Ухвала КАС ВС № 520/5301/2020

УХВАЛА 16 лютого 2021 року м. Київ справа № 520/5301/2020 адміністративне провадження № К/9901/3731/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в адміністративній справі №520/5301/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 01 лютого 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслана засобами поштового зв`язку 30.01.2021). Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Харківській області за № 161 від 26.02.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Головного управління Національної поліції України в Харківській області" в частині звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування серійних злочинів СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за порушення вимог підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині недотримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію України", у частині не дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов`язків; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Харківській області за № 53о/с від 03.03.2020 - по особовому складу "Про звільнення згідно з пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0087203) слідчого відділу розслідування серійних злочинів СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області за 03.03.2020; - відновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0087203) на посаді слідчого відділу розслідування серійних злочинів СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області із грошовим забезпеченням, яке ОСОБА_1 мав на час звільнення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року по справі № 520/5301/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Харківській області за № 161 від 26.02.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Головного управління Національної поліції України в Харківській області" в частині звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування серійних злочинів СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за порушення вимог підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині недотримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію України", у частині не дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов`язків. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Харківській області за № 53о/с від 03.03.2020 - по особовому складу "Про звільнення згідно з пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0087203) слідчого відділу розслідування серійних злочинів СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області за 03.03.2020. Поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0087203) на посаді слідчого відділу розслідування серійних злочинів СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2020 по день фактичного поновлення на службі в Головному управлінні Національної поліції України в Харківській області у розмірі 35441 (тридцять п`ять тисяч чотириста сорок одна) грн 60 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0087203) на посаді слідчого відділу розслідування серійних злочинів СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року по справі № 520/5301/2020 було скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зважаючи на фактичні обставини цієї справи, встановлені на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів, колегія суддів вважає доведеним недотримання позивачем службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 (порушення позивачем підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, порушення п.п. 1,2 частини 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» в частині не дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, непрофесійного виконання своїх службових обов`язків, що виразилось в організації отримання та збуту невизначеному колу осіб, інформації, що міститься у інформаціно-телекомунакаційній систему Державної прикордонної служби України, з метою сприяння у діяльності терористичної організації "Донецька народна республіка"), а також правомірним обрання видом дисциплінарного стягнення у виді звільнення. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 9901/454/18, та Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 по справі № 810/2073/16, у постановах від 28 листопада 2019 року - справа №120/860/19а, від 04 грудня 2019 року - справа № 824/355/17-а. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Касаційна скарга відповідачем була подана з підстав, викладених у п.2 ч.4 статті 328 КАС України (скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні) та п.4 ч.2 ст. 353 КАС України (суд встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів). Скаржником вказано в касаційній скарзі, що судами при постановленні судових рішень застосовані норми права, викладені Верховним Судом в подібних правовідносинах, проте вказані висновки фактично не є аналогічними щодо його випадку. Таким чином, скаржник вказує на те, що правовідносини у справі, що розглядається та у справах, на які посилався суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не є подібними, що виключає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, як такого, що на думку скаржника взагалі не стосується суті справи, що розглядається. Доводи скаржника щодо встановлення судом апеляційної інстанції обставин на підставі недопустимих доказів, а саме, окремих процесуальних документів кримінального провадження, запиту військової прокуратури до СУ ГУНП в Харківській області, ухвали суду про проведення обшуку, ухвали суду про обрання запобіжного заходу стосовно позивача, повідомлення про підозру, Суд оцінює критично, оскільки в силу приписів ст. 74 КАС України, вказані докази у справі в адміністративному судочинстві не можна вважати недопустимими. Інші підстави оскарження спірних судових рішень, що встановлені частиною четвертою статті 328 КАС України, з урахуванням наведених у касаційній скарзі доводів та мотивів, скаржником не зазначені. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в адміністративній справі №520/5301/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич