Ухвала КЦС ВС № 442/4947/14-ц

Ухвала Іменем України 11 лютого 2021 року м. Київ справа № 442/4947/14 провадження № 61-1349ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області Паращак Мар`ян Тарасович, боржник - комунальне підприємство «Туристичний комплекс «Дрогобич», про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2016 року, ВСТАНОВИВ: У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить поновити строк для подання скарги; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області) Паращака М. Т. про закінчення виконавчого провадження у справі № 442/4947/14-ц про поновлення її на посаді головного бухгалтера комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич» (далі - КП «ТК «Дрогобич»); зобов`язати державного виконавця поновити виконавче провадження за виконавчим листом від 03 лютого 2015 року № 442/4947/14-ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КП «ТК «Дрогобич». Скарга мотивована тим, що 24 березня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області Паращаком М. Т. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49897548 за виконавчим листом № 442/4947/14-ц про поновлення її на посаді головного бухгалтера КП «ТК «Дрогобич», оскільки на думку виконавця вжито всіх заходів примусового виконання й рішення суду фактично виконано. Проте, на підприємстві не створено для неї належних умов праці, не надано робочого місця та не передано жодної бухгалтерської документації, навпаки, створені такі умови, щоб вона не мала змоги приступити до роботи. Вважає оскаржувану постанову такою, що винесена передчасно і такою, що підлягає скасуванню. ОСОБА_1 у скарзі зазначила, що ця постанова оскаржена нею в порядку адміністративного судочинства. 08 червня 2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ухвалено рішення в адміністративній справі № 442/3175/16-а за її позовом до ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яким позов задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у цій адміністративній справі постанову суду першої інстанції від 08 червня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки встановлено законом інший порядок оскарження дій державного виконавця, що виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ і відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України (2004 року) скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Ухвалу апеляційного суду вона отримала 30 грудня 2016 року, а тому нею пропущено з поважних причин строк для звернення до суду з такою скаргою. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подання скарги. Скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови старшого державного виконавця відділу ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області Паращака М.Т. про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2016 залишено без розгляду. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року залишено без змін. У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Судами встановлено, що 03 лютого 2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист № 442/4947/14-ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КМ «ТК «Дрогобич». 21 січня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області Паращаком М. Т. відкрито виконавче провадження № 49897548 з виконання виконавчого листа № 442/4947/14-ц. Постановою старшого державного виконавця ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області Паращака М.Т. від 24 березня 2016 року закінчено виконавче провадження № 49897548 у справі № 442/4947/14-ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КП «ТК «Дрогобич». Підставою для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження був наказ № 18 директора КП «ТК «Дрогобич» від 23 березня 2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера підприємства з 23 березня 2016 року. Із діями державного виконавця про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження стягувач ОСОБА_1 не згідна, оскільки виданий директором підприємства наказ від 23 березня 2016 року № 18 реально не реалізований. Зокрема, їй не надали місця роботи, не забезпечили об`ємом роботи, не надали для роботи бухгалтерські документи, не сприяли створенню робочої обстановки. ОСОБА_1 звернулася із скаргою до суду 17 січня 2017 року, тобто, через один рік 9 місяців 20 днів. Свої вимоги про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця мотивує тим, що з приводу протиправних дій державного виконавця зверталася за нормами адміністративного судочинства і лише 15 грудня 2016 року апеляційним адміністративним судом було закрито провадження у справі, а ухвалу суду отримала 30 грудня 2016 року. Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку на оскарження дій державного виконавця, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з такого. 08 квітня 2016 рокуОСОБА_1 в ухвалі судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі було роз`яснено, що зазначена скарга повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства за нормами ЦПК України. Незважаючи на це, ОСОБА_1 повторно звернулася до суду в порядку адміністративного судочинства і лише 17 січня 2017 подала скаргу з того ж предмету спору в порядку цивільного судочинства. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року набрала законної сили з дня її проголошення. ОСОБА_1 не забезпечила явку свого представника у судове засідання, не брала участі особисто у розгляді справи, однак повинна була цікавитися розглядом справи. ОСОБА_1 , знаючи про ухвалу судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2016 року про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі та повторно подаючи скаргу з того ж предмету спору всупереч роз`ясненням зазначеної ухвали, знехтувала зазначеними в ухвалі роз`ясненнями, проявила зловживання процесуальними правами, внаслідок чого пропустила десятиденний строк звернення до суду із скаргою за нормами цивільного судочинства. Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права та свободи. Пропущений з поважних причин строк подання скарги може бути поновлений судом. Європейський суд з прав людини у справі «Рябих проти України» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та Понамарьов проти України (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) прописав, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки». Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржуються, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржене, у касаційній скарзі не зазначено. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області Паращак Мар`ян Тарасович, боржник - комунальне підприємство «Туристичний комплекс «Дрогобич», про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2016 року, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська