Постанова 4856 № 560/1700/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1700/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 15 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, В С Т А Н О В И В : В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 04.04.2019 року №0030512-5106-2212, №0030513-5106-2212 та податкову вимогу від 03.09.2019 року №216919-15. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач відзначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 "Про встановлення та затвердження місцевих податків і зборів на 2018 рік на території Новоушицької селищної ради, яка входить до складу Новоушицької селищної об`єднаної територіальної громади", яким визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, скасоване рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 №560/1818/19. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт відзначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, вказує, що при винесенні рішення, судом першої інстанції не надано належної оцінки та не враховано того факту, що відповідачем сформовано та вручено спірні податкові повідомлення-рішення (з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік) до 1 липня 2019 року, згідно діючих ставок органу місцевого самоврядування, які були прийняті та оприлюдненні відповідно до норм Податкового кодексу України. Також, судом першої інстанції не досліджено питання щодо виконання судового рішення по справі № 560/1818/19 від 19.09.2019. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Свідоцтва про право власності індексний номер серії САЕ 223609 від 19.06.2012 року позивачу на праві приватної власності, зареєстрованому 19.06.2012 року, належить нежитлова будівля, магазин молочних продуктів, м`ясних та рибних продуктів загальною площею 346,5 кв.м., розташований в смт.Нова Ушиця вул.Стара поштова, та на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частки будівлі ветеринарної аптеки, яка розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2018 року, індексний номер витягу 112139900. Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 встановлені ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність. Згідно з пунктом 5.2.2.2 вказаного рішення ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність, встановлюється у розмірі 1,5 відсотки мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр загальної площі для об`єктів нежитлової нерухомості, які розташовані (знаходяться) на території смт. Нова Ушиця, яка входить до складу Новоушицької селищної об`єднаної територіальної громади. На підставі вказаного рішення, Головне управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняло: - податкове повідомлення-рішення №0030512-5106-2212 від 04.04.2019, яким визначило позивачу суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 19350,29 грн. за 2018 рік; - податкове повідомлення-рішення №0030513-5106-2212 від 04.04.2019, яким визначило позивачу суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 4761,72 грн. за 2018 рік. У зв`язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно в установлені законодавством строки, позивачу сформована та надіслана податкова вимога від 19.09.2019 №560/1818/19. Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в зв`язку з скасуванням Хмельницьким окружним адміністративним судом рішення Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 в частині визначення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, а отже з відсутністю чинного рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки місцевого податку, згідно п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України податки справляються з застосуванням мінімальних ставок. Оскільки чинним Податковим кодексом України мінімальна ставка податку не передбачена, а рішення Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 визнано протиправним та нечинним, в частині визначення ставки податку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю. Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Згідно з п.п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п.п. 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України). За змістом п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Як передбачено пп.266.5.1 п.266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком. Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Згідно пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. Згідно п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 встановлено ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність. Згідно з пунктом 5.2.2.2 вказаного рішення ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність, встановлюється у розмірі 1,5 відсотки мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр загальної площі для об`єктів нежитлової нерухомості, які розташовані (знаходяться) на території смт. Нова Ушиця, яка входить до складу Новоушицької селищної об`єднаної територіальної громади. На підставі вищевказаного рішення відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення 04.04.2019 року № 0030512-5106-2212 та №0030513-5106-2212. Разом з тим, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №560/1818/19 визнано протиправним та нечинним пункт 5.2.2.2 рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11, яким встановлена ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність. Вказане рішення набрало законної сили 28.10.2019. За результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з відсутністю чинного рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки місцевого податку, до спірних правовідносин має застосовуватись п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, згідно якого податки справляються з застосуванням мінімальних ставок. Оскільки чинним Податковим кодексом України мінімальна ставка податку не передбачена, а рішення Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 визнано протиправним та нечинним в частині визначення ставки податку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що позивач не зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке визнано в судовому порядку протиправним та нечинним в частині пункту 5.2.2.2. Колегія суддів звертає увагу на неможливість зобов`язання платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Слід зауважити, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадках неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). В даному випадку, застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним. Відповідний висновок викладено в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №160/1088/19 (К/9901/36421/19) від 10 березня 2020 року. Крім того, колегія суддів зазначає, що як вказав Верховний Суд в постанові від 10 березня 2020 року справа №160/1088/19 (К/9901/36421/19), відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Вказаний висновок був врахований колегією суддів в межах даної адміністративної справи та застосований до даних правовідносин. Отже, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що визнання протиправним та нечинним рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 в частині п. 5.2.2.2 унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки саме з моменту його прийняття. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що протиправні положення рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 в частині п. 5.2.2.2 не можуть бути застосовані до позивача, що відповідає вимогам чинного законодавства, практиці Європейського суду з прав людини та правовим позиціям Верховного Суду України. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.