Постанова Львівський апеляційний суд № 462/6748/20

Справа № 462/6748/20 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л. Провадження № 33/811/1826/20 Доповідач: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Лилика Василя Васильовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 рокупро притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 18.10.2020 року о 03 год. 21 хв. у м. Львові на вул. Рудненська, 8, керував автомобілем марки «Dodge Ram 1500», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000843, порушивши п. 2.9 а Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, адвокат Лилик В.В. в інтересах особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлював адміністративну відповідальність. В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат покликається на те, що суддею першої інстанції було залишено без належної оцінки та уваги ряд обставин, на які наголошувались захисником, а саме те, що з оглянутих відеозаписів відсутній факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , працівниками поліції було порушено ст.35 Закону України «Про національну поліцію» - підставу зупинення транспортного засобу. Як зазначає захисник, в наявному протоколі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні відомості, що останній відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. На переконання адвоката, провадження у справі має бути закритим на підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акта, який встановлював адміністративну відповідальність за ст.130 КУпАП. На призначену годину та дату апеляційного розгляду учасники провадження не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки не повідомили, відтак з метою дотримання розумних строків розгляду за наявності належного повідомлення сторін, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності останніх. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Вказаних вимог закону суддею першої інстанції дотримано в повному обсязі. Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених суддею доказів. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18 жовтня 2020 року серії ДПР18№189582 (а.с.1) 18.10.2020 року о 03 год. 21 хв. у м.Львові на вул. Рудненській, 8, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Dodge Ram 1500», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому порядку проводився в медичному закладі КНП ЛОР по вул.Кульпарківській, 95 у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком №000843. Також вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні стверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000843 від 18.10.2020 року (а.с.4), а також записами нагрудних відеореєстраторів працівників поліції (а.с.3). Викладені в апеляційній скарзі доводи на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, були предметом дослідження та оцінки суддею першої інстанції, з висновками якого також погоджується й апеляційний суд. Зокрема, згідно з відеозаписами нагрудних відеореєстраторів поліцейських, на таких чітко видно, що на час зупинки транспортного засобу за кермом сидів ОСОБА_1 . Автомобіль марки «Dodge Ram 1500», номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений у зв`язку з тим, що в такого не горіла одна лампочка підсвідки реєстраційного номерного знаку, водій не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.10.2020 серії ЕАМ №3301016 (а.с.6). На час апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено факту скасування у встановленому законом порядку вказаної постанови. На місці зупинки ОСОБА_1 не заперечував, що здійснював керування автомобілем марки «Dodge Ram 1500» та інших осіб у вказаному автомобілі не було, чим спростовуються твердження адвоката про відсутність доказів підтвердження факту керування транспортним засобом. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 на місці зупинки поліцейськими було роз`яснено права, повідомлено про причину зупинки, запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та у зв`язку із відмовою водія ОСОБА_1 від проходження такого тесту, запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Також, із долучених до матеріалів справи записів нагрудного відеореєстратора поліцейського чітко вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено лікарем з використанням приладу «Драгер», який показав результат 2,05‰. На переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи суддею першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю. Висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події. При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що акт, який до 01 липня 2020 року встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння (ст. 130 КУпАП в редакції до 01 липня 2020 року), з 01 липня 2020 року був скасований Законом №2617 - VIII з одночасною криміналізацією цих дій у ст. 286-1 КК України, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, виходячи з наступного. 01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018 року (далі - Закон №2617-VIII), яким запроваджується інститут кримінальних проступків, яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, 17 червня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 09.04.2020 року (далі - Закон №720-IX), який 02 липня 2020 року було підписано Президентом України, а 3 липня 2020 року - опубліковано в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1. Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному вебсайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною. Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». З аналізу наведених Законів №2617-VIII та №720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, вбачається, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, діяла в період з 01 по 02 липня 2020 року, та скасована з 03 липня 2020 року і, починаючи з цього часу, тобто з 03.07.2020 року особи, які вчинили такі протиправні дії, несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, апеляційним судом не береться до уваги те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст.286-1 КК України, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст.286-1 КК і не передбачена ст.130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), а також того, що на офіційному сайті Верховної Ради України законодавство викладено в Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», яка дає змогу знайти документи, як за реквізитами, так і за контекстом, однак ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України». За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому слід визнати, що висновок судді районного суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, підтверджений наявними у матеріалах справи доказами. Позиція сторони захисту щодо невизнання ОСОБА_1 вини розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення останнього відповідальності за вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Лилика Василя Васильовича в його інтересах без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк