Постанова 4852 № 160/3877/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/3877/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон», в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0009210502 від 10.12.2019 та № 000600502 від 18.032020. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області у період з 15.08.2019 по 26.09.2019 було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт № 2103/04-36-05-02/19142599 від 03.10.2019. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0009210502 від 10.12.2019, згідно з яким донараховано зобов`язання з на додану вартість у розмірі 157075,00 грн.; № 000600502 від 18.03.2020, згідно з яким донараховано зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 151045,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 37761,25 грн. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими правочини, укладені TOB Науково-виробниче підприємство «Авілон» з ТОВ «Сталекс-Груп» та ТОВ «Спецстальпрокат», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг. Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Також згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Матеріалами справи підтверджено, що між TOB Науково-виробниче підприємство «Авілон» (замовник) та ТОВ «Сталекс-Груп» (виконавець) було укладено договір № ДН-0518-01 від 30.08.2018, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по переробці давальницької сировини у готову продукцію. Переробка має на увазі поздовжню порізку рулонної сталі на штрипс, виготовлення холодногнутого профілю з давальницької сировини замовника на обладнанні виконавця. Аналогічні договори переробки давальницької сировини № ДН-0417-01 від 25.01.2017 та № ДН-0518-01 від 04.05.2018 були укладені позивачем з ТОВ «Спецстальпрокат». На підтвердження виконання умов договорів між сторонами складено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі матеріалів на переробку, акти приймання-передачі робіт, оплата проведена у повному обсязі. Копії вказаних документів містяться у матеріалах справи. Натомість суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про нереальність вищевказаних господарських операцій, оскільки в актах приймання/передачі (з переробки) відсутній перелік прийнятих ТМЦ, заначено лише металеві вироби (швелер гнутий) та зазначено вагу. Також, в актах виконаних послуг не зазначено кількість виготовлених видів швелерів. Крім того судом першої інстанції взято до уваги, що в Акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано у повному обсязі акти приймання/передачі з переробки (вага переданих на переробку ТМЦ є більшою, ніж вага отриманих ТМЦ з переробки) та відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення ТМЦ на переробку. Також судом взято до уваги інформацію з податкових баз даних щодо кількості працівників у ТОВ «Сталекс-Груп» та ТОВ «Спецстальпрокат», відсутність матеріальної бази для реального виконання робіт тощо. Таким чином суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу, що постачальники послуг ТОВ «Сталекс-Груп» та ТОВ «Спецстальпрокат» з моменту реєстрації та до дати реалізації по ланцюгу постачання, послуги по виробництву не закуповували та у зв`язку з відсутньою кількісно трудових ресурсів не мали можливості надавати послуги з переробки. Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими. Судом першої інстанції не надано належної оцінки спірним правовідносинам на предмет доведеності з боку податкового органу висновків про нереальність господарських операцій. Так, судом першої інстанції не враховано специфіку договорів, які пов`язані з переробкою давальницької сировини у готову продукцію. Є зрозумілим, що під час переробки сировини мають місце певні втрати ТМЦ (відходи), що цілком пояснює різну вагу ТМЦ, направлених на переробку, та ТМЦ, отриманих як кінцевий продукт переробки. Також судом першої інстанції не перевірено подальше використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності позивача. Натомість судом апеляційної встановлено, що придбані послуги дозволили позивачеві виготовити кінцеву продукцію стелажі, які в подальшому були поставлені магазинам, аптекам та іншим замовникам. Відповідні докази реального використання отриманих в результаті переробки ТМЦ надані позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції та містяться у матеріалах справи. Також суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи відповідача та висновок суду першої інстанції щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів. Крім того невірним є посилання суду першої інстанції, як на сумнівність здійснених господарських операцій, наявність окремих недоліків у товарно-транспортних накладних, адже складання ТТН не є обов`язковим відповідно до вимог чинного законодавства і такі документи не є первинними для ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності. Не можна вважати обґрунтованим й висновок суду першої інстанції про не можливість встановити з актів приймання-передачі робіт реального змісту господарських операцій, адже відповідні акти не можуть розглядати окремо від інших первинних документів та умов договорів. Натомість сукупний аналіз наданих документів, у тому числі тих, які судом першої інстанції з метою офіційного з`ясування обставин справи у сторін не витребовувалися та не досліджувалися, дає можливість дійти висновку, що позивачем повністю доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Сталекс-Груп» та ТОВ «Спецстальпрокат». Також судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказані договори не скасовані у встановленому законом порядку та є виконаними. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку, що прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, так само як і рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року в адміністративній справі № 160/3877/20 скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0009210502 від 10.12.2019 та № 000600502 від 18.03.2020. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір у розмірі 12970 (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 51 коп. Постанова суду набирає законної сили з 16 лютого 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 16 лютого 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров