з наданням певних доказів страхувальником на підтвердження чи спростування обставин події страхового випадку. Всі сумніви щодо того, чи є подія страховим випадком, страховик має можливість встановити, однак ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» не вчинило таких дій, формально відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування. Разом з тим, відповідно до рахунку-фактури з ПДВ FS/19/4/8 від 03.04/2019, виданого ОСОБА_7 (м. Варшава), транспортування померлого ОСОБА_6 з Польщі до України коштувало 7 950,00 злотих. Згідно з додатком до рахунку-фактури з ПДВ FS/19/4/8 до похоронних послуг, на суму 7 950,00 злотих включено: документи (виготовлення карти про смерть, свідоцтва про смерть) 500,00 злотих; труна 1200,00 злотих; похоронні послуги (підготовка тіла до транспортування, укладання тіла в труну, запечатування труни) 600,00 злотих; одяг 650,00 злотих; бальзамування 1300,00 злотих; транспорт (з м. Варшава до пункту пропуску Корчова-Краковець) 3 200,00 злотих; транспорт (від пункту пропуску Корчова-Краковець до місця поховання) 500,00 злотих (а.с.29, 32-33, 35). Згідно п. 1.33 договору, репатріація тіла передбачає репатріацію тіла застрахованої особи, якщо смерть настала внаслідок страхового випадку, до країни колишнього постійного місця проживання (за рішенням страховика та/чи асистуючої компанії та письмовим погодженням із родичами (офіційними представниками) померлого). Кінцевим пунктом маршруту репатріації є аеропорт або митний пункт у країні колишнього постійного місця проживання застрахованої особи, куди прибуває труна із тілом померлої. ОСОБА_9 оплачує/відшкодовує документально підтверджені витрати на оформлення документів, що стосуються репатріації тіла застрахованої особи, на спеціальну труну (герметично закриту), на транспортування до місця колишнього постійного місця проживання (аеропорту чи митного пункту). При цьому страховик не відшкодовує витрати на подальше транспортування труни до місця поховання та ритуальні послуги (послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштування місця поховання і т.ін) на території колишнього постійного місця проживання померлого (а.с.227). Із пункту 1.33 вбачається, що договором не передбачено витрати на похоронні послуги (підготовка тіла до транспортування, укладання в труну, запечатування труни) та бальзамування. Отже, оскільки відповідач зобов`язаний сплатити обумовлений договором страховий платіж, то в даному випадку слід виключити із суми, стягненої судом, витрати на бальзамування тіла в розмірі 1300 злотих, що еквівалентно 9 252,15 грн (711,7035 х13). Доводи апелянта про те, що не входять у послуги страхування підготовка тіла до транспортування, укладання в труну, запечатування труни, на які позивач витратила 600 злотих не заслуговують на увагу, оскільки ці послуги пов`язані безпосередньо із транспортуванням тіла, є необхідними та безумовними для виконання цієї дії. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» задовольнити частково. Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської від 22 вересня 2020 року змінити в частині розміру страхового відшкодування. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», код ЄДРПОУ 35417298, адреса місцезнаходження вул. Саксаганського, 96 м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 , проживаючої в с. Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області, страхове відшкодування у зв`язку з репатріацією до України тіла її померлого чоловіка ОСОБА_6 37 615,27 грн (тридцять сім тисяч шістсот п`ятнадцять гривень двадцять сім копійок). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: І.О. Максюта М.Д. Горейко В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 15 лютого 2021 року.