Постанова 4851 № 520/5463/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 р.Справа № 520/5463/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , за участю секретаря судового засідання - Сузанського О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" та Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А., м. Харків) від 08.09.2020 (повний текст рішення складено 17.09.2020) по справі № 520/5463/2020 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Приватна виробничо-комерційна фірма "СТРОЙСНАБСЕРВИС" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00000480518 від 07.02.2020 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000480518 від 07.02.2020 року ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності формування податкового зобов`язання, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000480518 від 07.02.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 109260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27315,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (пров. Троїцький, буд. 8, м. Харків, 61003, код 31149006) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 2048,62 грн. (дві тисячі сорок вісім гривень 62 копійки). Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 442980,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 110745,00 грн. та винести нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Приватна виробничо-комерційна фірма "СТРОЙСНАБСЕРВИС" пройшла передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 31149006. Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (податковий номер 31149006) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2019 р. відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. Результати перевірки викладені в акті № 105/20-40-05-18-09/31149006 від 15.01.2020 року. За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI , зі змінами та доповненнями, внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в результаті чого підприємством занижено суму об`єкта оподаткування на 3068000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 552240,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 182340,00 грн., за 2017 рік на суму 86400,00 грн., за 2018 рік на суму 162000,00 грн., за 3 кв. 2019 року на суму 1215000,00 грн. Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення, проте висновки акту перевірки залишені без змін. На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №00000480518 від 07.02.2020 року, яким Приватній виробничо-комерційній фірмі "СТРОЙСНАБСЕРВИС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього в сумі 690300,00 грн.. в т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 552240,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 138060,00 грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в порядку адміністративного оскарження зі скаргою до Державної податкової служби України, проте рішенням від 09.04.2020 р. №12786/6/99-00-08-05 скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом. Як вбачається із змісту акту перевірки № 105/20-40-05-18-09/31149006 від 15.01.2020 року, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група») та з ФОП ОСОБА_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група») не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства. Разом з чим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , не підтверджують фактичне виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" спірних операцій, а також не підтверджують їх належність до господарської діяльності позивача, доцільність укладання вказаних договорів та зв`язок з господарською діяльністю позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000480518 від 07.02.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 109260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27315,00 грн. колегія суддів зазначає наступне. Так, доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань по податку на прибуток всього в сумі 109260,00 грн., зводяться до посилань на нереальний характер господарських операції позивача із контрагентом - ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група»). Так, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група») (в якості продавця) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (в якості покупця), укладено договір купівлі-продажу №19 від 01.06.2016 р., за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2. цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. (п.1.1Договору). (т.1 а.с.93-96). Відповідно до п.1.2 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є Додатком №1 до цього Договору. Згідно з п.1, 2, 3 Специфікації №1 до договору №19 від 01.06.2016 р., продавець поставляє покупцю наступний товар: станок токарний ДИП-300 1988 року виготовлення у кількості 1 шт. за ціною без ПДВ 305000,00 грн.; станок токарний 1 К62 1987 року виготовлення у кількості 1 шт. за ціною без ПДВ 98000,00 грн.; станок для пресування 2016 року виготовлення у кількості 1 шт. за ціною без ПДВ 204000,00 грн., разом 607000,00 грн., ПДВ 121400,00 грн., всього з ПДВ 728400,00 грн. Умови оплати: відстрочка платежу 40 календарних днів з моменту поставки товару. Товар поставляється на умовах поставки FCA м. Дніпропетровськ. Відповідно до п.3.2. Договору, місце здійснення поставки товару продавцем: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд.

93. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи специфікацію №1 від 01.06.2016 р., рахунок-фактуру №СФ-14 від 07.06.2016 р., видаткову накладну №РН-14 від 07.06.2016 р. та податкову накладну №14 від 07.06.2016 р. всього на суму 728400,00 грн., в т.ч. ПДВ 121400,00 грн.(т.1 а.с.97-99, 102). Транспортування придбаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2 за договором дорученням №240215 від 24.02.2015 р., укладеним між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ПВКФ "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (замовник), що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №14 від 07.06.2016 р., згідно якої замовник ПВКФ "СТРОЙСНАБСЕРВИС", автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 , вантажовідправник ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група»), пункт навантаження м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 93. (т.1 а.с.100-101). Також транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи договором- дорученням №240215 від 24.02.2015 р., заявкою-додатком №16/2 від 06.06.2016 р. до договору №16/2 від 06.06.2016 р. та актом приймання-передачі виконаних робіт від 07.06.2016 р. (т.1 а.с.114-120). Приватна виробничо-комерційна фірма "СТРОЙСНАБСЕРВИС" здійснила частковий розрахунок за вказаним договором купівлі-продажу №19 від 01.06.2016 р., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень: №259 від 07.06.2016 р. на суму 100000,00 грн., №320 від 29.06.2016 р. на суму 150000,00 грн., №346 від 11.07.2015 р. на суму 150000,00 грн., №462 від 29.08.2016 р. на суму 100000,00 грн. Згідно акту звірки взаємних розрахунків ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група») та Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" станом на 30.09.2016 р. несплачена сума за договором складає 228400,00 грн. ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група») було укладено з ТОВ «МЕТАС-5» договір відступлення права вимоги №2410-01 від 24.10.2016 р., за яким ТОВ «МЕТАС-5» (новий кредитор) набув право вимоги від боржника, ПВКФ "СТРОЙСНАБСЕРВИС", грошових коштів в сумі 228400,00 грн. (т.1 а.с.109-111). Позивачем було сплачено решту суми заборгованості по Договору купівлі-продажу №19 від 01.06.2016 р., що підтверджується копіями платіжних доручень №673 від 01.11.2016 р. на суму 100000,00 грн. та №703 від 08.11.2016 р. на суму 128400,00 грн. В подальшому придбаний товар (станок токарний ДИП-300 1988 року виготовлення, станок токарний 1 К62 1987 року виготовлення та станок для пресування 2016 року виготовлення) було оприбутковано на складі підприємства позивача, що підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів №20, №21 та №22 від 07.06.2016 р. та актами приймання-передачі основних засобів від 15.07.2016 р. (т.2 а.с.33-35, 43-48) та після складання інструкцій по експлуатації станків (т.2 а.с.50-55) здійснюється їх використання у власній господарській діяльності. Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, слід дійти висновку, що останні не мають дефекти форми, змісту, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Колегія судів також визначає, що лише за умови реального здійснення платником податку господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані документи, що підтверджують реальний характер господарської операції Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" з ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група»), яка призвела до зміни майнового стану учасників господарських відносин. На підставі вищевикладеного колегія суді робить висновок, що позивач та ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група») належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України, в зв`язку з чим висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та відповідно донараховання податку на прибуток є необґрунтованим та неправомірним. Колегія суддів також зазначає, що наявність певної податкової інформації, на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 23.07.2020 по справі № 816/1122/16. Доводи податкового органу щодо наявності недоліків в певних первинних документах, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції. Реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами. Так, у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група»), що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань. Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано. Твердження контролюючого органу та суду першої інстанції про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Хелоніда» (попередня назва ТОВ «Логістична Група») спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00000480518 від 07.02.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 109260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27315,00 грн. та необхідності в цій частині його скасування. Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне. Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що між Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_1 (юристом) укладено договори на абонентське обслуговування від 06.01.2016 р., від 03.01.2017 р., від 03.01.2018 р. та від 03.01.2019 р. (т.1 а.с.121-129). Всі договори на абонентське обслуговування від 06.01.2016 р., від 03.01.2017 р., від 03.01.2018 р. та від 03.01.2019 р. є однотипними та ідентичними за змістом. Згідно умов договорів, зокрема, п.2.1, 3.2 юрист в порядку та на умовах даного договору зобов`язується здійснювати Абонентське юридичне обслуговування Замовника, а Замовник зобов`язується приймати надані в рамках юридичного обслуговування послуги та оплачувати їх. В рамках Абонентського юридичного обслуговування юрист надає замовнику наступні юридичні послуги: - надає усні або письмові консультації, довідки по правовим питанням; - приймає участь в організації договірно-правової роботи, підготовки та укладання різного роду договорів, що укладаються замовником з третіми особами, за необхідності візує їх, надає допомогу з організації контролю за виконанням договорів, тощо; - за необхідності організовує та веде претензійно-позовну роботу за матеріалами, наданими замовником; - представляє інтереси замовника в суді, перед державними органами та третіми особами при розгляді та вирішенні спорів, а також інших питань правового характеру; - надає замовнику довідки та роз`яснення за поточним та перспективним законодавством України; - приймає участь у податковому плануванні діяльності замовника; - здійснює правове забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з холдингом «Метинвест» (довідкової інформації, нормативних матеріалів, витягів із законів, постанов, інструкцій, тощо); - здійснювати правове забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з ПАО «ВБР» по питанням погашення кредиту. Згідно пунктів 4.1 договору на абонентське обслуговування від 06.01.2016 р. абонентська плата за юридичне обслуговування визначається сторонами в розмірі 400000,00 грн., згідно договору від 03.01.2017 р. в розмірі 480000,00 грн., згідно договору від 03.01.2018 р. з урахуванням Додаткової угоди від 01.07.2018 р. розмірі 900000,00 грн. за рік та згідно договору від 03.01.2019 р. в розмірі 75000,00 грн. та вноситься не пізніше 05 числа місяця, наступного за тим, що оплачується. Відповідно до п.4.2 Договору, час, протягом якого замовник не звертався до юриста, оплачується в повному розмірі. В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані акти виконаних робіт по договорам та платіжні доручення. (т.1 а.с.130-206). За 2016 рік надано помісячно акти виконаних робіт однакового змісту, а саме, юристом надано послуги з: консультації з питань застосування цивільного, трудового, податкового, корпоративного, адміністративного права; правової експертизи договорів, супровід при укладанні виконанні та розірванні угод; інших послуг, передбачених п.3.2.Договору. Згідно вказаних актів виконаних робіт за кожний місяць 2016 року вартість абонентського обслуговування склала 600,00 грн. на місяць. Також, позивачем надано до матеріалів справи річний акт за період з 06.01.2016 по 31.12.2016 рік, згідно якого юристом надано послуги з: консультації з питань застосування цивільного, трудового, податкового, корпоративного, адміністративного права; правового забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з ПАО «ВБР»; правової експертизи договорів, супровід при укладанні виконанні та розірванні угод; правової експертизи листів, листів-вимог, претензій від підприємств холдингу МЕТИНВЕСТ та ПАО «ВБР»; інших послуг, передбачених п.3.2.Договору, вартість абонентського обслуговування склала 400000,00 грн. Аналогічний за змістом акт виконаних робіт було надано за 2017 рік, відповідно якого вартість абонентського обслуговування склала 480000,00 грн. За 2018 та 2019 роки помісячно, аналогічні за змістом акти виконаних робіт, де зазначено правове забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами без зазначення надання вказаних послуг до холдинга «МЕТИНВЕСТ». Колегія судів вказує на те, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт/послуг), наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства та зв`язок витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного зменшення оподатковуваного доходу. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат не можна розглядати як самостійну ділову мету. Суд апеляційної інстанції дослідивши первинні документи надані до суду першої інстанції зазначає, що достовірно встановити факт отримання позивачем спірних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , неможливо, зокрема, доказів з переліком наданих консультацій, претензій із зазначенням відповідних осіб, яким вони надавались, інформації щодо отримання послуг в усному, письмовому вигляді, або доказів їх отримання у електронному вигляді, звітів щодо наданих послуг, доказів проведення правової експертизи листів, листів-вимог, претензій від підприємств, доказів використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , позивачем надано не було. Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акти виконаних робіт не містять ні детального змісту, ні обсягу наданих послуг, ні витраченого часу на надання вказаних послуг, то такі не дають можливості встановити пов`язаність із господарською діяльністю позивача та доцільність їх отримання. Крім того, акти виконаних робіт, складені за кожний місяць 2016 року містять вартість абонентського обслуговування у сумі 600,00 грн. на місяць, в той час, як річний акт виконаних робіт за період з 06.01.2016 по 31.12.2016 рік містить вартість абонентського обслуговування в сумі 400000,00 грн. на рік та у річному акті юристом визначено виконання робіт з правового забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з ПАО «ВБР» та правової експертизи листів, листів-вимог, претензій від підприємств холдингу МЕТИНВЕСТ та ПАО «ВБР», що не було визначено у помісячних актах виконаних робіт, та в свою чергу свідчить про наявність розбіжностей, дефектність та невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Інші первинні документи які не були предметом дослідження у суді першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України не беруться до уваги. Отже, у ході судового розгляду не встановлено фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що направлені на отримання економічного результату, первинні документи не підтверджують їх належність до господарської діяльності позивача, доцільність укладання вказаних договорів та зв`язок з господарською діяльністю позивача, з огляду на що твердження податкового органу про безпідставне формування податкових зобов`язань за наслідками операцій із зазначеним контрагентом та прийняття податкового повідомлення-рішення №00000480518 від 07.02.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 442980,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 110745,00 грн. є правомірним. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" та Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року по справі № 520/5463/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Повний текст постанови складено 16.02.2021 року