Постанова 4816 № 592/8365/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м.Суми Справа №592/8365/19 Номер провадження 22-ц/816/198/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-ОВІ», Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», третя особа ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ОВІ» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року, в складі судді Литовченка О.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 23 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: 30 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «АВТО-ОВІ», ТДВ СК «Альфа-Гарант», АТ «Страхова компанія «Країна», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Свої вимоги мотивувала тим, що 10 червня 2017 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди її малолітній син ОСОБА_3 , який разом зі своєю тіткою ОСОБА_4 , що придбала 2 квитка на проїзд в касі Сумського автовокзалу (ТОВ «Сумиоблавтотранс»), їхав в автобусі «Рута 20» як пасажир, отримав тілесні ушкодженні у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, багатоуламкового ушкодження у вигляді правої тім`яної кістки, забою-здавлення головного мозку кістковими уламками, рвано-забійної рани м`яких тканин тім`яної ділянки справа, лобної та тім`яної ділянки зліва, вушної раковини зліва, подапоневротичної гематоми тім`яно-потиличної ділянки, забою-садни м`яких тканин волосяної частини голови, ГРВІ, гострий фарингіт, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 833 від 06 вересня 2017 року, проведеної в рамках кримінального провадження за № 12017200220000168 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров`я в момент заподіяння. 14 вересня 2017 року через отримані травми, її малолітній син визнаний дитиною-інвалідом до 18 років. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, здоров`ю її неповнолітнього сина ОСОБА_3 завдана майнова та моральна шкода, яка не відшкодована. Саме вона понесла витрати на лікування сина, відновлення його здоров`я, реабілітацію і здійснює за ним догляд, якого він потребує, як дитина-інвалід. Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 лютого 2019 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження) і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. На підставі п. «є» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році» він був повністю звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. Її цивільний позов, як законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням здоров`я під час ДТП, суд залишив без розгляду. Вищевказаним вироком суду було встановлено, що ОСОБА_2 10 червня 2017 року о 13 год., рухаючись по проїзній частині автодороги «Київ - Суми - Юнаківка» у напрямку м. Ромни Сумської області, керував технічно - несправним автобусом «Рута 20» державний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ФОП ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль знаходився в оренді у відповідача ТОВ «АВТО-ОВІ», з яким водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах. Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017200220000168 їй стало відомо, що власник транспортного засобу - автобуса «Рута 20» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 24 травня 2017 року уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» строком з 28 травня 2017 року по 27 травня 2018 року, що підтверджується полісом № АК/3683966. Згідно з умовами цього договору страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн, розмір франшизи - 1000 грн. 20 вересня 2017 року вона звернулася з письмовою заявою про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю її сина до ТДВ СК «Альфа-Гарант», але ніякої відповіді на своє звернення не отримала, як і не отримала відшкодування завданої під час ДТП шкоди в добровільному порядку. В кінці грудня 2018 року їй стало відомо, що її малолітній син, будучи пасажиром автобусу «Рута 20», державний номер НОМЕР_1 , мав бути застрахований відповідно до Закону України «Про страхування» та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (зі змінами). В пасажирському квитку, який був направлений нею до ТДВ СК «Альфа-Гарант» зазначено, що її малолітній син був застрахований перевізником в ПАТ «Страхова компанія «Країна», яке повинно було відшкодувати заподіяну здоров`ю її сина майнову та моральну шкоду. Проте, вона не мала можливості своєчасно звернутися до цієї страхової компанії, оскільки у неї немає відомостей про укладений з цим відповідачем договір обов`язкового страхування та про умови договору, а також відсутні документи, наявність яких вимагається законом. Вважала, що відповідач ТОВ «АВТО-ОВІ», як перевізник, після настання страхового випадку 10 червня 2017 року повинен був скласти акт про нещасний випадок, який стався на транспорті під час здійснення пасажирського перевезення автобусом «Рута 20», державний номер НОМЕР_1 . Без цього акта про нещасний випадок вона не мала можливості звернутися до ПАТ «Страхова компанія «Країна» для отримання страхових виплат в розмірі 90 % страхової суми, тобто 91800 грн. Оскільки водій ОСОБА_2 здійснював перевезення пасажирів, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «АВТО-ОВІ», то саме ця юридична особа повинна нести майнову відповідальність за дії свого працівника під час виконання ним трудових обов`язків. Власником транспортного засобу була застрахована цивільна відповідальність, тому шкода, що пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим, а також майнова шкода, яка полягає в понесених витратах на лікування, має бути відшкодована відповідачем ТДВ СК «Альфа - Гарант». За період з 10 червня 2017 року по квітень 2019 року на лікування сина ОСОБА_3 від отриманої в результаті ДТП тяжкої травми вона витратила грошові кошти на загальну суму 35925,24 грн і 821,20 грн на проїзд до лікаря, а всього: 36746,44 грн. Посилаючись на ці обставини та остаточно уточнивши позовні вимоги (т. 2 а.с. 92-94), просила стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на свою користь, як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , страхову суму в розмірі 93840,00 грн; стягнути з ТОВ «АВТО-ОВІ» на її користь, як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 5488528,00 грн.; стягнути з ТОВ «АВТО-ОВІ» суму матеріальних збитків, витрачених на лікування ОСОБА_3 в розмірі 36746,44 грн. 17 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог до відповідача ТДВ СК «Альфа - Гарант» (т. 2 а.с. 99). Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , страхову суму у розмірі 51000 грн 00 коп. Стягнуто з ТОВ «АВТО-ОВІ» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , моральну шкоду у розмірі 150000 грн 00 коп. Стягнуто з ТОВ «АВТО-ОВІ» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , витрати на лікування у розмірі 36746 грн 44 коп. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь держави судовий збір у сумі 768 грн 40 коп. Стягнуто з ТОВ «АВТО-ОВІ» на користь держави судовий збір у сумі 1536 грн 80 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 та АТ «Страхова компанія «Країна» подали апеляційні скарги. Постановою Сумського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Страхова компанія «Країна» залишені без задоволення, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін. 22 грудня 2020 року ТОВ «АВТО-ОВІ» подало апеляційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року. В апеляційній скарзі ТОВ «АВТО-ОВІ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ТОВ «АВТО-ОВІ» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 150000 грн та в частині стягнення витрат на проїзд в розмірі 821 грн 20 коп. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначається, що в даному випадку страхове відшкодування позивачу повинно бути здійснено відповідачем ТДВ «СК «Альфа-Гарант», в тому числі моральної шкоди у межах страхового відшкодування з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц. Вказує, що завдання моральної шкоди потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди не є страховим випадком в розумінні Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою КМУ від 14 серпня 1996 року № 959, а моральна шкода не відшкодовується. Також посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підтвердження витрат на проїзд в розмірі 821 грн 20 коп. Зазначає, що такими доказами є квитки на проїзд, проте з матеріалів справи таких не вбачається. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АВТО-ОВІ» ТДВ «СК «Альфа-Гарант» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АВТО-ОВІ» АТ «Страхова компанія «Країна» просить врахувати його доводи та задовольнити апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Клопотання представника ТОВ «АВТО-ОВІ» - адвоката Чернадчук О.В. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки явка сторін не є обов`язковою, а позиція апелянта є чіткою і зрозумілою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника адвоката Новікова С.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2017 року приблизно о 13 годині в с. Комишанка Недригайлівського району Сумської області на автодорозі Н-07 «Київ - Суми - Юнаківка» 281 км +50 м маршрутний автобус «Рута» НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з`їхав у кювет, де перекинувся. Внаслідок ДТП пасажири транспортного засобу отримали тілесні ушкодження. Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 лютого 2019 року по справі № 582/1130/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження. Вироком встановлено, що водій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «АВТО-ОВІ», 10 червня 2017 року керував технічно несправним автобусом «Рута 20» н. з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , рухався по проїзній частині автодороги «Київ - Суми - Юнаківка» у напрямку м. Ромни. Перебуваючи в районі 281 км +50 м вищевказаної автодороги ОСОБА_2 , продовжуючи порушення вимог правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, допустив його виїзд за межі проїзної частини вліво, де відбулося перекидання автобуса. Внаслідок ДТП тілесні ушкодження отримали пасажири автобуса «Рута 20» н. з. НОМЕР_1 , зокрема, неповнолітній син позивача ОСОБА_3 . Матеріалами кримінального провадження, які досліджувалися судом першої інстанції та висновком судово-медичної експертизи № 833 від 06 вересня 2017 року встановлено, що ОСОБА_3 в результаті ДТП отримав ушкодження здоров`я у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, багатоуламкового ушкодження у вигляді правої тім`яної кістки, забою-здавлення головного мозку кістковими уламками, рвано-забійної рани м`яких тканин тім`яної ділянки справа, лобної та тім`яної ділянки зліва, вушної раковини зліва, подапоневротичної гематоми тім`яно-потиличної ділянки, забою-садни м`яких тканин волосяної частини голови, ГРВІ, гострий фарингіт», які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров`я в момент заподіяння. Викладені обставини підтверджуються також вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 14-17), матеріалами кримінального провадження у справі № 582/1130/18. Відповідач ТОВ «АВТО-ОВІ» на підставі укладеного з Відділом інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації договору про організацію перевезень від 22 червня 2016 року № 038/16 здійснював перевезення пасажирів на автобусних маршрутах «Суми - Ромни» та «Суми - Левченки» (т. 1 а.с. 19-21). Згідно з наказом ТОВ «АВТО-ОВІ» № Ао000000129-0000001388 від 15 вересня 2016 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу водієм, тобто перебував у трудових відносинах з ТОВ «АВТО-ОВІ» (т. 1 а.с. 128). Відповідно до дорожнього листа, 10 червня 2017 року ОСОБА_2 здійснював перевезення пасажирів маршрутним автобусом «Рута» НОМЕР_1 по маршруту «Ромни - Суми». Транспортний засіб «Рута 20» н.з. НОМЕР_1 був переданий в оренду ТОВ «АВТО-ОВІ» орендодавцем ОСОБА_5 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу (том 1 а.с. 134-135). 14 вересня 2017 року через травму, отриману під час ДТП 10 червня 2017 року, ОСОБА_3 визнаний дитиною-інвалідом до 18 років, що підтверджується посвідченням від 09 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 24), консультаційним висновком-протоколом ЛКК від 30 серпня 2017 року № 398 (т. 1 а.с. 49) та індивідуальною програмою реабілітації дитини - інваліда № 312 від 14 вересня 2017 року (т. 1 а.с. 50-51 та т.1 кр. пров. а.с. 94, 83-85). Цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів автобуса «Рута» НОМЕР_1 застраховано у відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» відповідно до полісу № АК3683966 від 24 травня 2017 року (т. 1 а.с. 18). Між ПАТ «Страхова компанія «Країна» та ТОВ «Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту» було укладено договір доручення про надання послуг при проведенні обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті від 05 квітня 2011 року № 40-01. Відповідно до додатку до договору доручення ТОВ «АВТО-ОВІ» є перевізником, на якого поширюється дія договору (т. 1 а.с. 117-121). Згідно з цим договором доручення, ТОВ «Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту» зобов`язалося здійснювати за плату, за дорученням ПАТ «Страхова компанія «Країна» страхування пасажирів на лініях автомобільного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим, приміського сполучення на умовах Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року №

959. Згідно з п. 1.2. Договору, документом, що підтверджує укладання договору страхування пасажирів на лініях автомобільного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим, приміського сполучення є квиток, виданий під час здійснення регулярних пасажирських перевезень. У квитку має бути відображена інформація про розмір страхової суми, страхового платежу та контактна інформація страховика. Відповідно до п. 2.1.1. Договору страхова сума для кожного застрахованого становить 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПКУ) встановлено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17,0 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 ст. 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Таким чином, ліміт страхового відшкодування за Договором складає 102000 грн (17х6000). Згідно з повідомленням про настання страхового випадку із пасажирами, ТОВ «АВТО-ОВІ» 15.06.2017 року повідомило ПАТ СК «Країна» про дорожньо-транспортну пригоду. В цьому повідомленні зазначені потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та номери їх проїзних квитків, зокрема ОСОБА_8 - П-3441181, ОСОБА_9 - НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 122). Під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 надала показання, що 10 червня 2017 року її син ОСОБА_10 та її сестра ОСОБА_4 (колишнє прізвище « ОСОБА_11 ») близько 11 години взяли білети на рейс «Суми-Ромни», що повинен слідувати о 12 годині. В матеріалах кримінального провадження міститься квиток на проїзд в автобусі (т. 1 а.с. 188), який належав пасажиру ОСОБА_8 , № НОМЕР_4 , чек № 953020. Згідно з відповіддю ТзДВ СК «Альфа- Гарант» від 21 грудня 2018 року № 12/3649 (т. 1 а.с. 239), Товариством було направлено у Недригайлівський районний суд Сумської області відзив на позовну заяву, додатками до якого є ряд документів, серед яких квитки на проїзд (чек № 953020 та чек № 953019). Судом також встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 мав квиток П-3441180 на рейс 2700, придбаний в касі Сумського автовокзалу (ТОВ «Сумиоблавтотранс»), був пасажиром, на якого розповсюджуються умови договору доручення № 40-01 від 05 квітня 2011 року як на застраховану особу відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування». Позивачем були понесені витрати на лікування та придбання ліків, що підтверджується виписками із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого, фіскальними чеками та квитанціями про придбання ліків і отримання медичних послуг на заявлену в межах позовних вимог суму 36746 грн 44 коп. за період стаціонарного та амбулаторного лікування (т. 1 а.с. кр. пров. 95-140, т. 1 а.с. 27-77, т. 1 а.с. 185-191, т. 1 а.с. 226-230). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для страхової виплати, а визначаючи її розмір - з того, що неповнолітній ОСОБА_3 в результаті ДТП визнаний дитиною-інвалідом до 18 років без визначення групи інвалідності, тому з відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , підлягає стягненню страхова сума у розмірі 51000 грн 00 коп., що складає 50 % страхової суми (як інвалідам 3-ї групи) відповідно до Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою КМУ від 14 серпня 1996 року №

959. Крім того, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди та понесення витрат на лікування. Стягуючи з ТОВ «АВТО-ОВІ» моральну шкоду в розмірі 150000 грн, суд врахував вимоги розумності і справедливості, виходив із ступеня вини водія, який скоїв злочин внаслідок порушення Правил дорожнього руху, а також тяжкості отриманих ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Чинне законодавство визначає як різні об`єкти страхування, так і різні види страхування, які відповідно мають різне правове регулювання. Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Страхування» передбачено такий вид обов`язкового страхування як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Вказаним законом також визначено одним з видів добровільного страхування - страхування від нещасних випадків. Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами перевізника визначено в Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила). Ці правила є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Пунктами 48 та 145 зазначених Правил визначено, що під час здійснення регулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів, зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, які згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд, забезпечувати попередній та поточний продаж квитків, а також здійснювати обов`язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» із змінами і доповненнями. Обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті поширюється на пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані. Застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки. Страховими випадками є, зокрема, тимчасова втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті. Тобто, відповідно до вимог законодавства саме на перевізника покладений обов`язок забезпечувати та здійснювати страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Положення наведених нормативних актів дають підстави для висновку, що застраховані пасажири (з квитками чи без них) можуть претендувати на відшкодування у страховій компанії, і виплата страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до Закону України «Про страхування», а не Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у статті 32 якого чітко визначено, що відповідно до цього закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування». Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.11.2018 року по справі № 640/20642/15-ц. У відповіді АТ «СК «Країна» листом № 11762 від 20 грудня 2018 року останнє підтвердило що на момент ДТП 10 червня 2017 року діяв договір обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, укладений між ПАТ «СК «Країна» та ТОВ «Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту», та відповідно до додатку до договору доручення TOB «АВТО-ОВІ» є перевізником, на якого поширюється дія договору. В даному випадку поліс АК/3683966 виданий ТДВ СК «Альфа-Гарант» не діє в силу п. 32.1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Відповідно до п. 32.3 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП та які є застрахованими відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про страхування». Колегія судддів апеляційного суду зазначає, що ОСОБА_3 , як потерпілій від ДТП особі, завдано моральну шкоду в результаті отриманих тяжких ушкоджень здоров`ю через скоєнння ДТП працівником підприємства, що підтверджується матеріалами даної цивільної справи. Правильними є висновки суду першої інстанції, що за завдану моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а визнаний винним у скоєнні ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «АВТО-ОВІ», а тому обґрунтованим є висновок місцевого суду про стягнення з ТОВ «АВТО-ОВІ» моральної шкоди згідно вимог ст. 1172 ЦК України. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керувався положеннями статей 23, 1167 ЦК України, з урахуванням характеру й обсягу страждань, яких зазнав ОСОБА_3 , та інших обставин, що відповідає роз`ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. №

4. Підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині, колегія суддів не вбачає, оскільки згідно Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» завдана моральна шкода не входить до страхових сум, що підлягають оплаті, тому вона підлягає стягненню з відповідача ТОВ «АВТО-ОВІ». Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів підтвердження витрат на проїзд в розмірі 821 грн 20 коп. не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки в матеріалах справи наявні копії чеків № 4730 та 4731 від 27 січня 2019 року, з яких вбачається, що на проїзд поїздом позивачем було витрачено на 2-ох осіб по 410 грн 60 коп. коштів в одну сторону, що в загальній сумі становить 821 грн 20 коп/ (т. 1 а.с. 74). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ОВІ» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.І. Собина С С. Ткачук